Підсумки саміту «Великої двадцятки»в Австралії особисто я вважаю сумними для України. Вже не вперше українськепитання розглядається Росією, Європою та США без участі України. За двадцятьтри роки незалежності наша держава так і залишилася країною третього світу. Мине навчилися вести діалог напряму, бути сильним та впевненим у собі міжнароднимпереговірником, а нашу дипломатичну діяльність й досі не сприймають серйозно.

Криза в Україні стала однією зосновних тем G20,але в кінці кінців сторони лишилися при своїх позиціях, і якихось конкретнихрезультатів для нас ця зустріч не принесла. На президента РФ чекав холоднийприйом, але я думаю, що прямий бойкот Путіна може мати й зворотній ефект.

У Путіна є союзники в центрі Європи,це Угорщина та Словаччина, які час від часу критикують санкції ЄС щодо Росії.Європа і США, як завжди, «занепокоєні ситуацією», адже зазначені країни єчленами НАТО та ЄС.  Але Європаопікується в першу чергу власними інтересами і не буде приймати радикальнихдій. Безглуздо сподіватися на рішучість наших західних партнерів щодо протидіїросійській агресії.

Я вважаю, що Україна має бутисамостійним гравцем і вирішувати свої проблеми без допомоги «старшого брата»,чи то зі Сходу, як було колись, чи то з Заходу. Та поки що переговори проситуацію в Україні – «розмова для дорослих», у якій нашій же країні, на жаль,не дають слова.

Українасаміт Великої двадцяткиg20РосіяЄвросоюзнато