"Велике будівництво" очікувано трансформується у "Великий вагон грошей для Коломойського"

Днями інформагентство УНІАН ошелешило громадськість новиною з гучним заголовком – "Велике будівництво" Зеленського запускає найбільше за часів незалежності оновлення парку вантажних вагонів.

В межах програми планується закупити понад 45 тисяч вагонів на 100 мільярдів гривень. Оновлювати парк вагонів, за словами радника міністра інфраструктури Івана Федорка, будуть в рівних долях "Укрзалізниця" і приватні власники. Наказ Мінінфраструктури про списання вагонів вже готовий, залишилося його підписати. Якщо коротко, то його суть в тому щоб примусово виводити з експлуатації вантажні вагони, що відпрацювали певний термін безвідносно до технічного стану. Відповідно, штучно створений дефіцит має покриватися шляхом закупки нових вагонів.

Радість рупору Ігоря Коломойського зрозуміла – вагонобудування є одним з важливих складових його бізнес-імперії. Спільно з Сергієм Тигіпко він контролює Дніпровагонмаш та Кременчуцький сталеливарний завод, що спеціалізується на виробництві литих запчастин для вантажних вагонів. В 2008 році вони навіть намагалися об’єднати всю вагонобудівну галузь в один холдинг. Втім, тоді задуму завадила інша думка партнерів по Крюківському вагонобудівному заводу та глобальна економічна криза.

Тож отримання гарантованого фронту роботи обсягом у 100 мільярдів гривень може суттєво збагатити одіозного олігарха. Але не тільки це викликає занепокоєння. Важливо розуміти, навіщо та за чий рахунок збираються реалізувати такий масштабний проект, який йде в розріз з глобальною парадигмою циркулярної економіки (в розвинутих країнах нічого не поспішають списувати передчасно, а продовжують терміни експлуатації капітальними ремонтами).

Якщо проаналізувати PR-повідомлення, які спонукають громадськість до підтримки такого задуму, то найперше кидається в око апеляція до російського досвіду. Мовляв, в РФ прийняли обмеження щодо строків експлуатації вагонів і це активізувало роботу машинобудівної галузі.

Це так, але варто договорювати до кінця. А ситуація була наступною – в Росії провідним вагонобудівним заводом є державне НВО «Уралвагонзавод» ім. Ф.Дзержинського. Як відомо, це підприємство виробляє не тільки цивільні транспортні засоби, а й стратегічно важливу для Москви панцирну зброю: БМП Т-15, БМОП «Термінатор», танки Т-72Б3 та Т-90А. До речі, саме «Уралвагонзавод» розробляє і доводить до серійного випуску майбутній основний танк російської армії – «Армата» Т-14.

В 2015 році через двократне скорочення попиту (в першому півріччі «Уралвагонзавод» випустив лише 12 тис. вантажних вагонів, що було на 60% менше аналогічного періоду попереднього року) ця держкорпорація зіштовхнулася с серйозними проблемами. Головному підприємству УВЗ у Нижньому Тагілі довелося відправити у вимушені відпустки аж 6000 співробітників.

У березні 2015 року генеральний директор «Уралвагонзаводу» Олег Сієнко в якості радикального способу порятунку УВЗ запропонував заборонити ремонтувати вагони та змусити купувати нові. Через півроку наприкінці листопада на нараді в Нижньому Тагілі з такою ідеєю він особисто звернувся до Володимира Путіна. «Цар» його підтримав і вже з 1 січня 2016 року заборона експлуатувати вагони із продовженим терміном служби вступила в силу.

Таким чином, логіка російського політичного керівництва зрозуміла – коштом операторів ринку вантажних перевезень біла зроблена потужна фінансова ін’єкція в банкрутуючий державний збройний завод.

Натомість Зеленський, судячи з заяв урядовців, збирається зробити навпаки – підтримати приватні заводи Коломойського, Тигіпка та Приходька. При цьому чи не половину з озвучених 100 млрд. грн їм буде змушена заплатити банкрутуюча державна «Укрзалізниця».

Негативні наслідки для державного підприємства лише цим не обмежаться – якщо вантажні вагони заборонять капітально ремонтувати і одразу почнуть списувати, то без роботи залишаться тисячі робітників вагоноремонтних заводів, що входять до структури «Укрзалізниці». Про втрати комерційних операторів вантажних перевезень та вантажовідправників годі й говорити. Як і про наслідки для українців – додаткові витрати на здорожчення залізничної логістики в будь-якому випадку будуть перекладені на кінцевих споживачів.

Зрозуміло, що така нахабна схема пограбування держави та бізнесу навряд чи могла бути сприйнята суспільством. Тож її спробували замаскувати під солодку обгортку «Великого будівництва». Я не знаю яку саме назву отримає ця оборудка, говорять, що її назвуть «Великим вагоном». Але мені більш відповідною здається назва «Великий вагон грошей для Коломойського».