Про право та статистику
Право та статистику.
Особисто знаю декілька організацій, які збирають статистику порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях. Одні просто збирають, ’’щоб була’’, інші, класичні advocacy NGO, збираються відкривати аналітичні відділи під отримані дані. Створений навіть окремий пул НУО для моніторингу і фіксації порушень. Заявлена кінцева мета збору даних - вони повинні стати вагомим аргументом в Міжнародному трибуналі.
Проте, реальність така, що для суду в першу чергу потрібно збирати свідчення про порушення прав людини, а не дані. Цим ніхто сьогодні не займається, адже це важче і затратніше.
Попередні спроби використати статистику в Гаазі для покарання винних були відверто невдалими. Доказування традиційно спирається на речові докази та свідчення. Статистика використовується лише як можливість підсилити показання свідків, так як у випадку масових порушень прав людини опитати всіх неможливо. Робота Міжнародного трибуналу побудована таким чином, що суддям в першу чергу важливо зрозуміти причини вчинення конкретного злочину. Статистичні ж дані можуть допомогти побачити причини в загальному, без розуміння конкретного кейсу. Зазвичай на основі статистичних даних не можна сказати, хто був злочинцем і чому був вчинений злочин. Вони дозволяють показати лише кількість жертв та їх характеристики. Але це хороша картинка для телебачення і цифри для книжок з історії, а не докази для суду.
В Міжнародному трибуналі для колишньої Югославії соціологічна дослідницька група намагалася за допомогою статистичних даних довести винуватість сербських військових у вчиненні актів геноциду щодо косівських албанців. Було надано дані щодо вбивств і потоків біженців в Косово в 1999 році. Після проведення аналізу загальної кількості убитих і переміщених осіб соціологи показали два піки при загальному лінійному збільшенні кількості. Логічне пояснення - ці два піки є реакцією на певні події, які мали місце в відповідний час. Дослідницька група створила статистичну модель, яка мала б показати, чи існує зв’язок між піками вбивств та переміщенням, та між трьома гіпотетичними причинами: бомбардуваннями НАТО, атаками югославської армії та атаками Армії визволення Косово. У своєму аналізі вони виявили статистично значимий зв'язок між вбивствами, потоками біженців і військовими діями з боку сербів. Позаяк їх аналіз узгоджується з твердженням обвинувачення, що мала місце спланована атака на косовських албанців, то дані були подані до суду, як доказ.
Хоча врешті-решт підсудні були визнані винними у вчиненні геноциду, Міжнародний трибунал дійшов висновку, що з статистичного аналізу, скажімо так, мало користі, адже він не дає пояснення чому так сталося. Для цього необхідні були свідчення очевидців. Статистичний аналіз в собі приховує недоліки, яким неможливо запобігти. Адже в описаному випадку так само причиною переміщення і жертв могли бути не цілеспрямовані атаки югославських військ на мирне населення, а, наприклад, бойові дії між сербами і косоварами, чи наказ Армії визволення Косово покинути цивільним місця проживання або переміщення могло бути спричинене очікуваним бомбардуванням НАТО. Статистика не може дати відповіді на ці ’’можливо’’.
Проблеми використання статистики полягає в тому, що кожен крок статистичного аналізу вимагає висунення припущень, які легко можуть бути піддані сумніву іншою стороною чи суддею. Статистика добре показує ймовірність, проте неможливо статистично розглянути всі альтернативні гіпотези щодо того, чому стався злочин, тому важливо подумати про збір свідчень, які б давали достатньо підстав вважати, що існує зв’язок між діями агресора і порушеннями прав людини, а це значить наявна мета, намір, розуміння наслідків. Як показує рішення Міжнародного суду ООН ``Україна проти Росії``, Суд намагається уникнути будь-яких ’’можливо’’ і ця особливість ще більше проявиться під час розгляду позову України по суті. Не надамо доказів - втратимо навіть те, що отримали вже отримали.