Виступаючи в парламенті, «the revenant» прем’єр зазначив: «Нас критикували за підвищення тарифів, однак ми повинні були встановити ринкові тарифи. Ми розуміли, що мільйони українців не зможуть заплатити за рахунками, але ці люди отримали субсидії, а багаті повинні платити». 


Тема субсидій і тарифів, а особливо безрезультатних, некомпетентних та пустих спекуляцій політиків у намаганнях «вирулити» на них чи заробити собі додаткові рейтингові бали вже набиває оскому. Не буду зупинятись на тому, що весною вони знову зростуть – як на тепло, так на газ і електроенергію, у силу різних факторів. Однак, що найгірше і про це мало говорять, через девальвацію гривні ці підвищення, які мають місце протягом останніх двох років, не досягнуть своєї анонсованої мети, а саме — ринковості та економічної обґрунтованості. Усе тому, що їх складові та розміри на регуляторному рівні прив’язуються до поняття «імпортного паритету», а відповідно, розраховуються у валюті. Як наслідок, кожен пункт падіння гривні по відношенню до стійких валют усе далі і далі віддаляє цифрові показники тарифів від поняття ринковості. Не говорячи вже про те, що сировина для виробництва послуг імпортного походження напряму залежить від курсу.

Тема субсидій нерозривно пов’язана з цьогорічним новим трендовим поняттям верифікації.

Для комплексного розуміння проблематики і для підтвердження чергового «пустозвонства» у виконанні «Світила» на трибуні Верховної Ради України наведу витяги з інтерв’ю очільника профільного міністерства пана Розенка. 

На питання журналіста, чи вважає він перемогою те, що третина населення отримує субсидії, Розенко відповів: «У короткостроковій перспективі 2015–2017 рр. — так. Досвід багатьох країн свідчить, що неефективність соціальної політики при шоковому підвищенні цін призводить до бунтів. Ми уникнули соціальних бунтів… Та якщо через три-п'ять років у системі субсидій залишиться більш як 5 млн сімей, це буде провалом. 

У довгостроковій перспективі систему субсидій, безумовно, потрібно трансформувати. Переглядати норми споживання, виводити людей із системи субсидій, підвищуючи рівень їхнього життя».

Цікавими також були висловлювання пана Розенка про адресність та оготівковування субсидій: «Сьогодні середній розмір субсидії коливається від 500 до 4500 грн. І, на жаль, немає гарантій, що після монетизації люди з пенсіями по 1100 грн заплатять саме за комунальні послуги. Система відключення газу, електрики, води за борги в Україні не діє через відповідні мораторії. Крім того, 35 млрд грн, виділених на субсидії, — не живі гроші, а на 90 % клірингові розрахунки між постачальниками послуг (взаємозаліки платіжних вимог). Монетизовані виплати потребують щомісячного виділення людям готівки. Додаткового навантаження держбюджет не витримає».

І щодо верифікації: «Найближчим часом Мінфін подасть на засіданні уряду порядок проведення верифікації. Там будуть відповіді на питання умов, критеріїв, а головне, чи будуть результати верифікації підставою для скасування соцвиплат». Крім цього, він зазначив, що критерії для оцінки, які використовуватиме Мінфін при верифікації, він поки не бачив, і допускає, що Мінфін перебуває на стадії їх розробки.

Резюме: 
Підвищення тарифів до рівня, який громадяни в силу низьких доходів не можуть оплатити – свідомий крок, розрахований на 2–3 роки. Розуміючи озлобленість та злиденство споживачів, на цей період запропоновано «пряник» у вигляді субсидій. Ілюзії громадян про постійність пряників – фікція. У 2017 році етапи підвищення тарифів до рівня умовної економічної обґрунтованості та ринковості будуть завершені. Отже, з другої половини 2017-го та в подальшому протягом 2018-го і наступних років кількість отримувачів «печива», за стратегією міністерств, повинна неодмінно скорочуватися. Фундамент для скорочень закладається вже сьогодні і при цьому профільне міністерство не бере участі в розробленні критеріїв для скасування соціальних виплат. Цей процес повністю віддано на відкуп Міністерству фінансів України, а фактично – іноземним фахівцям (про те, чому – більш детально читайте в частині, присвяченій концепції реформування держаних банків). 

Поряд з цим, ймовірно, стратегія на середньострокову перспективу виведення населення з системи соціальної допомоги передбачала зростання їхніх доходів пропорційно зростанню економіки, і це було б логічно. Однак, як ми з Вами можемо засвідчити, – це зростання не відбулося в 2015-му і не має перспектив відбутися в 2016-му. А в силу тих деструктивних процесів, які відбуваються в кулуарах влади, примарним є й зростання в 2017-му році. Як наслідок, маємо чергову недореформу:

— підвищення тарифів до рівня ринкових — «так»;

— до рівня, який не по кишені українцям, — «так»;

— підвищення матеріального достатку населення, щоб воно могло самостійно сплачувати рахунки, — «ні»;

— верифікація, тобто виведення людей з системи соціальної допомоги, — знову «так». 

Таким чином, у повній мірі проявляється ситуативність, а не стратегічність та комплексність управління Урядом країною. При цьому, щоб створити позитивний імідж та аби не збурювати маси до активної протидії, виступів і мітингів, інформація подається порційно й виключно в позитивному світлі.