Одним ізнайважливіших та принципових елементів Угоди про асоціацію між Україною та ЄСстало положення про створення зони вільної торгівлі (ЗВТ). При її підписанніпередбачалось здійснити суттєвулібералізацію торгівлі (у першу чергу усунення тарифів і квот) між Україною таЄС, здійснити гармонізацію законодавства і нормативно-регуляторної бази. Якщобільш детальніше то передбачалось:
- скасуватиміж Україною та ЄС мит на більшість товарів;
-запровадження в Україні європейських правил визначення походження товарів;
- приведенняУкраїною своїх технічних регламентів, процедур, санітарних та фітосанітарних процедур у відповідність з європейськими,завдяки чому українські промислові товари, сільськогосподарська та харчовапродукція не потребуватимуть додаткової сертифікації в ЄС;
- запровадження в Україні правил ЄС у сфері державнихзакупівель, що дозволить поступово цей ринок для вітчизняних підприємств;
- спрощеннямитних процедур та попередження контрабанди;
- посилення вУкраїні захисту прав інтелектуальної власності і тд.
Як ми бачимозавдання буди досить складні і навіть поверхневий аналіз реального стану справинас скаже, що нажаль процес по більшості напрямків не почався і травитимедовго. Проте, так і передбачалось, створення ЗВТ між Україною та ЄС маєвідбуватися поступово, протягом десяти років.
Результатомчого стане тісна економічна інтеграція, максимальне наближення умов торгівліміж Україною та ЄС до умов торгівлі всередині ЄС, а отже і підвищенняінвестиційної привабливості в наслідок підвищення прозорості правил веденнябізнесу та виходу на нові ринки, підвищення якості товарів, зниження цін дляукраїнських споживачів тощо.
Одним ізжестів доброї волі зі сторони ЄС було одностороннє (з боку ЄС) скасуванняввізних мит, яке стосувалось 95% обсягу промислових товарів та 83% продукції сільського господарства, щоімпортуються Євросоюзом з нашої держави, але лише до 1 січня 2016 року.Відповідно, здавалось би від такого митного пом’якшення українські товари малиб же заполонити полиці європейських супермаркетів та продаватись по знанонижчим цінам, але не все так просто як здається на перший погляд. В першу чергутому, що при відміні мита яке в середньому становить 5-10 відсотків,залишається ПДВ, яка у більшості країн ЄС навіть вище за українську ставку урозмірі 20%.
Найбільшимобмеженням яке стримує українських товаровиробників є система торгівельних квотЄС, яких на жаль ніхто не відмітив, ба крім того угодою про асоціаціювстановлюється нова система торгівельних квот яка є основним кількіснимобмеженням обсягу українських товарів, що можуть поставлятись на ринок ЄС. Причому, квоти вставлені в першу чергу на продукцію сільського господарства, наекспорт якого покладалась основна надія. Так, приміром обмеження по: яловичиністановить 12 тис.тонн/рік, свинина 20 тис.тонн/рік, м'ясо птиці 20тис.тонн/рік, пшениця 1000 тис.тонн/рік.
Простекількісне порівняння дає нам зрозуміти, що до ЄС ми зможемо експортувати всередньому 3-5% від загального обсягу виробництва сільського господарства, щоне може значно вплинути основні показники торгівлі, але для цього нам потрібноповністю реформувати систему сертифікації та стандартизації, а також привести увідповідність умови виробництва до вимог ЄС.
Таким чином,якщо відійти від формальностей та гучних прокламацій угода про асоціацію нестворює зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, оскільки квотні бар’єризалишаються, а митні ставки зменшуються поступово і лише по тим товарамвиробництво яких не є принциповим на території ЄС, яскравим прикладом чогомитні ставки по імпорту виноградних вин, а отже українська продукція там буденеконкурентоздатною навіть належної якості та сертифікації.
Найбільшвлучно ті зміни у торгівельному режимі із ЄС які відбудуться із 1 січня 2016року характеризує не поняття зони вільної торгівлі, а скоріше за все варто булоб назвати цей процес довжиною в 10 років як – дорожня карта гармонізації процедурмитного та торгівельного режиму.