1 квітня 2016 року набуває чинності Наказ Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. № 1307, яким затверджено нову форму податкової накладної з податку на додану вартість (ПДВ). На відміну від попередньої форми у новій податковій накладній відсутня графа “Вид цивільно-правового договору ”, в якій необхідно було зазначати вид цивільно-правової угоди у відповідності до Цивільного кодексу України (наприклад: договір купівлі-продажу, міни, дарування, підряду, надання послуг, перевезення тощо), а також дата складання договору та його номер.

Здавалось би, такі зміни є цілком логічним кроком, враховуючи те, що з 29.07.2015 р. з Податкового кодексу (ПК) України був виключений підпункт “и” пункту 201.1 cтатті 201, згідно з яким вказівка про “вид цивільно-правового-договору” була одним з обов’язкових реквізитів податкової накладної. І все було б добре, якби не одне “АЛЕ”.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» було внесено зміну до статті 201 ПК України, згідно з якою податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту. Словосполучення “не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст” є досить нечітким, а тому, враховуючи специфіку роботи працівників фіскальної служби, створює передумови для всіляких зловживань такими контролерами. Очевидно, що намагаючись у будь-який спосіб позбавити платників податку задекларованого податкового кредиту, фіскали зможуть вдаватись до вкрай розширеного тлумачення щодо наявності достатньої інформації у податковій накладній, яка “не заважає ідентифікувати здійснену операцію, її зміст”.

Не виключно, що вже за наслідками звітування з ПДВ за квітень 2016 року платникам податків почнуть надсилати запити про надання інформації та її документальне підтвердження, з причин начебто неможливості здійснити ідентифікацію тієї чи іншої господарської операції (які дуже і дуже різноманітні). Для платників податку навіть отримання таких “листів щастя” можна вважати “кроком на зустріч”, адже таким чином їм фактично пропонують ще встигнути виправитись, а не одразу знімають податковий кредит за наслідками камеральної перевірки, яка проводиться без будь-якого спеціального рішення керівника або направлення на її проведення. До чого може призвести ігнорування відповідних «запитів» або несвоєчасна (превентивна) відповідь на нього дуже відомо – призначення позапланової перевірки. У зв’язку з чим, платникам податків треба бути готовими до необхідності відстоювати своє право на податковий кредит з ПДВ в умовах законодавчої невизначеності підстав для його позбавлення.