АМКУ vs АЗС
У травні суддя Окружного адміністративного суд міста Києва Кузьменко А.І. частково задовольнив позов ПАТ "Укрнафта" до АМКУ про визнання протиправними дій Комітету щодо використання матеріалів досудового розслідування, отриманих від НАБУ.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/81695852
Сьогодні, об 11:30 колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Кучми А.Ю. та суддів Мєзєнцева Є.І., Земляної Г.В. розгляне апеляційну скаргу Комітету на це рішення.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/82758227
Ця справа має кілька важливих та цікавих аспектів, на три з яких хотіла б звернути увагу (про інші напишу згодом).
Перше - про АМКУ. Чи можуть АЗС однієї групи бути визнані картелем?
Кваліфікація порушення, яке інкримінується 174 відповідачам включно з «Укрнафтою», наступна:
- порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються встановлення цін на світлі нафтопродукти в мережі 1625 АЗС по всій території Україні, що призводить до обмеження конкуренції.
Коротко та просто - це ціновий картель. Тобто компанії, які повинні конкурувати між собою, змовились та встановили однакові ціни на свої продукти, уникаючи тим самим конкуренції.
Але така кваліфікація ознак порушення свідчить про те, що зазначені в матеріалах справи 174 відповідача – конкуренти. Тобто не входять до однієї групи та не мають спільних бенефіціарів.
В майбутньому така позиція АМКУ буде переконливим доказом в руках кінцевих бенефіціарів групи «Приват», що весь цей бізнес АЗС не є та
не був їхнім.
Друге - про суд. Для чого адміністративні суди втручаються в розслідування АМКУ?
Відповідно до ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень АМКУ.
Здавалось би, як по іншому прочитати цю норму.
Однак в силу тенденційного намагання адміністративних судів поширити свою юрисдикцію на більшу кількість правовідносин в країні та впливати на більше процесів, Шостий апеляційний адміністративний суд написав таке елегантне формулювання-виправдання:
«Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що предметом даного адміністративного позову не є оскарження рішення Антимонопольного комітету України про проведення перевірки дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Правовідносини у даній справі стосуються дій суб'єкта владних повноважень при отриманні та використанні інформації, необхідної для прийняття у подальшому рішення».
http://reyestr.court.gov.ua/Review/79345971
Така «подвійна підсудність» призводить до того, що саме адміністративні суди, на відміну від господарських, втручаються у здійснення АМКУ розслідування, блокують такі розслідування до прийняття кінцевого рішення, впливають на хід їх проведення та кінцевий результат.
Третє - про НАБУ. Як справа «Привату» «рубає» Комітету руки надовго.
Так, суд першої інстанції прийшов до висновку, що «Укрнафтою» наведено обґрунтовані доводи та надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність дій АМКУ в одержанні від НАБУ, використанні та поширенні матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, які не могли бути покладені в основу подання про попередні, що порушило права та охоронювані законом інтереси ПАТ «Укрнафта».
Зазначені матеріали АМКУ отримав з дозволу слідчого (детектива) після офіційного звернення до нього, і цей факт суд визнає.
Проте, суд прийшов до висновку, що АМКУ не є стороною кримінального провадження, отже копії його матеріалів отримав з порушенням норм КПК України.
На думку суду, передбачена законом взаємодія між АМКУ та правоохоронними органами в частині залучення останніх для отримання їх силами та засобами доступу до доказів, які АМКУ не вдалось отримати самостійно, не передбачає отримання АМКУ доступу до письмових доказів, які знаходяться у матеріалах кримінального провадження.
І в підсумку, суд прийшов до висновку, що АМКУ всупереч своєї компетенції, поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачені законами України, надіслав НАБУ запит на документи, що становлять таємницю досудового розслідування.
Які наслідки для розслідувань щодо зловживаючих монополістів та картелів буде мати це рішення?
З моменту декриміналізації окремих порушень конкурентного законодавства в Україні, АМКУ вимушений звертатись до правоохоронних органів за допомогою, за інформацією, за доказами, в тому числі тими, що зібрані в рамках кримінального провадження.
Адже сам АМКУ не може проводити допити та обшуки, не може здійснювати негласні слідчі дії, проводити «очні ставки», прослуховувати телефони, знімати інформацію з інших каналів зв’язку та ще багато чого.
Погодьтесь, розкрити картель без наявності таких повноважень у АМКУ майже не можливо. Тому, з метою врівноваження втраченого та надання можливості АМКУ хоч не напряму, а через правоохоронні органи, зібрати докази, та ефективно провести і закінчити розслідування складних порушень на величезні суми, законодавець прописав норми про взаємодію:
АМКУ в рамках проведення розслідування має право залучати поліцейських, працівників митних та інших правоохоронних органів та вимагати від них інформацію, в тому числі з обмеженим доступом. Органи Національної поліції, органи доходів і зборів та інші правоохоронні органи, в свою чергу, зобов’язані надавати у межах наданих їм прав допомогу Антимонопольному комітету України.
І на підставі цих норм ми не раз взаємодіяли з правоохоронними органами в частині доступу до зібраних ними в рамках кримінального провадження доказів та використання їх задля доведення конкурентних порушень.
Якщо суди зараз займуть позицію, що така взаємодія є недопустимою, то до внесення змін в чинне законодавство АМКУ буде дуже обмежений в своїх можливостях та інструментах, що невідмінно негативно відобразиться на багатьох розслідуваннях.
Ось така цікава справа, наступного разу, розповім ще про кілька креативних аспектів, вона на них «багата»:)
