Виконання завдання судочинства - справа суду чи сторін?
Демократичне суспільствота правова держава мають потребу в ефективній та незалежній судовій владі.Недієва та малоефективна судова влада є найбільшою загрозою для існуванняправової держави, забезпечення конституційних прав та свобод людини тагромадянина, інтересів громадянського суспільства.
Для ефективної реалізаціїправа на справедливий суд в Україні потрібні крім інституційних змін, змінипроцесуального законодавства. Президентом як невідкладний був внесений доВерховної Ради проект Закону України «Про внесення змін до Господарськогопроцесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу та Кодексуадміністративного судочинства та інших законодавчих актів» (законопроект №6232від 23.03.2017 року).
1. Слід зазначити, щопершочерговою зміною, яка знайшла відображення в усіх процесуальних кодексах, євпровадження ефективного захисту прав особи, яка звертається до суду, якпревалюючого завдання судочинства.
1. Ми бачимо, що відповідні статтібули включені до проектів всіх кодексів, а саме:
Господарськийпроцесуальний кодекс
Стаття 2. Завдання та основні засади господарськогосудочинства
1. Завданням господарського судочинства є справедливе,неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненнямгосподарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикціїгосподарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних абооспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Цивільнийпроцесуальний кодекс
Стаття 2. Завдання та основні засади цивільногосудочинства
1. Завданням цивільного судочинства є справедливий,неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метоюефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чиінтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кодексадміністративного судочинства
Стаття 2. Завдання та основні засади адміністративногосудочинства
1. Завданням адміністративного судочинства є справедливе,неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правовихвідносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб,прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владнихповноважень.
Щоспільного у цих визначеннях?
СПРАВЕДЛИВЕ,НЕУПЕРЕДЖЕНЕ, СВОЄЧАСНЕ
вирішення судом спорів аборозгляд і вирішення справ, з метою
ЕФЕКТИВНОГОЗАХИСТУпорушених, невизнаних або оспорюваних прав
Це означає, що приприйнятті процесуальних рішень і застосуванні будь-яких процесуальних норм судмає керуватися у першу чергу основним завданням судочинства. І таким основнимзавданням є ефективний захист прав таінтересів особи. На цьому ж принципі базується і право суду застосувати навимогу особи, яка звернулася до суду, спосіб захисту її права, який непередбачений законом або договором, якщо передбачені законом або договоромспособи не забезпечують ефективного захисту такого права.
2. Для реалізаціїефективного захисту прав та інтересів особи, як основного завдання судочинства,суду надаються ряд дискреційних повноважень при вирішенні процесуальних питань.Законопроект передбачає низку змін , направлених на забезпечення таких засадсудочинства як змагальність, диспозитивність та пропорційність.
На прикладі проекту ГПКможна побачити, що змагальність, диспозитивність та пропорційність віднесені доосновних засад (принципів) господарського судочинства є:
Стаття 2. Завдання та основні засади господарського судочинства
3. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є:
…5) змагальність сторін
6) диспозитивність
7) пропорційність
Змагальністьсторін. У запропонованих проектах переважнабільшість процесуальних повноважень суду переглянута виходячи з принципувиконання судом у цивільному та господарському процесах виключно ролі арбітра ініколи – слідчого. Докази, включаючи висновки експертів, подаються сторонами;суд витребовує докази і призначає експертизу лише у визначених закономвипадках.
Так, наприклад, відповідна стаття5 проекту Господарськогопроцесуального кодексупередбачає, що
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди міжсторонами;
3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судовогопроцесу їх процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчиненняпроцесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації нимиправ, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхправами та вживає заходів для виконання ними їх обов'язків.
Пропорційність. Керуючись принципом пропорційності, суд зважуєдоцільність процесуальних дій порівняно із завданням судочинства, значеннямсправи, ціною позову, розміром судових витрат, визначає вид забезпеченняпозову, розмір зустрічного забезпечення, розподіляє судові витрати, визначаєстроки подання заяв по суті справи, вживає заходів процесуального примусу тощо.
Стаття 16. Пропорційність у господарському судочинстві
1. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом,порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності,враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансуміж приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; цінупозову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхіднийдля вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповіднимипроцесуальними діями, тощо.
Диспозитівність.З урахуванням принципу диспозитивності сторонам надається фактична, а неформальна свобода на будь-якій стадії судового процесу відмовитись від позовуабо укласти мирову угоду, предмет якої до того ж (на відміну від чинних правил)може виходити за межі предмета спору, якщо це не порушує вимоги закону і праватретіх осіб.
Стаття 15. Диспозитивністьгосподарського судочинства
1. Суд розглядає справи неінакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межахзаявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншимиучасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановленихцим законом.
2. Учасник справирозпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Такеправо мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тихосіб, які не мають процесуальної дієздатності.
3. Розглядаючи питаннящодо завдання судочинства не можна не згадати і про обов’язки сторін та їхпредставників, а не лише суду.
Проекти кодексів (завинятком КАСУ) прямо передбачають, що не тільки суд, але й учасники судового процесузобов'язані керуватися завданням господарського (цивільного) судочинства, якепревалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У проектах всіх кодексівтакож запроваджено системні механізмизапобігання зловживанню процесуальними правами з боку сторін.
При цьому, слід згадати,що в англо-саксонській системі права є таке поняття як “Duty to the Court” - “Обов’язокперед Судом”. Стисло його можна так охарактеризувати:
Представник (юрист,адвокат) повинен використовувати таку тактику, яка є законною, чесною тапередбачає повагу до суду/A lawyer shall usetactics that are legal, honest and respectful of courts and tribunals
Представник (юрист,адвокат) повинен діяти з доброчесністюта професіоналізмом, дотримуючись повної відповідальності для забезпеченняналежної публічної поведінки/A lawyer shall act withintegrity and professionalism, maintaining his or her overarchingresponsibility to ensure civil conduct
Представник (юрист,адвокат) повинен розповісти клієнту про правила судового процесу задлязабезпечення довіри громадськості у здійснення правосуддя/A lawyer shall educate clients about the court processesin the interest of promoting the public's confidence in the administration ofjustice
І тут навіть варто зазначити,що якщо у Сполучених Штатах Америки “обов’язок перед судом” підпорядковується “обов’язку перед клієнтом”,то у Великобританії the Duty to the Court prevails over the duty to the Client, тобто вінстоїть вище за обов’язок перед клієнтом.
З цього приводу доцільно навестицитату з відомого рішення Rondel v. Worsley
[The advocate] has a duty to the court which isparamount. It is a mistake to suppose that he is the mouthpiece of his clientto say what he wants, or his tool to do what he directs. He is none of thesethings. He owes allegiance to a higher cause. It is the cause of truth andjustice.
Таким чином, виконаннязавдання судочинства не можна відносити лише до обов’язку суду, значну роль уцьому відіграють самі сторони та їхпредставники. Відповідні зміни знайшли відображення у запропонованих кодексах.І дуже хочеться сподіватись, що у майбутньому вони забезпечать дійсно такесудочинство, основною метою якого буде ефективний захист права та справедливе,неупереджене та остаточне вирішення спору по суті.
