Чи радіти, що рівень середньої зарплати по країні перевищив 500 доларів на місяць?

Влада та деякі економічні експерти радісно повідомляють, що рівень середньої зарплати по країні перевищив 500 доларів на місяць. Насправді, при оцінці цієї інформації варто враховувати декілька методологічних проблем.

Перша — те, що середня зарплата, як і середні доходи населення, це середня температура по палаті. Завжди навожу наступний приклад. Якщо в офісі працює 10 осіб, з яких керівник отримує зарплату у 100 тис грн, а 9 інших співробітників — по 10 тис грн, то середня зарплата по офісу складатиме 19 тис грн. Що не демонструє реальний рівень зарплат співробітників офісу. Так саме, якщо складати мільйонні зарплати певних керівників підприємств та зарплати всіх інших співробітників, які на два порядки менше, то ми матимемо абсолютно викривлене уявлення про ситуацію із зарплатами на цих підприємствах. Схожа ситуація і в контексті зарплат в регіональному розрізі. В Києві (за даними за листопад 2021 року) рівень зарплат на 48% вище, ніж в цілому по країні, і майже вдвічі більше, ніж у більшості областей України.

Саме тому протягом багатьох років наголошую на необхідності рахувати так званий медіанний рівень зарплат та доходів (розраховується як рівень зарплат та доходів рівно по середині загальної чисельності працюючих чи в цілому населення, якщо йдеться про медіанний рівень доходів).

Причому, рахувати необхідно не тільки в цілому по країні, а і в розрізі областей та чисельності населення населених пунктів (наприклад, з чисельність до 20 тис осіб, до 50 тис, до 300 тис та більше 300 тис осіб). Бо рівень зарплат та доходів в населених пунктах з меншою чисельністю населення, переважно меншій ніж у населених пунктах з більшою чисельністю. А без розуміння реальної ситуації з доходами та зарплатами різних соціальних груп населення та в різних регіонах важко приймати професійні та коректні рішення в соціальній та загальній економічній політиці. І це стосується будь-якої країни. Саме нерозуміння з боку влади ситуації з реальним рівнем зарплат та доходів у малих населених пунктах та непродуманих, внаслідок цього, рішень було головною причиною протестів так званих “жовтих жилетів” у Франції.

Другою методологічною проблемою є те, що Держстат при розрахунку середньої зарплати враховує підприємства з кількістю понад десять штатних працівників. Відповідно, до розрахунку потрапляють десь 7 млн. працівників. Але в Україні 17 млн людей економічно активного населення. Тому, насправді, невідомо, яка реальна середня зарплата в Україні (використовуються дані лише по 41,7% економічно активного населення).

Третім фактором є те, що в Україні в 2020-2021 стрімко зріс рівень номінальних зарплат та індекс споживчих цін (ІСЦ). (Хоча ІСЦ — це теж показник середньої температури по палаті. Насправді, рахувати потрібно по чотирьом основним соціальним групам населення (в залежності від рівню їхніх доходів). Бо в них різна структура споживання. Відповідно і різний показник ІСЦ. Але це трохи інша проблематика. Хоча без коректного розрахунку ІСЦ по цим чотирьом соціальним групам населення, і, у першу чергу, в яких доходи на рівні або нижче реального (а не вигаданого) рівня прожиткового мінімуму проводити відповідальну соціальну політику теж неможливо. Хоча, як не сумно, але наші можновладці всіх років незалежності особливо таку мету перед собою ніколи і не ставили).

Так от, з урахуванням стрімкого зростання ІСЦ при стабільному курсі гривні до долару, показник зростання доларового еквіваленту зарплат нічого про реальні доходи населення не говорить. Для значної частини населення, особливо для тих, у кого зарплати та доходи значно нижче середнього рівня, при стрімкому зростанні цін, реальний рівень зарплат та доходів зменшився, попри номінальне їхнє зростання в доларовому еквіваленті.

Наостанок. Ще одним фактором, який варто враховувати, є те, що номінальне зростання доларового еквівалента зарплат без відповідного зростання продуктивності праці лише здорожує виробництво та зменшує конкурентність української продукції на внутрішньому та зовнішніх ринках. Що лише погіршує економічну ситуацію в реальному секторі економіки.

Втім, є показники, які спростовують “досягнення” влади без дискусій, наскільки коректно вони порахували середню зарплату.

Показовими для громадян результатом діяльності влади є дані щодо заощаджень населення, які за 9 місяців 2021 року скоротилися на 88 млрд. грн

За даними НБУ скорочення заощаджень населення становило 2,4% ВВП.

Зростання реального ВВП у 2021 році (за попередніми розрахунками – 3,0%) не компенсує падіння у 2020 року (4%). Це навіть попри високі ціни та стрімке зростання обсягів українського експорту у 2021 році.

Ситуацію з реальним рівнем зарплат та доходів значної частини населення демонструють намагання влади в ручному режимі втримати ціни на основні продукти харчування.

Особливо показовою є ідея введення продуктових карток. Яка може бути повністю дискредитована, враховуючи відсутність вже згадуваного мною реального показника прожиткового мінімуму, який щонайменше у 2,5 рази вищий, ніж передбачений держбюджетом на 2022 рік, нерозуміння кількості родин, які потребуватимуть соціальної допомоги у вигляді продуктових карток, розміру та джерел коштів, необхідних для коректної реалізації цієї ідеї.

Отже, вихваляючись зростанням номінального рівня середньої зарплати у доларовому еквіваленті, нинішні можновладці вкотре демонструють волаючу некомпетентність та нерозуміння тих завдань, які стоять перед владою для проведення відповідальної соціальної та в цілому економічної політики. Хоча слід враховувати, що вони так зайняті пограбуванням держави та населення, що їм зовсім не до того.