Невтрачене право споживача при закінченні строку гарантії
Здебільшого громадяни України знають,що вони як споживачі товарів і послугмають право на захистсвоїх прав. Лише частиназ них впевнено скаже, що захит прав споживачів гарантується з боку державивідповідно доКонституції України (ст. 42) та Закону України «Про захист правспоживачів» (далі – Закон).
Споживач зазвичай обізнаний втому, що при купівлі товару неналежної якості,він, зокрема, має право на обмінтакого товару протягом 14 днів, якщо продавець не оголосив довший термін. Вцьому випадку мова йде про товар, який не використовувався і якщо збереженойого товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а такожрозрахунковий документ, виданий споживачеві разом із проданим товаром.
Споживач також знає, щокожентовар має свій гарантійний термін (вказується у паспорті на продукцію, наетикетці або в будь-якому іншому документі, що додають до продукції) протягомякого виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити належну роботу(застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів.
А от як бути споживачу, якщоненалежнуякість товару, роботи, послуги було виявлено після закінчення гарантійногостроку?
Які подальші кроки споживача утакому випадку аби його права не були порушенні?
Відповіді на ці, а також іншізапитаннябудуть висвітленні в даній статті.
Щотаке гарантійний строк та з якого дня він починає відраховуватись?
Першніж початинадавати відповіді навище анансовані запитання, читачу варто роз’ясенити,що таке «гарантійний строк».
Так,відповідно до ст. 1 Закону: гарантійний строк — це термін, протягом якоговиробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себезобов'язання щодо безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції узв'язку з введенням її в обіг.
Отже,проведення безоплатного ремонту товару протягом певного строку — суть гарантії.
Проведенняремонту полягає в усуненні недоліків товару для забезпечення використання йогоза призначенням. Недоліки усуваються шляхом заміни чи ремонту комплектуючоговиробу або окремої складової частини, а також виконання регулювальних робітвідповідно до вимог нормативних документів.
Вартозважати, що гарантійний строк на комплектуючий виріб дорівнює гарантійномустроку на основний виріб і починає спливати одночасно з ним (ч. 3 ст. 676 ЦКУ,ч. 5 ст. 269 ГКУ, ч. 1 ст. 7 Закону).
Гарантійнийстрок зазначається в паспорті на продукцію або на етикетці чи в будь-якомуіншому документі, який додається до продукції (ст. 7 Закону). Варто зауважити,що гарантійні зобов'язання у будь-якому випадку включають будь-які зобов'язаннявиробника (виконавця) або продавця, передбачені рекламою.
Колимова йде про продукцію, споживчі властивості якої можуть із часом погіршуватисяі становити небезпеку для життя, здоров'я, майна споживачів, встановлюєтьсястрок придатності. Він зазначається на етикетках, упаковці або в іншихдокументах, що додаються до продукції при продажу. У такому разі саме цей строкі вважатиметься гарантійним.
Строкпридатності обчислюється починаючи від дати виготовлення (яка також маєзазначатися на етикетці або в інших документах) і визначається або часом,протягом якого товар є придатним до використання (наприклад «Термін придатностідо використання 2 місяці з дати виготовлення»), або датою, до настання якоїтовар є придатним до використання (наприклад «Вжити до 01.10.2018 р.»).Наголошую, що продаж товарів, на яких строк придатності не зазначено (абозазначено з порушенням вимог нормативних документів), а також товарів, строкпридатності яких минув, забороняється. Продавець зобов'язаний передатипокупцеві товар, на який встановлено строк придатності, з таким розрахунком,щоб він міг бути використаний за призначенням до закінчення цього строку (ст.677 ЦКУ).
Якщож гарантійні строки або строки придатності не встановлено - не слід опускатируки, адже відповідальність щодо гарантійного ремонту в продавця (виробника) єй у цьому випадку.
Так,згідно з ч. 2 ст. 680 ЦКУ якщо на товар не встановлено гарантійного строку абостроку придатності, вимогу у зв'язку з його недоліками може бути пред'явленопокупцем за умови, що недоліки виявлено протягом розумного строку, але в межах2 років, а щодо нерухомого майна – у межах 3 років від дня передання товару покупцеві,якщо договором або законом не встановлено більший строк. Водночас за нормами ч.5 ст. 7 Закону споживач стосовно об'єкта будівництва може пред'явити вимоги непізніше 10 років від дня передання його споживачеві.
Уроздрібній торгівлі споживач має право пред'явити виробнику (продавцеві) вимогупро безоплатне усунення недоліків товару після закінчення гарантійного строку.Цю вимогу може бути пред'явлено протягом установленого строку служби, а якщотакого не встановлено – протягом 10 років, якщо в товарі було виявлено недоліки(істотні недоліки), допущені з вини виробника (ч. 10 ст. 8 Закону).
Требапам’ятати:
· привиконанні гарантійного ремонту гарантійний строк збільшується на часперебування продукції в ремонті (зазначений час обчислюється від дня, колиспоживач звернувся з вимогою про усунення недоліків);
· приобміні товару його гарантійний строк обчислюється заново від дня обміну.
Безоплатне усунення недоліків після закінчення гарантійного строку
Відповідно до ст. 4Закону, споживачі під час придбання, замовлення абовикористання продукції, яка реалізується на території України, для задоволеннясвоїх особистих потреб мають право на:
· захист своїх прав державою;
· належну якість продукції та обслуговування;
· безпеку продукції;
· необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, їїкількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);
· відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліківпродукції (дефекту в продукції), відповідно до Закону;
· звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистомпорушених прав;
· об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).
Якщо недоліки товару виявлено покупцем післязакінчення гарантійного строку або строку придатності, продавець несевідповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до переданняйому товару або з причин, які існували до цього моменту (ч. 5 ст. 680 ЦКУ).
Так, відповідно до ч. 10 ст. 8 Закону споживач маєправо пред'явити виробнику (продавцю) вимогу про безоплатне усунення недоліківтовару (далі – Вимога) після закінчення гарантійного строку. Ця вимога можебути пред'явлена протягом установленого строку служби, а якщо такий невстановлено - протягом десяти років,якщо в товарі було виявлено недоліки(істотні недоліки), допущені з винивиробника.
Щоб скористатися правом безоплатного усунення недоліків товарупісля закінчення гарантійного строку, споживачеві треба мати на увазі, що дляпідтвердження наявності недоліків (істотних недоліків), допущених звини виробника, потрібноотримати письмовий висновок експерта. Така експертизаповинна бути здійснена незалежним органом або спеціалістом, тобто третьоюстороною, неупередженою та об'єктивною. Тому, коли виробник або продавецьнаполягають на зверненні до відповідного сервісного центру, який представляєінтереси виробника або продавця, така експертиза не є незалежною.
У разі підтвердження наявності недоліків (істотнихнедоліків) експертним висновком, споживач має усі підстави для звернення довиробника (продавця) з вимогою, а також на задоволення такої вимоги (враховуючиповернення коштів на проведення експертизи), причому якщо виробник (продавць)відмовляє у задоволенні вимоги споживача, останній має право на задоволеннясвоєї вимоги у судовому порядку.
Що можна віднести до «недоліку» та«істотного недоліку»?
Законодавецьу ч. 10 ст. 8 Закону визначив, що головною умовою для звернення споживача зВимогою до виробника (продавця),є виявлення у придбаному товарі недоліків/істотнихнедоліків, які допущені з вини отаннього.
Отже,аби зрозуміти, що можна віднести до «недоліку» та «істотного недоліку» слідзвернутися до ст. 1 Закону, за якою:
· Недолік — будь-яканевідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативнихдокументів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а такожінформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем);
· Істотний недолік — недолік, який робитьнеможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільовогопризначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усуненняпроявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хочаб однією із наступних ознак:він взагалі не може бути усунутий;його усунення потребує понад 14 календарних днів;вінробить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
Наявністьвини виробника (продавця) у недоліках товару
Продавець відповідає занедоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товарупокупцеві або з причин, що існували до цього моменту (ч. 1 ст. 679 ЦКУ). Тобтодоводити наявність вини продавця в загальному випадку повинен покупець.
При пред'явленні споживачем Вимогидо виробника (продавця) останній повинен усунути недоліки протягом 14днів з дати пред'явлення Вимоги або за згоди сторін в іншийстрок (ч. 9 ст. 8 Закону). Якщо сторони домовилися про інший строк, його слідобумовити письмово. Інакше в продавця можуть виникнути проблеми зі сплатоюнеустойки, яка згідно з ч. 9 ст. 8 Закону нараховується за кожний день затримкиусунення недоліків понад установлений строк (14 днів) у розмірі 1 % вартостітовару.
А тому споживач у разіневчасного задоволення Вимоги продавцем, може скористатися нормою Закону щодостягнення неустойки в розмірі 1% від вартості товару за кожний деньперевищення встановленого терміну усунення недоліків.
Однак, на практиці, для тогоаби сможивач мав змогу розраховувати на виплату зазначеної вище неустойки, йомусліддотримуватись таких дій:на 15-й день з дати пред'явлення Вимоги, споживач повиненподати до виробника (продавця, виконавця) письмову заяву про складення «Актупро технічний стан товару (виробу)», оскільки факт відсутності такої заяви(бездіяльність) від Споживача, може бути розціненаяк згода споживача набезоплатне усунення недоліків товару в інший строк. А отже, зважаючи на вищенаведене, споживач позбавляється права наотримання неустойки в розмірі 1% від вартості товару за кожний день перевищеннявстановленого терміну.
Щодо судової практики, то за п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 5 «Пропрактику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» привирішенні питання про відповідальність та про наявність і розмір збитків,заподіяних споживачеві у зв’язку з недоліками товару (робіт, послуг), судуналежить виходити як із загальних положень Закону або статей Цивільногокодексу, так і зі спеціальних норм законодавства, а також з умов укладеногосторонами договору. Судам слід мати на увазі, що неустойка стягується тоді,коли це передбачено укладеним сторонами договором чи відповідним нормативнимактом. Наприклад, статті 8, 10, 11 Закону.
В аналізі судової практики зрозгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009-2012 рр.) ВСУзазначається, що судампри вирішенні питання про стягнення неустойки в порядкуст. 8 Закону необхідно з’ясовувати, чи змінювались споживачем вимоги з тих, заякими не передбачено стягнення неустойки на ті, якими це передбачено, абонавпаки, оскільки різні вимоги передбачають різні правові наслідки.
Необхіднотакож звернути увагу і на те, що увипадкуне задоволення Вимоги у 14-и денний строкз дати її пред’явлення або зазгодою сторін в інший строк, споживач має право на свій вибір пред'явити виробникові(продавцеві) інші вимоги, передбачені ч. 1 ст. 8 Закону, зокрема:
· пропорційного зменшенняціни;
· безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
· відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Порядок розгляду Вимоги
Порядок розгляду Вимогизнаходить своє відображенняв ст. 11 Закону, де чітко визначено, що вимогиспоживача розглядаються після пред’явлення ним розрахункового документа.
Слідмати на увазі, що під час продажу товару продавець зобов'язаний видатиспоживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі,з позначкою про дату продажу!
Варто знати,що вимоги споживача, передбачені ст. 8 Закону, не підлягають задоволенню, якщопродавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановленіч. 1 ст. 8 Закону) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушенняспоживачем правил користування товаром або його зберігання. Водночас споживач має право брати участь уперевірці якості товару особисто або через свого представника.
Висновок
Споживачу не варто нехтуватисвоїм правомна звернення до виробника (продавця) із вимогою про безоплатнеусунення недоліків товару після закінчення гарантійного строку.
Для того,щоб така Вимога обвінчаласяуспіхом, споживачеві доведеться приєднати до неї копію розрахункового документа,що підтверджує купівлю товару, а такожпідтвердити наявність у такому товарі недоліків(істотних недоліків), допущених з вини виробника, за допомогоюписьмового висновку експерта. Водночас така експертиза повинна бути здійсненанезалежним органом або спеціалістом, тобто третьою стороною, неупередженою таоб'єктивною. Тому, коли виробник або продавець наполягають на зверненні довідповідного сервісного центру, який представляє інтереси виробника абопродавця, така експертиза не є незалежною та може бути підставою для її повторногопроведення у разі вирішення справи у судовому порядку.
Необхідно памятати, що у разіякщо Вимога споживача не буде розглянута і виконана продавцем (виконавцем) увстановленому Законом порядкуто за захистом своїх прав споживач має правозвернутись до державного органу у справах захисту прав споживачів, органівмісцевого самоврядування, а також до суду (ч. 3 ст. 22 Закону встановлює, щоспоживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов’язані зпорушенням їх прав).
