Своєчасний розрахунок при звільненні— одна з важливих організаційно-правових гарантій дотримання прав працівників,що звільняються з підприємства, організації, установи. 

За невиплату розрахунку призвільненні у встановлені строки законодавством передбачено цілу низку можливихсанкцій. 

По-перше, ст.117 КЗпП передбачає, що в разі невиплати з вини роботодавця належнихзвільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП (за відсутностіспору про їх розмір), підприємство, установа, організація повинні виплатитипрацівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичногорозрахунку. А за наявності спору зазначена компенсація виплачується в разі,якщо спір вирішено на користь працівника. Крім того, згідно зі ст. 233 КЗпП, уразі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися досуду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеженнябудь-яким строком. Тож у цьому разі не має значення, вякому році мала місце невиплачена компенсація.

Тому незалежно від того, чинарахувало підприємство компенсацію за невикористану відпустку при звільненні,в разі виникнення спору і вирішення його на користь працівника на роботодавцяможе бути покладено виплату значних сум компенсацій за затримку проведеногорозрахунку (адже з моменту звільнення до моменту набрання законної силирішенням суду може минути багато часу). 
Щодо можливого визнаннякредиторської заборгованості за нарахованою компенсацією безнадійною та їїоподаткування зазначимо, що оскільки на вимоги з її стягнення строки давностіне поширюються, вона, не може бути визнана безнадійною, і підстав для їїсписання підприємство не має. 

По-друге, запорушення законодавства про працю передбачено адміністративну або навітькримінальну (якщо таке порушення визнається грубим) відповідальність. Згідно зч. 1 ст. 41 КУпАП, порушення встановлених термінів виплати заробітної плати,виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства пропрацю тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установі організацій незалежно від форми власності та громадян — суб'єктівпідприємницької діяльності від 30 до 100 н. м. д. г. (510 — 1700 грн.). 

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченогоч.1 ст.41 КЗпП України, за яке особу вже було піддано адміністративномустягненню, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств,установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб’єктівпідприємницької діяльності від ста до трьохсот н. м.д. г. (1700-5100грн.). 

Згідно з ч. 1 ст. 172 ККУ, грубепорушення законодавства про працю карається штрафом до 50 н. м. д. г. (850грн.), або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певноюдіяльністю на строк до 2 років, або виправними роботами на строк до 2 років. 

Також згідно з ст. 175 ККУ - безпідставна невиплатазаробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплатигромадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства,установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином -суб'єктом підприємницької діяльності, карається штрафом від п'ятисот до тисячінеоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8500-17000 грн.) або виправнимироботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років,з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю настрок до трьох років. 

Незважаючи на це, без скаргпрацівника перспектива притягнення до відповідальності підприємства або йогопосадових осіб за зазначене правопорушення є доволі малою. Однак оскількидержава останнім часом посилює контроль за дотриманням трудового законодавствата відповідальністю, бажаною є своєчасна та повна виплата працівникам сумрозрахунку при звільненні.

Висновок:
Аналізуючи судову практику заналогічними предметами спору, можна зазначити, що суди за наявності усіхдоказів у позивача, у 100% випадків задовольняють вимогиостаннього, щодо виплат компенсацій за не використанні відпустки.

Варто зазначити, чим довшою буде затримка підприємства по виплаті належних звільненому працівникові сум, тим більшою будесума виплата підприємством працівнику середнього заробітку, оскількисередній заробіток працівнику нараховується за весь час затримки по деньфактичного розрахунку з ним, а тобто у разі, якщо підприємство добровільно нездійсните розрахунки з працівником, середній заробіток нараховуватиметься додня ухвалення рішення судом. 

В даному випадку можливі також ризикиу вигляді звернення працівника із заявою до контролюючих органів та подальшогозвернення такого органу до суду, щодо притягнення керівника підприємства доадмін. відповідальності передбаченою ч. 1 ст. 41 КУпАП.
зппрацівникроботазаробітокзаробітнаплатароботодавецьпідприємствокоштикомпенсаціянарахуванняштрафисудзакон