То що по Нацраді? Акт про свободу підприємництва
Акт про свободу підприємництва - це один із законопроектів, розроблених Офісом простих рішень та результатів і презентованих Президентові та учасникам засідання Національної Ради Реформ, який консолідує основні принципи забезпечення сприятливих умов ведення підприємницької діяльності.
Для того, аби краще розуміти необхідність його розроблення достатньо мінімум статистики.
Сьогодні ми маємо 882 контролюючих органів, 77 сфер контролю, 72 032 планових та 77 925 позапланових перевірок (за 2021 рік), більше 50 000 регуляторних актів й приблизно 450 годин у рік, які витрачаються бізнесом на адміністративні послуги.
Тому одразу до принципів. Серед них:
1. Очищення регуляторного середовища.
Йдеться про зобов’язання уповноваженого органу, що здійснює розробку та прийняття нового регуляторного акта одночасно внести пропозиції зі скасування чинних регуляторних актів, які стосуються відповідної сфери господарської діяльності. Це має запобігти формуванню нечітких, колізійних або надмірно ускладнених умов здійснення певного виду господарської діяльності.
2. Оскарження доцільності регуляторного акта.
У разі, якщо протягом трьох років з моменту прийняття регуляторного акта виявлено його невідповідність принципам державної регуляторної політики або не було досягнуто цілей і показників його регуляторного впливу, це є підставою для скасування такого акта у судовому порядку.
3. Позапланові заходи зі здійснення державного нагляду (контролю) здійснюються виключно з таких підстав:
1) подання суб’єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
2) за рішенням суду.
4. Зупинення діяльності суб’єкта господарювання виключно за рішенням суду.
Орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва, реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається до суду. Лише суд може ухвалити рішення і надати дозвіл на зупинення діяльності підприємця.
5. Система управління ризиками під час здійснення перевірок.
Законопроектом передбачається, що державний нагляд (контроль) здійснюється за результатами застосування автоматизованої системи ризиків господарської діяльності, яка визначає види перевірок, їх періодичність, перелік та обсяг питань, які підлягають перевірці.
6. Страхування відповідальності та/або майна як альтернатива нагляду (контролю).
Встановлюється заборона на здійснення заходів державного нагляду (контролю) за діяльністю суб’єкта господарювання у разі, якщо чинним договором страхування визначено ризики настання відповідальності або завдання шкоди майну тощо, які можуть бути предметом перевірок.
7. Принцип “мовчазної згоди”.
У разі ненадання у визначений законом строк суб‘єкту господарювання документа дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі суб'єкт господарювання має право здійснювати господарську діяльність без одержання такого документа з дня, наступного за днем закінчення строку, встановленого для видачі / прийняття рішення про відмову в його видачі, на підставі копії опису прийнятих документів з відміткою про дату їх прийняття.
8. Декларативний принцип.
Суб’єкт господарювання набуває права на здійснення господарської діяльності без отримання документа дозвільного характеру шляхом повідомлення адміністратора або відповідного дозвільного органу про його відповідність законодавчим вимогам з урахуванням ступеня ризику та сфери діяльності.
Перелік видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, оформленню документів дозвільного характеру є вичерпним та розробляється з урахуванням ступеня ризику діяльності такого суб’єкта. Обов’язковою є оптимізація переліку ліцензій та документів дозвільного характеру з метою спрощення встановлених процедур.
9. Оптимізація документів обов’язкової звітності.
Орган державної влади не може вимагати від суб’єкта господарювання подання звітності, яка містить інформацію, що перебуває у володінні державних та місцевих органів влади і підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління. А також інформацію, наявну в державних реєстрах, інформаційних системах та електронних сервісах.
10. Цифровізація надання адміністративних послуг.
Надання адміністративних послуг, видача ліцензій та дозвільних документів на провадження господарської діяльності здійснюється в електронному вигляді. При зверненні суб’єкта господарювання з метою отримання адміністративної послуги, орган, уповноважений на надання такої адміністративної послуги зобов’язаний забезпечити технічну можливість на подання необхідної документації в електронній формі.
У разі відсутності в уповноваженого органу технічної можливості надання ліцензій та/або документів дозвільного характеру в електронному вигляді діяльність суб’єкта господарювання без ліцензії або документа дозвільного характеру вважається правомірною та не підлягає перевірці на наявність таких документів. А відповідний орган вважається таким, що не має повноважень на надання ліцензій та/або документів дозвільного характеру.
11. Отримання інформації органом державної влади.
Орган державної влади, орган місцевого самоврядування не може вимагати від суб’єкта господарювання документи або інформацію, що перебувають у володінні державних та місцевих органів влади та підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління. А також інформацію та документи, наявні в державних реєстрах, інформаційних системах та електронних сервісах.
12. Саморегулювання господарської діяльності та делегування повноважень органів державної влади.
Передбачається делегування повноважень органів державної влади незалежним третім особам з числа акредитованих (авторизованих, уповноважених).
Під час здійснення делегованого повноваження такі особи керуватимуться вимогами нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють відповідну діяльність. Суб’єкт господарювання має право самостійно обрати саморегулівну організацію, незалежну третю особу у встановленому законодавством порядку для реалізації прав та інтересів.
13. Виключність компетенції контролюючого органу.
Здійснення перевірки суб'єкта господарювання різними органами державної влади з одного і того самого питання не допускається.
Утворення органів державного нагляду і контролю, які не були утворені (не здійснювали діяльність) до моменту набуття чинності запропонованим Законом (крім випадків, якщо створення таких органів пов’язане з їх реорганізацією), з метою скорочення переліку регуляторних, контрольних та/або наглядових функцій у сфері господарської діяльності не допускається.
Суб’єкт господарювання має право на власний розсуд обирати порядок та послідовність проходження планових контрольних заходів (зокрема, первірок) шляхом обрання комплексної або послідовної форми здійснення таких контрольних заходів.
14. Вільне переміщення валютних цінностей,
отриманих суб’єктом господарювання за результатами провадження господарської діяльності передбачає скасування регуляторних обмежень, заборон та вимог (зокрема, перегляд умов ліцензування експортних операцій), у сферах валютного регулювання та зовнішньоекономічної діяльності.
Також законопроектом передбачено надати доручення Кабінету Міністрів України забезпечити можливість реалізації зазначених принципів у відповідні терміни.
