Рибне господарство очікує на детінізацію та прозорі правила гри

Наше стратегічне завдання – детінізація галузі, залучення нових інвестицій і гармонізація процесів управління відповідно до норм ЄС.

Саме цього від нас чекають і Президент, і українське суспільство.

Перші кроки вже зроблено. Найближчим часом буде розроблена нова модель розподілу квот на вилов – через прозорі і відкриті для всіх інвесторів аукціони. Адже чинна модель не допускає приходу на ринок нових гравців.

Нинішній принцип розподілу відштовхується від того, скільки учасник виловлював за останні 4 роки. Тобто, вхід на ринок новому інвестору – заказаний. Яким би ефективним він не був, яку б матеріально-технічну базу не мав і скільки б коштів в українську сферу  рибного господарства не був готовий вкласти. Отже, замість конкурентного середовища, замість боротьби попиту і пропозиції маємо такий собі клуб для своїх. «Міжсобойчик». Свій до свого по своє. Членам «закритого клубу», до якого належать певні чиновницько-підприємницькі клани, такий стан речей, безперечно, вигідний.

А от чи вигідний він державі?

Чи вигідний він простим споживачам, які аж ніяк не розбалувані величезним асортиментом української риби на полицях магазинів, її якістю та ціною? Вважаю, що державі і споживачам хотілося б, аби українське рибне господарство було конкурентним і давало країні більше і краще. А тому механізм розподілу квот повинен бути чесним, відкритим та прозорим.

Другий наш крок – укрупнення регіональних структур Держрибагентства. Що це означає? 26 наших територіальних підрозділів будуть скорочені до 10. Відповідний проєкт постанови ми вже передали на розгляд Міністра аграрної політики та продовольства. Ця реформа відбувається в межах виконання вимог ЄС з переходу на басейновий принцип управління. І вона назріла давно.

Світ стрімко діджиталізується. З багатьма завданнями, на вирішення яких раніше було потрібно 10 співробітників і цілий тиждень, нині електронна система здатна впоратися за декілька хвилин. Тому в інтересах галузі ми маємо прибрати архаїчну бюрократію із регіональних підрозділів. Це дозволить нам, по-перше, підняти відверто низькі зарплати співробітникам, які дійсно працюють та виконують потрібні функції. По-друге, спростить і прискорить усі погоджувальні процедури на місцях. І по-третє, нанесе удар по корупційному павутинню, порочному колу чиновників, правоохоронців і криміналітету, яке, на жаль, сформувалося в деяких наших регіональних підрозділах.

Наші ініціативи, спрямовані на детінізацію та відкриття ринку, вже викликали шалений спротив. Аж до прямих погроз життю і здоров’ю представникам регулятора. З’ясувалося, що певний прошарок бізнесу не бажає детінізації. Цьому «прошарку» дуже комфортно працювати у тіні. Де немає конкуренції, немає чи майже немає податків. Зате є сталий «лівий» дохід, безперебійність якого забезпечують чи то друзі, чи то ділові партнери-чиновники.

Звісно, організаторам цих схем такі умови дуже комфортні, але ж вони не комфортні державі Україна і мільйонам її громадян. І ми не дозволимо ці умови диктувати. Ми розуміємо, що бій буде непростим, адже комусь дуже не хочеться втрачати корупційну ренту, надходження якої налаштовувалося роками і десятиліттями. І тому ми очікуємо посилення тиску, медійних кампаній і колективних листів та багато чого іншого. Але ми готові до цього.

У той же час ми повністю і відверто відкриті до комунікації із бізнесом, що працює у легальному полі або ж хоче в ньому працювати.

З самого початку роботи у Держрибагентстві я вважав, що Громадська рада стане нашим надійним партнером у реалізації реформи. Адже серед її членів люди, які багато років віддали роботі в галузі, та розуміють, до якого жалюгідного стану її довела закритість, корупція, неефективне управління та недофінансування.

Як зробити нашу спільну роботу максимально ефективною? Громадська рада має бути місцем для конструктивного діалогу, фахової дискусії та якісного опрацювання запропонованих новацій. А не місцем, де можна криком, звинуваченнями і погрозами «вибити» преференції окремим гравцям, «порішати» з якимись призначеннями у самому Агентстві і змусити регулятора прогнутись. Я розумію, що багато хто звик до такого формату комунікації, бо раніше все так і працювало. Але ж ні. Тепер так працювати не буде.

Я розумію, що багатьом членам ради болить. Що є власні корпоративні питання, які вони хочуть вирішити. Однак рада на те й рада, що вирішує глобальні регуляторні питання. Наприклад, ми надали раді проєкт нових Правил любительського та спортивного рибальства для внесення пропозицій, доповнень та зауважень, але так і не отримали зворотної реакції. Хоча це надважливий та дуже довгоочікуваний для галузі документ. Не цікаво?

Розумію, що мій заклик не всіма буде почутий, бо не всі прагнуть того, чого прагнемо ми. З кимось, можливо, не порозуміємось ніколи. Бо ми хочемо рівних правил, а комусь кортить бути місцевим рибним царьком. Ми хочемо прозорого конкурсу, а комусь потрібні власні володіння. Ми хочемо реформ і розвитку галузі, а комусь просто потрібен кишеньковий голова Агентства.

Але так не буде, курс на детінізацію та відкритість галузі є безальтернативним, бо це частина стратегії команди Президента Володимира Зеленського. Галузь буде прозорою та ефективною, сучасною та діджиталізованою. Корупційний Карфаген нарешті має бути зруйнований.