Травень,не зважаючи на суперзаполітизованість його свят, спочатку давав надію назатишшя. Ні голодних бунтів, пов’язаних з підвищенням комунальних тарифів, нінаступу сепаратистів на Донбасі, який постійно пророкують від початкуперемир’я.
Алепостсвяткове відчуття спокою – оманливе. Як показує сумна статистика, втратиукраїнських військових у зоні АТО продовжують зростати. Безповоротні – варифметичній прогресії – 35 загиблих (26 у квітні, 21 у березні). Натомість кількістьпоранених зросла різко – 208 (100 у квітні, 93 у березні). Швидше за все, - цеговорить про збільшення провокацій - «сліпих» обстрілів українських позицій.Тому про повне примирення поки що не йдеться. І бої у Мар’нці це доводять. Хоча,«рупор промацування потенційних можливостей Кремля» Жириновський заявив, щопора закінчувати цю «бодягу» і дотримуватись «Мінська-2». Ось так, після фільмупро Крим сепаратисти на Донбасі для «імператора» стали «рускім міром другогосорту», а тепер – «бодягою».
Самеросійська внутрішньополітична ситуація значною мірою визначатиме ситуацію зекстремами в Україні в перший місяць літа. Справа в тому, що 12 червня – ДеньРосії. У «країні видовищ» кожне наступне свято вимагає більшої помпезності, ніжпопереднє. Минулого разу можна було намахати прапорами «кримнаш» на 86%підтримки Путіна. Але, економічна блокада, зниження добробуту в Росії і «царське»бажання пробити рейтингову стелю вимагають або маленьких перемог всерединікраїни, або великих трагедій у сусідів. Можна було б до свята нарешті загаситилісові пожежі в Бурятії, але – краще довести стабільність на прикладі дестабілізаціїв іншій країні. Зрозуміло в якій.
Ускладнюєтьсяситуація в Криму. Росія випробовує нові важелі посилення лояльності населення.Верховний суд РФ визнав законним віджим майна на півострові. І, щоб несумнівались у цілеспрямованості цієї акції, уряд Росії схвалює законопроект про знесення самобудіву Криму без суду. Зрозуміло, що більшість власників самобудів «випадково»належить до найменш лояльної окупантам групи – кримських татар. Якщо тиукраїнський патріот, то віддавай майно за свої переконання та лишайся з однимпрапором. До речі, як показала реакція окупантів на роковини депортаціїкримських татар, за нього також можуть затримати. Навіть не за прапор, а за те,що комусь здалось, що він був.
Внутрішняситуація в Україні також підливає відро бензину в палаючий ешелон нафти. Червеньє останнім повним місяцем політичного сезону. А це говорить про те, що йоготреба закінчити так, «щоб пам’ятали». Зростання цін на все та гальмуванняреформ не дозволяють це зробити гідно. Тому, інший варіант – зробити цеголосно. Щоб піплу було що обсудити до осені.
Із меркантильної точки зору. Мертвий сезон на те і мертвий, що в цей час ніхтоне приймає важливі кадрові рішення. Тому, саме у червні можна очікуватинайспекотнішу боротьбу за те, щоб утримати або отримати владні крісла та зробитись«недоторканими» до початку нового політичного сезону. Тому, маса інфобруду,чорного піару один на одного, - це краще, що може нас очікувати в першійполовині літа. Тим більше, що скоро місцеві вибори. І кандидат у багні по поясвиглядає краще, ніж кандидат у багні по горло. Неважливо, евфемізм це чи ні.Головне – результат.
7червня виповнюється річниця президенства Петра Порошенка. Прогресивна частиналюдства почала святкувати його ще з 25 травня – дня виборів. А найрадикальна – змоменту останнього підриву магазину «Рошен» у Києві. До речі, це не першийнапад на мережу, яку вже рік обіцяє продати Президент. Станом на 11 січняпрес-служба «Рошену» нарахувала 4 напади на магазини. Проблема у нападі назаклади, що пов’язані з Президентом, полягає не в стільки у пошуку винних,скільки у цілеспрямованому формуванні у громадській думці персоналізаціївідповідальності за провальність реформ у державі. Мусування у ЗМІ невиконанимиобіцянками Президента – це ще не гірший варіант відсвяткувати річницю. І найголовніше- невідомо від кого можна очікувати більшого багна – ззовні чи від своїх.
Власнечервень має і святкову для України дату. День Конституції. На жаль, уже класичнимистали загрози провокацій під час масових заходів та «російських вітань» накшталт наступу на минулий День незалежності.
Учервні почне проглядатись питання вступної кампанії. Щонайменше 6 разівдоведеться перетнути випускнику, який закінчив школу в окупації, лініюзіткнення для отримання всіх необхідних документів для вступу до вишів вільноїУкраїни. Непроста ситуація поглиблює відчуження між державою та українцями вокупації. Ми втрачаємо підтримку «там», а це означає, що настрої різних частин Українибудуть поляризуватись і далі.
Сьогодніукраїнський народ фрустрований, а це формує недовіру і до органів влади і до їхспроможності оберігати та захищати пересічного громадянина. І найнебезпечнішою тенденцієює легітимація насилля як засобу захисту інтересів. І подолати її може немертвий сезон чи паперові реформи, а реальні зміни, які відчують усі.