Мав телефоном невеличку дискусію з Віктором Савіновим (Директором Міжнародного інституту політичної філософії) з приводу його, справді, цікавого інтерв'ю для UKRLIFE.TV , яке раджу послухати.

Домовилися, що десь проведемо публічну дискусію з деяких, озвучених там, тез.

Але вже пізніше побачив його твердження про неминуче лідерство Китаю в світі.

Яке ще більше викликає доцільність публічної дискусії з ним.

Річ у тім, що існує певне нерозуміння процесів, які відбуваються в світовій економіці. Попри певну міфологізацію можливого лідерства, Китай не є і не зможе бути економічним лідером світу. Питання не в обсягах економіки. Вона ще може зростати наступні пару десятиліть на суто екстенсивній основі. Це визначається чисельністю населення та відносною дешевизною робочої сили. До речі, в умовах зростаючої урбанізації Китай вже увійшов в стадію втрати розширеного відтворення населення. Зараз ледь перевищують просте. У найближчі 10 років, з подальшим зростанням чисельності населення міст (за підсумками 2020 року майже 64% відсотка китайців мешкає у містах), Китай неминуче увійде у стадію негативного відтворення та загального старіння населення. А економіка формується двома складовими — обсягом виробництва товарів та послуг і креативом. Китай ніколи не був креативним. З усіх відомих в історії людства винаходів є лише порох, який асоціюється з Китаєм. Хоча, безперечно, кожна цивілізація, у тому числі китайська, створювала дуже багато винаходів, часто-густо схожих. Питання лише у тому, в які мірі вони потім були поширені в світі.

Відключити

Враховуючи зростаюче значення креативної (інформаційної) складової, а також зменшення конкурентності (зростання рівня зарплат та чисельності старого населення), Китаю не буде що запропонувати світу. Якісь нові смисли розвитку людства вони запропонувати не зможуть. Немає відповідних традицій. Дисципліна та слухняність точно не те, що сприйматиметься все більш урбанізованим та космополітичним населенням світу. Урбанізоване населення в основі своїй волелюбне.