Про енергетичну ініціативу
У 2014-му році у Нью-Йорку було започатковано особливудля світового енергетичного співтовариства ініціативу, яку було названо RE100.Низка впливових компаній (серед них – ті, що зазначені в анотації до цьогозапису) створили глобальний проект, за умовами якого вони взяли на себезобов’язання щодо переходу на стовідсоткове використання електроенергії звідновлюваних джерел до певного року (залежно від кожної компанії).
На сайті, присвяченому даній програмі зазначено, що наприватний сектор припадає біля половини світового споживання електроенергії.Однією з цілей колаборації є перемикання цього попиту на відновлювані джерелаенергії задля перетворення світового енергетичного ринку та остаточногопереходу до низьковуглецевої енергетики.
Компанії, які об’єднуються за даним принципом, єпредставниками найбільш широкого кола промисловості – від телекомунікацій таінформаційних технологій, до банківського сектору, роздрібного продажу,виготовлення харчових продуктів тощо (докладніше почитати про кожну можна наhttp://there100.org/companies). Найбільше розповсюдження ініціатива знайшла уЗахідній Європі та США, але починає набирати обертів в Індії та Китаї.
Майбутнім учасникам пропонується створити соціальну мету щодо забезпеченнясебе електроенергією на 100% з відновлюваних джерел на певну, визначенуособисто, дату. Наприклад, IKEA ставитьза мету досягнення таких показників до 2020 року, BROAD Group (китайськийвиробник устаткування для кондиціювання повітря) – до 2045-го, а General Motorsта Johnson & Johnson – до 2050-го року. Особливе значення полягає навіть нев тому, коли дану мету буде досягнуто, а в тому, що дані компанії обирають длясебе саме цей шлях як єдино можливий.
Члени ініціативи проводять постійну роботу зудосконалення підходів щодо досягнення поставленої цілі та «роботи надпомилками». Так, періодичні звіти, тематичні заходи та взаємна підтримка єобов’язковими.
Про соціальну відповідальність
Про доцільність або навіть необхідність впровадженняелементів корпоративної соціальної відповідальності (далі – КСВ) у бізнеснаписано вже багато (якщо цікаво, можна почитати як від класики жанру (Davis K.Can Business Afford to Ignore Social Responsibilities? // CaliforniaManagement Review, Vol 2, Issue 3, pp. 70 – 76), до останніх українськихфундаментальних надбань у галузі (Мозговий, Я. І. Фінансові відносини банку зістейкхолдерами на засадах корпоративної соціальної відповідальності [Текст] :дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук : спец. 08.00.08 - гроші,фінанси і кредит / Я. І. Мозговий ; ДВНЗ «УАБС НБУ». - Суми, 2013. – 240 с.)),тому зупинятися на дискусії, чому це потрібно, нема сенсу. Корпоративнасоціальна відповідальність – обов’язковий елемент для компанії, яка прагне дорозширення, плідного співробітництва на всіх рівнях, особливо міжнародному.
Про реалізацію декларацій
Виникає інше питання – навіщо корпораціям витрачатисясаме на альтернативну енергетику, адже на всіх рівнях владою задекларованомаксимальне сприяння цьому процесові і проблем при такій підтримці виникнути неповинно.
Безумовно, задекларовано багато; з практикою реалізаціїстратегій все набагато складніше. Серед прикладів, які значно погіршили віру вперспективність «альтернативки» – коливання ставок «зеленого тарифу», іззначним його зниженням у 2015-му (див. наприклад Постанову Національноїкомісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальнихпослуг «Про зупинення дії пункту 1 постанови НКРЕКП від 31 січня 2015 року№ 105 та встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію в рамкахтимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії» від 31 січня2015 р. № 157; створення ситуації, коли неможливо було скористатисязаконодавчо встановленими пільгами для ввезення устаткування, матеріалів длявикористання в галузі альтернативної енергетики (з втрати чинності 29 грудня2014 р. Постановою Кабінету Міністрів «Питання ввезення на митну територіюУкраїни енергозберігаючих матеріалів, обладнання, устаткування такомплектуючих» від 14 травня 2008 р. № 444 та тривалий час до прийняття новогоПорядку (який, до речі, також не став панацеєю)) тощо.
Деякі причини такого безладу об’єктивні, деякі –викликані халатністю або бажанням задовольнити власні інтереси. Не останню рольграє політичне протистояння, коли за боротьбою за владу стає не до сталогорозвитку. В будь-якому разі, проблем у відновлюваній енергетиці набагато більшеніж рішень.
Про бізнес та долю країни
Деякий час тому я спілкувалася з надзвичайним із моєїточки зору фахівцем. Протягом життя він працював і державним службовцем, іспеціалістом із розвитку територій, і консультантом зі стратегічногопланування. В тому числі він мав відношення до впровадження окремих елементівКСВ на місцях розташування підприємств одного з великих холдингів. Серед іншоговін зазначив, що реально декларовані позитивні зміни було впроваджено лише в одномувипадку: в рамках заходів з реалізації визначених напрямів КСВ корпорації.Безперечно, це думка лише одного фахівця, проте я поглянула на здатностіпідприємницьких кіл до впровадження змін іншими очима.
Сьогодні альтернативна енергетика стає мейнстримомрозвитку світового енергетичного співтовариства. Наразі зусиль публічної владине вистачає щоб надати реальний поштовх для її розвитку в країні. Напевно, єдинимвиходом буде попросити допомоги в бізнес кіл. Щодо впровадження ініціатив,подібних до RE 100( це можна і треба робити врамках програм КСО, тож зробити не лише морально почесним, а й у майбутньомуматеріально вигідним ) . Щодо реального впровадження в себе технологій альтернативної енергетики.Щодо контролю за діями публічної влади та лобіювання прогресивних змін. Щодовиходу з цими ідеями на світовий рівень, де про Україну мають почути як продержаву, яка намагається при пошуку свого шляху робити це на користь усьогосвіту.