Вугільні підприємства – перетворюємо мінуси на плюси

Не рік і не два вже ведеться мова про реформуваннявугільної галузі, що не в останню чергу передбачає ліквідацію низки вугільнихпідприємств. Проте не слід забувати, що крім позитивних рис на кшталт зняття необхідностібюджетної підтримки цих об’єктів, існує низка небезпек, до яких майже гарантованопризведе така політика.

Однією з найбільш наочних є проблема із зайнятістювивільнених працівників. Так, у своєму виступі 15 червня 2016 р. директордепартаменту вугільно-промислового комплексу Міністерства енергетики тавугільної промисловості України Анатолій Корзун зауважив, що закриття шахтзачіпає інтереси близько 150 тисяч осіб – приблизно стільки становить загальнакількість працівників вугільної галузі та членів їхніх родин [1].

Незважаючи на те, що в Україні є схваленоюКонцепція створення системи соціальної підтримки працівників підприємстввугільної галузі та населення територій, на яких розміщуються вугледобувні тавуглепереробні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації (консервації)[2], суттєво цей документ проблему не вирішує.

Інший аспект – екологічний. Наприкінці травня булопредставлено звіт німецьких експертів щодо ситуації на Донбасі, де, зокрема, визначеновисоку ймовірність екологічної катастрофи в цьому регіоні внаслідок можливогопідтоплення шахт [3]. Цю ж інформацію підтверджують і національні експерти –колишня в.о. міністра екології та природних ресурсів Ганна Вронська та першийзаступник ДП «Східноукраїнський екологічний інститут» Дмитро Аверін, додатковонаголошуючи на можливості підйому ґрунтових вод, засолення (і внаслідок цього виведенняз обігу) земель, метанових вибухів тощо [4].

Крім того, не слід забувати, що закриття шахти немає наслідком повне припинення її фінансування. Таке підприємство й надаліпотребуватиме вкладень у консервацію та підтримання його у збалансованомувигляді. Відповідно до п.п. 5.3.1. «Реформування вугільної галузі» чинноїЕнергетичної стратегії України, «враховуючи дефіцит коштів державного бюджетуна реструктуризацію галузі, тривалість процедури підготовки до ліквідації,процес закриття підприємств займе не менше ніж 5-7 років» [5]. Таким чином, пробрак коштів на відповідні цілі йдеться навіть у ключовому плановому документіщодо енергетики країни.

Отже, закриття шахт цілком імовірно матименаслідком більшою або меншою мірою, але колапс прилеглих територій.

Можливим виходом може стати переоблаштуванняподібних підприємств із тим, щоб і використовувати потенціал вивільненихпрацівників, і дати можливість громаді в тому числі самостійно підтримуватибезпечний стан законсервованої шахти.

Наприклад, останнім часом на державному рівнідекларується прагнення до впровадження альтернативної енергетики. Без проблем –у світі є успішні реалізації практики перетворення шахтних територій на сонячніелектростанції. Так, наприклад, шахта невеликого британського міста Рімні(Уельс), розташованого на півдні країни, була закрита ще в 1970-х. Кілька роківтому на ній змонтували кілька масивних каскадів сонячних панелей, якіпідключили до енергомережі країни. Тепер Рімні забезпечує енергією більше ніжтри тисячі будинків. Потужність підприємства оцінюється у 13,5 мегават. Унайближчих планах – встановлення обладнання для отримання енергії з сонця внаступній найближчій до Рімні закритій шахті.

Подібне ж впроваджено в англійських містахБілсторп, Уеллбек, Гедлінг, Мансфілд, Ламблі графства Ноттінгемшир, японськомуКоягіматі тощо [6].

Погані дороги? Не вистачає коштів на матеріали дляякісного ремонту? Ще декілька років тому учений із міста Макіївка Донецькоїобласті Анатолій Мнухін (зараз працює в Запоріжжі) розробив проект, за яким нашахтах, що закриваються, можливо побудувати міні-заводи з комплексноїстовідсоткової переробки породи, з якої терикон складається (докладніше протехнологію див. на [7]. Інший можливий спосіб забезпечення зайнятості тарозвитку екс-шахтарських міст – переробка териконів на будматеріали або іншевикористання у промисловості. Зайнятість в екс-шахтарському місті така ініціативагарантуватиме також.

Таким чином, не слід сприймати вугільніпідприємства як тягар, якого необхідно найшвидше здихатися. Давайте дивитися нате, що маємо, як мудрі господарі, використовуючи все можливе – іноземні практики,вітчизняні ідеї (вказані приклади заходів не є навіть приблизно вичерпнимпереліком можливого для здійснення) та зважуючи власні кроки.

Використані джерела

1. Вугільні шахти в Україні: інвестувати чизакривати?: Прес-реліз дискусії: http://uacrisis.org/ua/44212-coal.

2. Про схвалення Концепції створення системисоціальної підтримки працівників підприємств вугільної галузі та населеннятериторій, на яких розміщуються вугледобувні та вуглепереробні підприємства, щоперебувають у стадії ліквідації (консервації) : Розпорядження КабінетуМіністрів України від 5 грудня 2012 р. № 990-р // Офіційний вісник України. –2012. - № 93. – Ст. 3794.

3. Олифер: Международные экологи предупредили обугрозе масштабного бедствия на Донбассе:http://www.unian.net/war/1349271-olifer-mejdunarodnyie-ekologi-predupredili-ob-ugroze-masshtabnogo-bedstviya-na-donbasse.html.

4. Бадюк А. Інтерв’ю з в.о. міністра екології таприродних ресурсів Ганною Вронською та першим заступником ДП «Східноукраїнськийекологічний інститут» Дмитром Аверіним:http://hromadskeradio.org/ru/programs/kyiv-donbas/i-o-ministra-ekologii-o-donbasse-zatopleny-shahty-zagryaznena-zemlya.

5. Про схвалення Енергетичної стратегії України наперіод до 2030 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013р. № 1071-р // Урядовий кур'єр. – 2014. – № 17.

6. Азаров В. Солнце над углем: шахты, которыепревратились в солнечные станции: http://delo.ua/business/solnce-nad-uglem-shahty-kotorye-prevratilis-v-solnechnye-stanci-317167/?supdated_new=1463582638.

7. Фомина О. Разумный подход:http://uaenergy.com.ua/post/6481/razumnyj-podhod/.