Україна входить у показовий етап з точки зору вирішення ключового питання: «Чи є майбутнє в того складу органів державної влади та їх структурно-партійного представництва, які мають місце сьогодні?».


Нагадаємо, що на чергове зібрання парламентарі мають зібратися у вівторок. Перед ними стоїть нелегке завдання, а саме: протягом тих 20 днів, які залишилися до завершення травня, прийняти щонайменше 24 законопроекти з тих, які необхідні для продовження фінансування міжнародними організаціями. Взагалі цікаво, що і в цій рубриці, і в текстах інших аналітичних матеріалів, основним мотивом прийняття рішень є саме отримання фінансової допомоги, хоча насправді це похідний наслідок. У нормальній країні (до якої Україна, в особі тих, хто наділений у ній представницькими функціями, при всій повазі, сьогодні не належить) прийняття необхідних законопроектів розглядалося б у першу чергу як умова для перетворення та покращення життя всередині країни. Натомість йдеться лише про ситуативні кредити як самоціль реформ, а не реформи на благо країни.

Соціально спрямований популізм, властивий Уряду Яценюка, схоже, в lite-версії перейняв і Уряд Гройсмана. Так, у четвер прем'єр-міністр поінформував, що наступного тижня відбудеться пленарне засідання парламенту та мають бути розглянуті питання про підвищення соціальних стандартів на 10 % із 1 грудня, скасування оподаткування пенсій в Україні. «Я просив би, щоби це питання ми вчасно провели через комітети Парламенту і воно було розглянуто на одному з перших засідань парламенту», – наголосив Гройсман. Також необхідно «зафіксувати на рівні Закону» питання щодо спрощення доступу якісних ліків з-за кордону до України. Прем'єр-міністр нагадав, що рішення, яке напередодні прийняв Уряд, передбачає, що ліки, які виробляться і споживаються на ринках ЄС, США, Швейцарії, Канади, Австралії та Японії, протягом 30 днів можуть бути допущені на ринок України без досліджень, «які корупційно роками затягували те, що якісні ліки не могли потрапити до споживача».

Це ті речі, які повинні лестити та тішити населення, особливо в світлі підвищення тарифу на природний газ. Своєрідна гра на контрастах: ось вам гірка пігулка, а ось – і солодка, щоправда, з різними за вагою наслідками. Утім, це вже зовсім інше питання, бо українці люблять вухами, а ще більше полюбляють обманювати себе та вірити ілюзіям.

А міжнародна спільнота очікує зовсім інших дій та рішень. Так, співголови Групи стратегічних радників із підтримки реформ в Україні Лєшек Бальцерович та Іван Міклош назвали ключові реформи, які необхідно провести в Україні найближчим часом.

Бальцерович згадав важливість поліпшення умов для ведення бізнесу, зростання конкуренції, дерегуляції та приватизації держпідприємств: «Державна власність – це влада політики над підприємствами. Це завжди смутно закінчується, з втратами».

Міклош зазначив, що наразі дуже важливо провести судову реформу і реформу прокуратури, побороти корупцію, почати процес приватизації держпідприємств: «Коли ми говоримо про приватизацію, потрібно сказати, що за останні два роки майже нічого не було зроблено і необхідно прискорити цей процес».

Міклош також додав, що на сьогодні проведення реформ – це швидше політична, ніж технічна проблема. Для успіху важливо мати гарну комунікацію, «лідерство реформ та власність реформ». «Найбільша загроза реформ і успішного майбутнього України – це популізм», – наголосив він.

Як бачимо, і вектори інші, й цілі. Стосовно популізму, то додати тут нічого – вони абсолютно праві, причому молодці, що ткнули носом на це новому прем’єру, який ще не встиг облаштуватися у своєму кабінеті.

Крім того, на цю тему доречно висловилася цього тижня Ребекка Хармс, співголова фракції зелених в Європарламенті: «Реформи, яких вимагають від уряду, залишаються ті ж. Реформа судової гілки влади – це основа для боротьби з корупцією, найважливіший пріоритет. І я переконана, що Європейському Союзу, європейським посольством слід активно підштовхувати новий уряд і президентську адміністрацію до цих реформ... Україна потребує фінансової допомоги... Умова – функціонуюча судова система, це підстава для того, щоб іноземні гроші прийшли в Україну в рамках Плану Маршалла або від приватних інвесторів. Також необхідні прозорість у підготовці проектів, тендерів, витрачання коштів».

Підштовхувати до активного реформування (саме формулювання, відверто кажучи, викликає цинічну посмішку, оскільки владну верхівку країни, яка далека від процвітаючої, виявляється, повинні стимулювати не патріотичні прагнення розбудови, а Європейські інституції, логіка просто не справляється з такими когнітивним дисонансом), народних депутатів має місія Міжнародного валютного фонду, яка працюватиме в Києві з 10 по 18 травня. Ця місія має продовжити роботу над другим переглядом програми співпраці з Фондом на умовах угоди EFF. Що ж, у повній мірі вони зможуть на берегах Дніпра відчути, чи є поєднання між волею, політичними обіцянками, гарантіями та реальним режимом роботи парламенту, коаліції та Уряду.

Нещодавно обраний спікер Верховної Ради України, демонструючи свою потенційну рішучість в інтерв’ю одному з інформаційних видань зазначив: «…у своєму виступі перед обранням я сказав, що одним з моїх найважливіших завдань буде закликати депутатів крізь політику бачити Україну.

Що означає: ставити державні інтереси вище інтересів вузькополітичних…

І коли мені говорять: "Як ви будете голосувати, адже у коаліції мало голосів?", я відповідаю: по багатьох питаннях – нацбезпеки, євроінтеграції, співпраці з МВФ – ми будемо бачити ті ж самі голоси, які бачили в попередній коаліції. І не тільки тому, що там депутати відповідальні, а ще й тому, що є пряма вимога виборців. І тут політичний інтерес буде грати нам на руку». Віри в чесноти 449 колег йому не позичати. Хоча за останні два післяреволюційні, а до цього 23 роки незалежної історії таких тенденцій не спостерігалося.

Втім, пан Парубій, ймовірно, у питанні голосувань нардепів вирішив підстрахуватися процедурно. Зокрема, він зазначив, що планує протягом травня 2016 року провести через Раду зміни до Закону про регламент, які, з його слів, були напрацьовані спільно з комісією Європейського Союзу, більш відомою як місія Кокса, в яких передбачається зробити на місяць не два пленарних тижні, а три, у яких днями голосувань будуть тільки вівторок і четвер (так звані змішані тижні). Середа, яка зараз є скороченим днем із подальшою роботою депутатів у комітетах, буде повністю відведена для роботи в комітетах. А наприкінці дня – нарада з головами комітетів, які б давали результати своїх напрацювань.

«І замість п'ятничної години запитань до Уряду планується зробити в понеділок тригодинні дебати з Урядом, аби це були не просто формальні запитання-відповіді, а справжні дебати», – розповів спікер парламенту.

Такі ініціативи можна тільки підтримати, оскільки ті завдання які повинна виконати Рада, потребують кропіткої та інтенсивної праці, а не посиденьок раз на два тижні.

Проте, як вантаж відповідальності у поєднанні з авансами та компліментами від спікера, вплине на парламентарів, стане очевидним і нам, рядовим українцям, і міжнародній спільноті вже зовсім скоро. Так само стане для неї зрозуміло, чи варті хоч чогось запевнення Гаранта (масло масляне), надані при просуванні Уряду політиків, а не технократів.

Неспроста в цьому огляді використано цитату Ребекки Хармс, в якій робиться значний акцент на важливості судової реформи як інституційної гарантії захисту прав інвесторів. Наведу свіжий приклад того, як працює ця система сьогодні – благо, Володимир Борисович цього тижня підсобив публічним виступом, який вдало поєднується з темою.

Так, оглядаючи капітальний ремонт на ділянці автодороги «Київ – Знам’янка», він заявив: «Один з пріоритетів роботи Уряду і відповідних міністерств, і Укравтодору є в тому, щоби навести лад на українських дорогах. Найголовніше, що ми маємо зробити, – побудувати стратегію розвитку українських доріг. Він зазначив, що на ремонт доріг передбачені консолідовані ресурси з Державного бюджету, Фонду регіонального розвитку, залишків кредитних коштів, залучених під державні гарантії у 2012–2013 рр., коштів міжнародних фінансових організацій (ЄБРР, ЄІБ, МБРР), місцевих бюджетів, надходження до яких значно зросли у результаті фінансової децентралізації, а також спеціального фонду місцевих бюджетів від понадпланових надходжень від митниць.

У зв'язку з цим глава Уряду висловив за необхідне, аби в усіх областях України почали одночасно працювати над поліпшенням стану доріг. За його словами, відповідне завдання стоїть перед міністерствами, «Укравтодором» та регіональними структурами.

І в Києві, і в інших містах України має відбуватися масштабний ремонт доріг, тому що в рази стало більше коштів на місцях».

Здавалося б, до чого тут судова реформа? Кошти є – треба ремонтувати та будувати, ці заклики не можуть не тішити тих українців, які в період свят, подорожуючи нашими автошляхами, відчули всю їхню привітність.

Втім, не все так просто. Декількома днями раніше щодо стану дорожнього господарства висловився заступник голови «Укравтодору» Євген Барах, зокрема він назначив (витяги наведено тезово):

— «На 1 января задолженность облавтодоров за выполненные работы и поставленным материалы составляет около 1,7 млрд грн. В 2015 году из госбюджета было выделено 3,4 млрд грн. Плюс 700 млн грн удалось получить в конце года за счет экономии средств по уплате кредитных обязательств, возникшей из-за курсовой разницы. Дополнительные деньги нужны были на материальное обеспечение областей для осенне-зимнего периода.

При таком уровне финансирования рассчитаться со всеми подрядчиками своевременно невозможно. Работы выполняются авансом, а потом закрываются финансированием с большим опозданием».

— На питання щодо вибірки коштів, залучених від емітованих у 2012–2013 роках бондів, він відповів: «На 2016 год остаток составляет 4,8 млрд грн. Часть средств планируется направить на погашение долгов областных служб. Часть может быть направлена на выполнение капитального ремонта. План работ вскоре может рассмотреть Кабмин. Загвоздка в том, что де-юре эти деньги есть, де-факто их нет.

Они числятся в остатках, но по факту мы не имеем к ним доступа. Как так получилось? Это вопрос к Минфину и Казначейству.

Могу сказать, что тогда в бюджете не хватало средств, внешние рынки были закрыты. Не исключено, что в условиях дефицита госбюджета средства были направлены на другие, более приоритетные расходы.

— …большая часть строительных компаний, которые выполняли работы для "Евро-2012", брали кредиты в валюте, рассчитывая на финансирование государства. Они привлекали займы по курсу 8 грн за долл, а сейчас он – 25 грн за долл. Пока в полном объеме обязательства перед ними не выполнены. (Як наслідок – примітка автора). Счета десяти областных служб заблокированы на основании решений судов по искам частных компаний. Сумма этих долгов составляет около 1,3 млрд грн. В основном, эти долги сформировались в 2012–2013 годах. В них не учтены штрафы и пени за просрочку платежей, которые компании доначисляют областным службам автомобильных дорог. С одной стороны, вместе с блокировкой счетов это дополнительный рычаг давления. С другой – мы видим, что многие компании готовы отказаться от этих доначислений и прекратить практику блокировки. Для них главное – получить основную сумму долга».

Ось таке собі позиціонування: Прем’єр закликає усіх на будівництво доріг, оскільки кошти є, але ж нормальна підрядна компанія не може довіряти репутації генерального замовника, який не те, що має борги (вони є у всіх), а ігнорує судові рішення, не виконуючи їх. Таким чином, не маючи політичної ваги, працюючи з такою державною структурою, ти ризикуєш витратити кошти, але не отримати розрахунок, звернутись у подальшому до суду, правомірно отримати судове рішення про примусове виконання, і, тим не менше, це буде лише папірець, оскільки виконавці не наважаться стягнути кошти з держструктури без санкції. Ось таке замкнуте коло. Більше того, слова про те, що компанії погоджуються на отримання лише тіла боргу без штрафних санкцій та пені, свідчить про їх відчай, оскільки застави в банківських установах під залучені кредити вже давно згорнули на користь фінансових установ, а підприємці просто закривають свій бізнес (мова йде саме про регіональні компанії, а не міжнародні, які володіють достатніми обіговими коштами), не говорячи про те, щоб приступати до нових проектів.

Тож, як бачимо на цьому простому прикладі, прем’єр-міністру України, щонайменше, доведеться виконати значну роботу, хоча б у питанні повернення довіри до держави, як до надійного замовника, перш ніж йому вдасться залучати справді на конкурентних засадах підприємства для розбудови інфраструктури. Тому не дивно, коли сьогодні та протягом минулого року йде мова про запуск великих проектів із будівництва чи реконструкцій, як-то будівництво соціального житла за кошти КНР чи реконструкції Бортницької станції аерації за рахунок фінансування Японії. Вимоги, які висуваються кредиторами, пов’язані з тим, що їх кошти на території України освоюватимуть, виконуючи ці роботи, саме компанії, що мають походження з країни-кредитора, яка контролюватиме і стан розрахунків, і якість робіт.

Немає довіри до країни, яка де-юре може мати кошти в сумі понад 4 млрд грн, а де-факто розпорядник позбавлений можливості їх використовувати, оскільки по факту вони були скеровані на інші потреби, цим самим було порушено цільовий характер залучення, не говорячи про те, що такі дії є кримінально караними.

І на завершення. Наслідок рішення Уряду, датованого минулим тижнем, НКРЕКП підвищила тарифи на теплову енергію та послуги центрального опалення на 75–90% з 1 липня 2016 року.

І відразу ж, після шоку, посипалися позитивні новини, які можна такими назвати лише умовно: Комісією затвердила заходи щодо збільшення рівня оснащеності житлового фонду будинковими лічильниками тепла з поточних 60 % до 86 %. Залишок 14% – у процесі та на совісті підприємств й органів місцевої влади. Комісія виконує роботу з заміщення тепла з природного газу на тепло з вугілля там, де це можливо. Серед таких міст – Київ, Чернігів, Черкаси, Суми, Калуш.

Рішення уряду щодо тарифів на природний газ, схоже, досягло результату, якого очікувала влада: від безнадії та в паніці українці почали масово готуватися до суворої зими – не з точки зору кліматичних умов, а з точки зору вітру в гаманцях. Так, за даними голови Держенергоефективності Сергія Савчука, сума коштів, виданих на «теплі» кредити для домогосподарств за минулий тиждень, із 25 квітня по 4 травня 2016 року, сягнула 55,2 млн гривень, а їх кількість становить 3 247 одиниць. Для порівняння, у квітні цього року було взято кредитів на суму 212 млн грн.

Незважаючи на те, що опалювальний сезон закінчився лише в квітні, значним попитом серед населення користуються «негазові» котли. За минулий тиждень взято 118 кредитів на суму 2,2 млн гривень.

Віце-прем’єр-міністр Геннадій Зубко у свою чергу продовжує через ЗМІ ще інтенсивніше просувати ідею Фонду енергоефективності, щоправда, замовчує те, що законодавчий фундамент для нього теж тільки в планах у ВР України (про Фонд згадувалося в цій рубриці декілька тижнів тому).

«Реформа енергоефективності на сьогодні – одна з найголовніших у країні. Україна витрачає удвічі більше енергії, аніж Польща чи інші країни Східної Європи. Один із аспектів цього процесу – облік і ще раз облік – це масове встановлення газових і теплових лічильників. Кількість будинків, обладнаних тепловими лічильниками, підвищено з 31 % до 52 %. Цього року плануємо довести цей показник до 76%.

Маємо перерозподілити на користь людей корупційні енергетичні субсидії, які лише за минулий рік сягнули 153 млрд гривень. Уряд вже спрямовує ці кошти на соціальні потреби. Адже з 1 травня соціальні стандарти підвищено на 6%, а з 1 грудня – на 10%».

Іноді стає смішно, коли бачиш, як одними й тими ж цифрами оперують різні міністерства та відомства заради власних інтересів чи секторів відповідальності. Індексація доходів, покликана покрити рівень інфляції, про яку говорить Зубко, не має відношення до «монетизації корупційних субсидій» наразі просто в силу того, що остання в Україні не відбувається в принципі, а тільки планується.

Загалом нічим непримітний тиждень готує нам хорошу моральну подушку для травневих та літніх потрясінь. Адже, як розвиватиметься ситуація, якщо Рада не буде дієздатною в частині підтримки урядових законопроектів, прогнозувати нескладно: потуги в домовленостях, «ширка», #зрада, провал у проектах західного фінансування, провал приватизації через відсутність гарантій захисту інтересів інвесторів, девальвація, інфляція і т. д.