Це не тільки Німеччина часів Бісмарка, це і пенсійні каси по закінченні  Кримської війни, і перші пенсійні фонди в Нідерландах по закінченні Першої світової, і розвиток пенсійних систем в Нідерландах, Фінляндії по закінченні Другої світової, це також накопичувальні пенсійні системи в країнах Східної та Центральної Європи по закінченні Холодної війни, нова пенсійна система Ізраїлю після укладення мирних угод та інші приклади. Більшість новацій стосувалась саме накопичувальних пенсій, що формувались в пенсійних касах та пенсійних фондах за професійною, корпоративною, муніципальною ознаками.

Приклад Фінляндії підкреслює нам дві надважливі соціальні функції, які неочевидно виконують накопичувальні пенсійні системи:

1) вони відіграють значну роль у формуванні єдиної нації після виснажливої війни; та

2) знижують рівень бідності та соціальної вразливості через інвестування пенсійних коштів у національні проекти розвитку.

Крім того, значний інтерес має накопичення коштів на індивідуальних пенсійних рахунках, започатковане ще у 1937 році. Ці кошти використовувались для електрифікації країни. Важливим було створення муніципальних пенсійних систем, які інвестували пенсійні кошти в житлове будівництво, що призвело до зростання частки міського населення.

Отже, Україні не треба винаходити щось унікальне, а треба робити те, що робили заможні країни, коли вони були бідними по закінченні війни.

Тим більше, у нас є для цього всі інституційні компоненти – від недержавних пенсійних фондів з відповідними надавачами послуг до страхових компаній і державних регуляторів. З найкращими ІТ-рішеннями та сумлінними працівниками. Як самовіддано працюють адміністратори цих фондів в умовах війни – окрема тема і повага. Щиро дякую вам!

Окремо хочу зупинитись на  двох питаннях.

Щоб перемогти у цій війні та відновити економіку, Україні потрібні:

1) Мотивована професійна армія;

2) Мотивована кваліфікована робоча сила.

Недаремно, в Ізраїлі розпочали реформу пенсійної системи саме з впровадження накопичувальних пенсій для військових у 2003 році. Цю систему запровадили на базі недержавних пенсійних фондів. Стартували з 1%. Поступово довели до 7%. І для цього ніхто не створював урядового фонду. Тому цей досвід і це питання є актуальним для нас. Ми пропонували започаткувати таку систему для офіцерського складу ЗСУ. В ПЕРШУ чергу! Тепер саме життя ставить це питання на порядок денний.

Мотивація кваліфікованих кадрів в галузях економіки має здійснюватися:

1) Через вшанування заслуг тих працівників, які зробили значний внесок у нашу стійкість і нашу перемогу, особливо в перші місяці війни;

2) Через розвиток накопичувальних пенсійних систем підприємств, галузей, міст і регіонів.

Мова йде не тільки про військових, мова має йти і про залізничників, які евакуювали наш майбутній трудовий потенціал.

Ми ще до війни пропонували пришвидшити розгляд законопроекту № 2617, пропонували запровадження додаткового пенсійного забезпечення транспортників окремими постановами Уряду. Та на жаль, не встигли. Саме час це зробити. І не забути про це після запровадження другого рівня.

Проблема пенсійного забезпечення офіцерів української армії потребує невідкладного вирішення на інших принципах. Заслуги армії перед суспільством не підлягають сумніву, а офіцери, особливо ті, хто брав участь у бойових діях, повинні мати гідну винагороду, у тому числі й пенсії, які вони отримають після закінчення служби. Про відповідний досвід ізраїльської армії я розповідав тут: https://blog.liga.net/user/atkach/article/39586

Особиста думка. Якщо ми дійсно хочемо запровадити другий рівень, то це можна і потрібно зробити БЕЗ створення урядом накопичувального фонду. Це – шлях тоталітарних систем, які показали свої загрози саме зараз. Такий фонд = перекладання бюджетних коштів з однієї комірки до іншої із зароблянням на побудові та функціонуванні такого фонду «операторами», «розпил» грантів на ІТ-рішення, зарплати керуючих тощо. Але у нас НПФ навіть під час криз та війни показали приростання доходу та надійний захист накопичень людей.

В Ізраїлі старт накопичувальним пенсіям було покладено лише НАКАЗОМ Міністерства праці. На базі НПФ запроваджували другий рівень. Ніяких урядових фондів. Вже потім допрацьовували законодавство. Поступово, виходячи з реалій життя. Страхові компанії теж беруть в цьому участь на етапі виплат і страхування ризиків смерті та інвалідності.

«Годі сподіватись на державу. Чим більше ми чекаємо від уряду, що він вилікує бідність та скасує привілеї, тим більше ми будемо бачити, як множаться бідність і привілеї. Ми можемо допомогти уряду, а не уряд нам» (Г. Форд)

Тому фінансування другого рівня:

Працівник-Роботодавець-Держава.