В чому проблема з оформленням документів на тимчасово окупованих територіях
З 2014 року та після початку повномасштабного вторгнення велика кількість населених пунктів України перебувала, а деякі й досі перебувають під тимчасовою окупацією. Це зокрема частина території Київської, Сумської, Чернігівської, Харківської, Запорізької, Херсонської та Миколаївської областей, а також частина Донецької та Луганської областей і Автономна Республіка Крим та м. Севастополь. На цих українських землях люди народжувались та вмирали, укладали шлюб, розлучались, всиновлювали дітей. Всі ці події не підтверджено легітимними документами, виданими уповноваженим органом влади, тобто Міністерством юстиції України. На практиці це сотні тисяч людей, яким потрібно отримати різні документи – свідоцтва про шлюб, смерть, народження.
За час тимчасової окупації окремих районів Донецької та Луганської областей та Криму народились сотні тисяч дітей. І понад 200 тисяч з них мають взагалі українських свідоцтв про народження. В окупованому Криму тільки 10% дітей мають українські свідоцтва про народження. Це достатньо велика кількість українців, які фактично не мають українських документів. Цьому факту також не сприяє складна процедура встановлення факту народження на окупованих територіях. Суд зараз є єдиним шляхом для визнання факту народження, смерті, шлюбу на окупованій території України.
Варто зазначити що судовий розгляд справ про встановлення фактів народження та смерті на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) є досить формальним та шаблонним: судді, використовуючи сформовану національну та міжнародну судову практику, надають належну правову оцінку документам, виданих окупаційною владою. Щобільше, зазначена категорія справ не потребує особистої участі заявника (матері, батька) у судовому засіданні.
Таким чином, на перший погляд, процедура зручна і безпроблемна. Однак попри обов’язковість невідкладного розгляду справ, які стосуються встановлення фактів народження та смерті на ТОТ, на практиці швидкість розв'язання подібних питань залежить від завантаженості суду, до якого звертається особа, чи завантаженості конкретного судді, визначеного автоматизованим розподілом справ, або взагалі від наявності достатньої кількості призначених суддів у відповідному суді. Крім того, відсутність професійних знань в галузі права самих заявників додатково ускладнює судовий процес.
Отже, на практиці розгляд справи про встановлення факту народження або смерті на ТОТ може тривати невизначений час, що наближається до терміну розгляду справи в загальному порядку. Від двох місяців, а іноді й більше
Історія з практики: Володимир звернувся щодо отримання свідоцтва про народження своєї дитини. Вони з дружиною мешкали в Херсоні. За пів року до повномасштабного вторгнення вони дізнались, що чекають на дитину. В перші дні повномасштабного вторгнення Херсон був окупований військами рф. До підконтрольної території України вагітній дружині треба було їхати через зону бойових дій та численні блокпости. Володимир, як і більшість в Херсоні, втратив роботу та дохід. Батьки дружини мешкають в Криму, тому до них подружжя поїхало, щоб народити дитину. Свідоцтво про народження їхньої доньки видала окупаційна влада Криму. Тепер для того, щоб поїхати з Криму, Володимиру потрібно було отримати український документ про народження.
Адвокати звернулись в інтересах Володимира в один з київських судів. Заяву про встановлення факту народження було повернуто через те, що адвокат не могла надати оригінали документів, що підтверджують народження дитини. Документи знаходяться в окупованій АРК, і звісно, їх не можна звідти передати. Таке рішення часто приймається суддями, щоб не розглядати справу по суті.
Адвокати звернулись до іншого суду. Справа розглядалась майже п'ять місяців, суддя кілька разів переносила засідання без зрозумілої причини, кожен раз призначала нову дату засідання через місяць - півтора. В кожне засідання адвокати з'являлися, втрачаючи час. Нарешті рішення про встановлення факту народження винесли, але в тексті рішення припустились помилки, одна літера в прізвищі дитини була написана невірно. Довелося знову звернутися до суду із заявою про виправлення помилки в рішенні, чекати ухвалу про виправлення помилки, потім чекати, коли ухвала набере чинності. В цілому весь процес з першого звернення до суду до отримання свідоцтва про народження зайняв сім місяців.
Таких історій, як у Володимира – сотні тисяч. Уявіть, скільки часу та годин праці треба витратити на кожен такий випадок. Судова система та адвокатура України просто не впораються з таким обсягом роботи, а це значить, що безліч дітей не можуть реалізувати свої права. Варто також сказати, що найстаршим дітям, народженим в окупації, вже йде десятий рік. І зовсім скоро їм треба буде вже отримувати паспорт громадянина України, а не свідоцтво про народження.
Ця проблема, на відміну від багатьох інших, створених війною та окупацією, має вирішення, принаймні часткове. Це скасування судової процедури і запровадження адміністративної процедури визнання фактів народження та смерті на тимчасово окупованій території. Перевіряти документи та видавати українські свідоцтва мають безпосередньо органи РАЦС, без залучення суду. Органи РАЦС зараз так само виконують рішення судів про встановлення фактів народження та смерті, перевіряють дані за українськими реєстрами та роблять актові записи. Адміністративна процедура не скасовує проблему в цілому, проте точно дозволить трохи зняти її гостроту.
Зараз у Верховній Раді розглядається законопроект № 9069 від 28.02.2023 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей державної реєстрації актів цивільного стану, що відбулися на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України та за межами України. Він має запровадити адміністративну процедуру визнання фактів народження, смерті та укладення шлюбу на тимчасово окупованих територіях в органах РАЦС. Це неодмінно збільшить навантаження на органи РАЦС, буде потрібна ретельно розроблена процедура реєстрації актів цивільного стану. На першому етапі виникатимуть складнощі. Проте запровадження адміністративної процедури стане рухом вперед і початком системного розв'язання проблеми.
