Немаєнічого небезпечнішого, ніж намагатися подолати прірву двома стрибками.
Девід Ллойд Джордж
Останній тижденьАнтимонопольний комітет України став ньюзмейкером під гаслом «реформатервідділень».
Можливо, більшість з васподумає: «Мене це не стосується. Вони як не працювали, так і не працюють. Якщотретю частину звільнять, чудово, менше коштів витратять на дармоїдів». І мабутьмені буде дуже складно переконати вас у зворотному, адже я знаю та розумію, щови розчаровані тим, що не виправдались ваші очікування. Більш того, я така самаяк ви, і також пережила таке саме розчарування, тільки перебуваючи всерединісистеми, будучи її маленьким гвинтиком. Звичайно, мені здається, що переживатинездійснені очікування складніше, коли ти є частиною тієї сили, щовідповідальна за їх втілення у життя. Складніше, бо ти, будучи однією маленькоюскладовою системи, відчуваєш, що твоїх зусиль недостатньо, що ти несеш моральнувідповідальність, не маючи достатньої кількості інструментів.
Після того, як до тебеприходить таке розуміння, у тебе є два шляхи: або підкоритись системі ірухатись у тому напрямку, в якому іде більшість, або боротись. Перший шлях –простий з точку зору реалізації, але занадто складний, коли твоя совість ще не атрофувалась.Другий – важкий, але саме на ньому ти не втрачаєш себе.
Вступ занадто довгий? Так, аледля мене важливо, щоб вам була зрозуміла моя мотивація. Адже за останнійтиждень ціла купа людей мені задала одне і те саме питання: «Навіщо тобі цінеприємності? Ти ж особисто ніякого профіту ні в одному, ні в іншому випадку неотримаєш? Тебе ж особисто це не стосується?!». Якщо подивитись прямо та просто,можливо воно і так. Але я частина цієї системи, а це означає, щовідповідальність за її майбутнє лежить, у тому числі на мені, як і на кожнійокремій людині, яка має запис місця роботи в трудовій книжці «Антимонопольнийкомітет України».
Звичайно, можна вигадати длясебе тисячу виправдань: «все одно позиція сформована Головою давно, а значитьнічого не можна змінити», «це не моя зона відповідальності», «я свої функціїдобре виконую та цього достатньо», «хто виступив з такою ініціативою, той івідповідає»… Але ж ні, себе не обманиш. І не завтра, так через місяць, не черезмісяць так через рік прийде усвідомлення того, що ти просто змалодушнічала тапішла шляхом найменшого супротиву. І саме в цей момент ти сваришся з самимсобою, розчаровуєшся вже у самому собі, і це при тому, що з собою тобідоведеться жити все життя.
Саме такі думки змусили мене упонеділок зранку написати пост, що був більше схожий на сигнал SOS . Сьогодні, нашими спільними зусиллями в АМКУз ’ явився шанс зробити справжню,виважену реформу, яка може стати однією з поки що невеликого числа «українськихісторій успіху 21 сторіччя».
Чому я ризикнула отриматипублічне клеймо «противник реформ» та піти на відкриту критику пропозиціїГолови Комітету щодо припинення діяльності 17 обласних ТВ АМКУ? Що відбуваєтьсясьогодні в Комітеті? Чого чекати завтра?
Задля того, щоб не буломаніпуляцій та обманів, недомовленостей та перекручувань, вирішила почати вестисерію блогів, у яких буду інформувати вас про те, як просувається у Комітетіреформа. Враховуючи, що це перша частина, почну спочатку.
Звичайно, в Комітеті давноточаться дискусії щодо необхідності реформування системи органів Комітету, яка,простою мовою, складається з центрального апарату (ЦА) та територіальнихвідділень (ТВ). Висувались різні версії: ліквідувати всі ТВ, частину ТВ,залишити ТВ без статусу юридичних осіб, залишити частину ТВ зі статусомюридичних осіб частину без…
Звичайно, весь цей час (2 роки)ТВ жили в постійних розмовах про те, що ЦА вони не потрібні та не сьогодні –завтра їх ліквідують. Спочатку для ТВ це було певним мотиватором для доведенняЦА доцільності свого існування. Але поступово, з кожним обмеженням фінансуванняз боку ЦА на ТВ, та скороченням людей, останні перейшли в стадію очікуваннякінця. За цей час втрачено багато кваліфікованих та досвідчених спеціалістів,які, розуміючи те, що ТВ приречені, змогли знайти собі роботу в інших державнихструктурах або в приватному секторі.
Але далі просто розмов, всі зяких закінчувались однаково: давайте порахуємо, що ми виграємо з цього,проаналізуємо всі ризики, «за» та «проти» і після цього оберемо модель,намалюємо план та - вперед, нічого не доходило до жовтня 2016 року.
Вперше письмовий формат такадискусія набула в жовтні 2016 року, коли на нараді державних уповноважених буланадана членам Комітету для ознайомлення презентація реформи. Тоді це булапропозиція: замість 24 обласних - 12 міжобласних ТВ. Не буду переказувативисловлювання інших членів Комітету, скажу щодо себе. Тоді мною було озвученонизку питань до презентації разом з проханням надати відповідні підрахунки, щобрались до уваги під час вибору такої майбутньої моделі системи органів АМКУ,орієнтовний план/дорожню картку, та представити команду реформаторів, яким ми,Комітет, довіримо цим займатись. На цьому все і закінчилось.
Наступний день, коли миповернулись до реформи ТВ, був 06 липня 2017 року. Нам було повідомлено, що 11липня Головою АМКУ внесено в порядок денний питання припинення діяльності 17обласних (+АРК Крим та Севастополь) ТВ АМКУ. Для ознайомлення було наданопроект Розпорядження та пояснювальна записка до нього на 2 аркушах.
Що пропонувалось проектом?
- Припинити Житомирське та Чернігівське обласне ТВАМКУ шляхом приєднання до Київського обласного, яке перейменувати у Північнеміжобласне;
- Припинити Кіровоградське та Полтавське обласнеТВ АМКУ шляхом приєднання до Черкаського обласного, яке перейменувати уЦентральне міжобласне;
- Припинити Миколаївське, Херсонське, АРК Крим там. Севастополь ТВ шляхом приєднання до Одеського обласного, яке перейменувати уПричорноморське міжобласне;
- Припинити Запорізьке обласне ТВ шляхомприєднання до Дніпропетровського обласного, яке перейменувати у Придніпровськеміжобласне;
- Припинити Тернопільське, Чернівецьке таХмельницьке ТВ шляхом приєднання до Вінницького обласного, яке перейменувати вПівденно-західне міжобласне;
- Припинити Сумське, Луганське та Донецьке ТВобласне шляхом приєднання до Харківського обласного, яке перейменувати уПівнічно-східне міжобласне;
- Припинити Волинське, Рівненське,Івано-Франківське та Закарпатське ТВ шляхом приєднання до Львівськогообласного, яке перейменувати у Західне міжобласне.
Міжобласні ТВ за проектомповинні були розпочати виконувати функції з 15.08.2017, обласні припинити їхвиконувати 14.08.2017.
Які у мене виникли питанняпісля ознайомлення? Ті ж самі, що і до цього:
- реформа полягає просто в скороченні кількості ТВчи включає й інші заходи;
- чи розроблена концепція або стратегіяреформування;
- чи розроблено план або дорожню карту реформи;
- хто входить до команди реформаторів;
- підрахунки витрат на реформу та майбутньоїекономії;
- чи будуть створені відділки без статусуюридичної особи в інших областях, якщо так, то в яких та якою чисельністю;
- запланована чисельність міжобласних ТВ;
- неефективний механізм взаємодії з ЦА будезамінено на інший та який;
- процедура призначення керівників міжобласних ТВ(відкритий прозорий конкурс чи залишаємо вже призначених);
- орієнтовні заробітні плати керівників таспівробітників міжобласних ТВ;
- кількість справ, досліджень, матеріалів, що будепередано в міжобласні з орієнтовним навантаженням на одного співробітника…
І багато чого ще, включаючипитання хто буде головою комісії з припинення та входити до її складу, бонавіть це питання в проекті Розпорядження не було відображено.
Станом на 10.07.17 жодноївідповіді не було.
А тепер запитаю вас, як бивчинили ви на моєму місці? Звичайно, дуже популярно і просто підняти руку,проголосувати «за», ліквідувати одним махом 19 ТВ, зробити селфі, написати постта отримати звання «реформатор року».
Чи ви б змогли без відповіді назазначені питання, без планів та команди, не маючи жодної інформації, окрімтієї, що міститься в проекті Розпорядження, підняти руку та проголосувати? Я бне змогла. Службова, електронні листи, пости…
Вже 10.07.17 пізно ввечері булоповідомлено про відміну призначеного на 11.07.17 засідання Комітету та прізвищаспівробітників, у яких можна отримати інформацію щодо реформи ТВ. Звернення дозазначених співробітників, електронні листи, службові… І знов жодної інформаціїу відповідь.
Звичайно, реформа потрібна!Дуже потрібна і не завтра або сьогодні, а вчора!
Звичайно, одна з основнихскладових успішних реформ – це швидкість. Чим довше триває реформа, тим більшечасу та можливостей для супротиву з боку тих, кому не вигідні зміни на краще.
Але! Перша і основна складовареформи – це люди! Принципові, щирі, професійні, енергійні, що вірять таможуть! Якщо не має потужної команди реформаторів, навіть найкращі ідеї будутьзведені нанівець.
Друга складова реформи длямене, це концепція та чіткий план реформування з конкретними строками. Безпрофесійної та якісної концепції, без реалістичного покрокового втиснутого вконкретні часові рамки плану, я не вірю, що можна втілити в життя біль-менш серйознуреформу.
Третя, це публічність. Длярозуміння суспільством того, що відбувається, для отримання громадськості таколективу співробітників самого органу собі в союзники, а не навпаки, задляуникнення помилок та відчуття обману, країна повинна розуміти, яка реформа, вчому вона полягає, для чого та які будуть дії та результати.
Закінчити першу частину хочутим, що дійсно на сьогодні ми маємо прірву між центральним апаратом татериторіальними відділеннями Комітету, яскравим доказом чого є публічне висловлюванняГолови, що «сьогоднішня робота тервідділень Антимонопольного комітету – цефікція». Про своє бачення причин появи цієї прірви напишу пізніше. Однак,спробувати подолати її «двома стрибками» наднебезпечно не тільки для самогоАМКУ, а й для країни в цілому.