Особисті кордони - одне з тих унікальних понять, про яке наче більшість все знають, та в кожного з нас є про це своє розуміння. Особисті кордони, як Wi-Fi. Ми не бачимо їх, не можемо відчути, взяти до рук. Але ми чітко розуміємо, відчуваємо і здебільшого бачимо наслідки порушення особистих кордонів іншої людини. Щодо себе, як і коли ми дозволяємо комусь порушити наші власні кордони ми теж відчуваємо. І, якщо ми не достатньо визнаємо їх значення в нашому житті, їх вплив тим не менш є вирішальним, особливо в часи великих викликів.

Все починається з дитинства

Тотальний карантин, перебування в ізоляції з близькими, змусили замислитись щодо особистих кордонів і шукати відповідь на ключове питання життя: «Де закінчується мій особистий комфорт і починається посягання на моє власне Я?» Все починається з дитинства. Актуальність теми «особистих кордонів» для дитини починається з її перших «моє», «дай» і «ні».

Як каже сімейний психолог Світлана Ройз, це - слова, які відображають можливості, належність, включення в свою «територію» і її кордони. На думку Ройз перша реакція на те, що наші кордони порушили – злість. Це – маркер того, що цілісність кордонів порушена. Тому дитина 3–4 років проявляє значно більше злості, ніж тих емоцій, які ми вважаємо позитивними.

Загалом, повага до власних кордонів починається з поваги до тілесності, потреб, контакту з тілом дитини, поваги до намірів і тілесності, як такої. А з маленькими дітьми зайвий раз «церемонитись» не люблять, і дозволяють собі без дозволу й попередження брати їх на руки чи лоскотати.

Далі більше. Якщо батьки дозволяли собі говорити дитині: «Не товаришуй з Василем, Петриком Оленкою…», дитина втратила право на відчуття «це мої друзі». Якщо дівчинці казали: «Ти хороша дівчинка, а хороші дівчата повинні всім ділитися», її автоматично позбавляли можливості сказати «моє», і встановлювати права на свою «територію».

Відключити

При цьому найбільш гармонійними словами, в цьому разі для дитини, були би такі: «Це твоє. Ти можеш вирішувати, ділитися цим чи ні. Ти можеш вирішувати: гратися разом, чи сказати іншій дитині: «Це для мене важливо, я цим пограюся, а потім дам тобі, або ми можемо обмінятися».

«Це внесок не тільки у відчуття своїх кордонів і стійкості, це - про повагу», - каже Ройз. - «І якщо ми росли в умовах, коли не дуже відчували повагу до себе, бо слово «Я» не було цінним, то ніколи не пізно це розвивати».

На Сході це питання вирішують особливим трьох-етапним підходом. Згідно якому до дитини до трьох років ставляться як до справжнього імператора, з трьох до семи - як до слуги, а після семи - як до рівної для себе особистості.

Тому, якщо в дитинстві не було права на володіння чимось у матеріальному просторі, не було права сказати «моє», у старшому віці людина також може відчувати себе нестійко, жити з відчуттям «мені нічого не може належати», «я не можу ні на що спертися й не можу втримати те, що мені важливо».

Як формуються особисті кордони?

Вміти відмовити у проханні, залишитись при своїй думці, не стати об'єктом маніпуляції - все це говорить про зрілу особистість та впевненість у своїх переконаннях. Однак на практиці це не завжди виходить. Як навчитись встановлювати кордони та зберігати свою цілісність?

Відключити

Особисті межі - це умовний бар'єр, який ми встановлюємо в спілкуванні з іншими людьми. Який потрібен для того, щоб відповідати власним переконанням, правильно розставляти пріоритети та зберігати самоцінність.

Здорові кордони важливі у всіх сферах, щоб комфортно почуватися і легко взаємодіяти з іншими людьми. Вони пов'язані з самооцінкою, впевненістю у собі, емоційним інтелектом та адаптацією.

Коли є усвідомлення себе та розуміння того, як можна чинити з іншими, ми будуємо здорові відносини з собою та оточуючими. Нашими вчинками керуємо ми самі, а не нав'язані думки та правила. Для формування індивідуальних кордонів, як і особистісних якостей людини ключове значення має її родина (сім’я)

Можемо виділити три основні аспекти:

Відключити

1. Відношення батьків до дитини.

Ви можете вважати, що зростали у здоровій сімейній атмосфері, і ваші межі сформувалися достатньо правильно, якщо в дитинстві з вашою думкою рахувались, поважали вибір у спілкуванні з іншими дітьми, а бажання задовольнялись.

2. Місце у родині

Відсутність або відсутність братів та сестер істотно впливає на здатність відстоювати свої межі. Єдиній дитині не потрібно постійно думати про потреби інших дітей у сім'ї та конкурувати з ними. Ось чому більш самостійні у своїй поведінці, прагнуть незалежності як у життєвому виборі, так і у спілкуванні з іншими людьми. І, головне, можуть припинити спілкування з людиною, яка порушує їхню суверенність.

3. Поведінка батьків

Дитина вчиться взаємодіяти зі світом, саме на прикладі своїх батьків, або авторитетних дорослихю І якщо вони не вміють говорити «ні» чи, навпаки, звикли нав'язувати свою думку іншим, існує велика ймовірність, що дитина візьме таку модель поведінки і з собою в доросле життя.

Також, якщо батьки тиснуть на дитину фразами: «Ти повинен», «Вчини так, тому що це правильно», «Потрібно робити ось так», - у неї формуються установки, які заважатимуть спокійно відстоювати своє «Я». У результаті такий дорослий буде намагатися допомогти іншим на шкоду особистим інтересам, а якщо доведеться відмовити - це може викликати в нього почуття провини та дисбалансу.

Приклади порушення особистих кордонів

Щоб керувати власними кордонами, в першу чергу потрібно розуміти, де власне стирається межа між «своїм» та «чужим». Важливо пам’ятати, що цей процес двосторонній. Подумайте, що з цього списку Ви регулярно спостерігаєте у своїй поведінці.

· Виправдання своєї думки та вчинків. Людина з цілісними кордонами впевнено приймає рішення, і в неї не виникає думок пояснювати іншим свої дії.

· Важко відмовити у проханні. Є люди, які це відчувають і просто користуються такою м'якістю. Подумайте, наскільки часто ви до чужих інтересів ставитесь з більшою прихильністю ніж до власних.

· Поради та переконання співрозмовника. Коли Ви намагаєтеся порушити межі іншого. Нав'язування своєї позиції - коли людина сама не усвідомлює те, що для неї важливо, а оцінювати чужі вчинки - це перетин кордону та ознака невпевненості. Як тільки починаються пояснення чи виправдання, ви потрапляєте у пастку, відчуваєте провину та не можете відстояти себе.

· Порушення особистого простору. Воно буває фізичним, емоційним, психологічним та інформаційним. Наприклад, вторгнення в особисте життя, тиск та маніпуляції. З таким співрозмовником відчувається дискомфорт, і спілкування хочеться одразу припинити.

· Задоволення чужих бажань. Може йти мова про тиск авторитету, статусом чи близькими стосунками. Якщо Ви часто опиняєтеся під впливом і дієте так, як вигідно іншій стороні.

Що робити?

Щоб керувати кордонами, людині необхідно усвідомлювати свої цінності, інтереси та принципи, а також розуміти, що є їх порушенням. І тут все індивідуально: для одного прохання про позику грошей, для іншого це непрохана порада. Є просте правило - якщо людина не розуміє своїх власних норм вона обов'язково порушуватиме чужі. 

ТОП - 5 рекомендацій для ефективного керування власними кордонами

1. Навчіться казати «ні»

Емоційно - це складно, тому в нас є підсвідомий страх образити та створити дискомфорт, особливо якщо мова йде про близьких людей. Тому краще бути дійсно чесним із собою та іншими - відмовитись від зобов'язань, якщо не здатні їх виконати. Скажіть чесно та прямо: «Я не зможу допомогти». Так ви уникнете хибних надій і та збережете власний ресурс.

2. Самоаналіз

Для цього краще завести щоденник і писати про прожиті ситуації та почуття. Відповідайте собі на такі запитання: «Чому саме так ви вчинили?», «Що ви в цей момент відчували?», «Чому є відчуття за свій вибір?», «Що вам не сподобалося спілкування з людиною?». Так ви навчитесь розуміти, коли Ви робите так, тому що справді Ви цього хочете, і зробите важливий крок для захисту свого простору.

3. Виявляйте гнучкість

Коли наша територія в небезпеці, ми починаємо захищатися, а іноді - надто агресивно. А в інших ситуаціях ми не діємо, коли необхідно заявити про свої права. Тому не варто одразу ставити бар'єр: можливо, ви просто не так зрозуміли людину, а вона не вважає це порушенням кордонів. Уточніть, ще раз що вона мала на увазі і вислухайте її думку спокійно.

4. Поважайте чужу думку

Якщо вам затято намагаються щось довести, просто дайте відповідь: «Добре, це твоя думка, і ти маєш на неї право, я ж залишуся при своїй». Згода не передбачає, що ви змінюєте свій погляд на думку цієї людини. Просто ви визнаєте іншу точку зору, а те, що ваша позиція відрізняється, - нормально. Ви не маєте пояснювати, якщо не вважаєте це за потрібне.

5. Повідомляйте, що вам не подобається

Здатність відкрито говорити про свої почуття - важливий аспект при розбудові кордонів. Як інша людина зрозуміє, що робить вам боляче? Для цього кажіть про те, що викликає у вас негативні почуття та дискомфорт. Не думайте про те, що можете образити людину - говоріть ввічливо, спокійно та щиро.

Все залежить від достатності розуміння себе, своїх цінностей, своїх принципів, переваг. Головне та ключове визначення наших особистих кордонів – вони наші.

А ми маємо право обирати, як відстоювати особисті кордони та визначати, де саме проходить лінія розмежування між моїм «Я» та «Я» іншого, чи інших.

І при цьому важливо розуміти, що люди, які не вміють і не знають, як відстояти особисті кордони, і як мінімум, вчасно сказати «Ні», ризикують все життя провести залежними від чужої волі.

Багато в чому саме з «ТАК!», сказанного собі, найчастіше починається відбудова власних кордонів та становлення власного «Я».

Як ми порушуємо межі один одного?

Це все - через тебе! - Звинувачення

Так хороші люди не роблять! - Осуд

Та хіба це звіт? Або припини плакати! - Знецінення. Оцінка

Якби я була на твоєму місці, я б… Ти… - Непрохані поради

Де ти був? Ти мав би зателефонувати… - Бажання контролювати поведінку іншого

Пропоную техніку «Дослідження особистих кордонів» від Алли Заднепровської

Надайте письмово відповіді на два запитання, що повторюються, стосовно кожної з умовних семи територій вашої особистості, щоб зрозуміти, як вибудовувати особисті кордони, як правильно і екологічно їх відбудувати відповідно до своїх цінностей і цілей.

Запитання:

• Хто порушує мої межі?

• Чиї я порушую?

Території, на яких можливе порушення особистих кордонів:

1. Тіло

2. Думки

3. Почуття

4. Простір

5. Час

6. Гроші

7. Цінності

Таким чином, Ви почнете виявляти кордони, зрозумієте, як вибудовувати особисті кордони, потоваришуєте з ними і через усвідомленість все менше порушуватимете кордони інших людей, почнете вибудовування особистих кордонів. В результаті, гніву у вашому житті стане значно менше, а спокою та внутрішньої цілісності істотно більше.

Важливо пам'ятати! Особисті межі людини починаються там, де вона усвідомлює себе людиною.

Вони потрібні не для того, щоб відокремитись від інших, а для того, щоб пам'ятати і піклуватись про себе та вибудувати глибокі стосунки з іншими. При цьому ключова умова, якщо говорити про особисті кордони, дбати про інших без шкоди для власної особистості.

Кордони дарують нам волю. Тому так важливо знати де вони і встановлювати їх у взаємодії один з одним, щоб оберігати свої і не порушувати чужі.

P.S. Якщо ми не навчимося говорити «Так» своїм цілям та бажанням, то серйозно ризикуємо прожити не своє життя, сказавши йому остаточне «Ні», так і не отримавши задоволення спочатку від вибудовування своїх особистих кордонів, а потім насолоди від їхньої ефективності в нашому житті. І навпаки, взявши кермо власного життя до рук, ми отримаємо зовсім іншу якість цього життя. Пропоную, зробити перший крок і почати з коучингу – найкращого з тренажерів вашого власного «Я».

Адже всі проблеми з особистими кордонами починаються з відмов від власного «Я», відповідальності за себе та свої дії. І навпаки, здорові особисті кордони – це наслідок здорового егоїзму, того самого, формула якого звучить: «я можу розмахувати руками, доки не зачіпаю кінчика носа свого сусіда».

Ми прийшли в цей світ, щоб одночасно і своє життя прожити для себе, і виконати свою місію і вивчити свої уроки. І ресурс нам дається, насамперед, для нас і для наших цілей. І перше, з чого почнеться наше усвідомлене щастиве життя - це розуміння, як нам побудувати наші особисті кордони. Адже ми не 200 фунтів, щоб усім подобатися. Тому важливо мати можливість бути «в своїй домівці», але при цьому з можливістю спілкуватись та ефективно взаємодіяти з тими, хто є за межами «нашого будинку» без зайвих конфліктів, але з повагою як до власних кордонів, так і особистих кордонів, що нас оточують ❤️