У 2017 році, коли розпочали реформу корпоративного управління на державних підприємствах, зазначалася необхідність забезпечити їх діяльність на принципах, максимально наближених до умов діяльності приватних компаній. При цьому важливо, щоби державні підприємства були максимально незалежними від політичних впливів, але діяли максимально прозоро. Саме це є важливою передумовою, щоби вони стали прибутковими, інноваційними та некорумпованими.

З метою забезпечення незалежного корпоративного управління на державних підприємствах була змінена модель формування наглядових рад, збільшилися їх повноваження, передбачена можливість залучення “незалежних членів”, у тому числі іноземних фахівців. Відповідно постало питання про належні умови оплати їх послуг та компенсацію витрат.

Саме з цією метою урядом Гройсмана 4 липня 2017 року була затверджена Постанова №668.

Нею були встановлені показники діяльності держпідприємств, у відповідності з якими визначався розмір винагород членам наглядових рад. Очевидно, що чим більше за розміром власний капітал державного унітарного (чи корпоратизованого) підприємства, чим більше оборот, тим вище має бути кваліфікація та досвід членів наглядових рад. А відповідно і рівень оплати їх послуг має бути більшим.

Зокрема, якщо чистий дохід держпідприємства перевищує 20 млрд. грн. на рік, то максимально допустимий розмір місячного винагороди члена наглядової ради може бути не більше, ніж у 22 рази вище, ніж середньомісячна зарплата в галузі.

Відключити

Слід визнати, що розрив доволі значний. Але встановлення цієї верхньої межі компенсації послуг членів наглядових рад мало на меті недопущення ситуацій, коли вона ставала би взагалі захмарною.

Але, як в Україні нерідко буває, навіть встановлення певних норм і обмежень не гарантує, що їх виконуватимуть і не порушуватимуть.

Таким, на жаль, сумним прикладом можна вважати ситуацію, яка склалась на АТ “Українська залізниця”.

Це одне з найбільших державних корпоратизованих підприємств. Річний дохід “Укрзалізниці” у 2019 та 2020 роках перевищив 70 млрд грн, тому на нього поширюються згадувані вище нормативні вимоги щодо чистого доходу та максимально допустимого розміру місячного винагороди члена наглядової ради.

Згідно з даними Держаудітслужби у 2019 році середньомісячні витрати на оплату праці працівника «Укрзалізниці» становили 11,8 тис. грн., а максимальна місячна оплата винагороди члена наглядової ради складала 491,6 тис. грн. Тобто, була у 41,7 раз більшою.

Відключити

Посилання на дані по середній зарплаті в «Укрзалізниці»

Загальні збори акціонерів «Укрзалізниці» у 2019 році не усунули це порушення, не переглянувши розмір винагороди членам наглядової ради у бік зниження.

На даний момент, нормативи, передбачені Постановою Кабміну №688, також не дотримуються. Зокрема, член наглядової ради А.Аудіцкас задекларував щомісячній дохід у сумі 412,5 тис. грн. за лютий 2020 року. Після цього взагалі НЕ декларував, що навряд чи законно. Члени наглядової ради С.Лещенко та О.Журавльов задекларували по 332 тис. грн. (за лютий 2021 року). При цьому, середньомісячна зарплата працівника «Укрзалізниці» становила 12,5 тис. грн. у січні 2020 року і 11,3 тис. грн. у січні 2021 року (наведені місяці, що передують тим, в яких були відповідні доходи членів наглядової ради).

Таким чином, у випадку з Аудіцкасом перевищення становить 33 рази, у випадку з Лещенко і Журавльовим - 29,4 рази.

Відключити

Слід також зауважити, що декларації у НАЗК подають тільки ті члени наглядової ради “Укрзалізниці”, які є представниками держави. Але є достатні підстави вважати, що у так званих “незалежних членів” наглядової ради (Ш.Аджунер, К.Кун, А.Матье) перевищення винагороди над середньомісячною зарплатою працівників “Укрзалізниці” явно вище встановленого Кабміном коефіцієнту.

Цікаво, чи збираються члени наглядової ради “Укрзалізниці” повернути незаконно отримані суми компенсації їх послуг за 2019-2021 рік?

За таких обставин, тиск наглядової ради на правління “Укрзалізниці” (за допомогою Тимчасової слідчої комісії ВРУ) може мати причиною, у тому числі, і бажання приховати неправомірно отриману особисту матеріальну вигоду, домогтися, щоби правління “Укрзалізниці” не піднімало це питання і не відновлювало соціальну справедливість.