Тендер vs монополія. Чому перемога ринку неминуча

Уявімо, що ви продаєте яблука зі свого саду. Ви – підприємець. Ваш сусід теж торгує яблуками. У вас приблизно один і той же покупець, тому потрібно старатись з усіх сил, щоб справити краще враження і завоювати більше клієнтів.

Ви з сусідом починаєте ретельніше підбирати добрива, виводити нові сорти, краще доглядати за яблунями – покращуєте продукт. За цих умов ми маємо розвиток саду (підприємства) і кращі яблука (продукт) на виході. Це – здорова конкуренція!

Тепер уявимо ситуацію, коли поруч з вами на ринку з’являється людина, яка отримала від держави три гектари землі під яблуневі сади та право не платити податки на 10 років. Якість його яблук може бути гірша, але ціна нижча в три рази.

Левова частка ваших покупців може піти від вас, спокусившись на більш вигідну ціну. Вам же знижувати ціну просто невигідно. Коли доводиться конкурувати з таким монополістом - ви опиняєтесь в нерівних умовах.

Низька ціна його продукту – результат не ефективності виробництва, а проста перевага в початкових умовах ведення бізнесу. Привілейоване становище одного підприємства на ринку дозволяє йому активно нарощувати обсяги, уникаючи ризиків, пов’язаних з конкуренцією та ризиком потенційної втрати клієнтів, які можуть спокуситись на більш вигідну пропозицію.  

Монополія – це відсутність конкуренції на ринку, що призводить до падіння якості послуг та нераціонального ціноутворення.

Бажаною і позитивною монополія залишається винятково для монополіста. Для решти ж вона проявляється в цілому ряді негативних явищ: від невиправданого завищення цін, падіння якості товару до початку економічної кризи.

Коли процес монополізації виходить із під контролю в гру повинна вступати держава. Сьогодні в Україні створено цілісну систему правових та організаційних механізмів антимонопольної діяльності. Так, контроль за дотриманням антимонопольного законодавства в нашій країні здійснюється Антимонопольним комітетом України відповідно до його компетенції.

Згідно з законодавством, монопольним вважається ситуація на ринку, коли частка підприємця перевищує 35%. Законом передбачається наявність та механізм контролю за створенням, реорганізацією (злиттям) фірм з метою запобігання утворення монополій, система штрафів для підприємців-монополістів і посадових осіб, а також відшкодування збитків, заподіяних зловживанням монопольним становищем та недобросовісною конкуренцією.

Однак, головним на сьогодні дієвим запобіжником на шляху монополізації є тендерні закупівлі. Впровадження системи тендерів створює рівні умови для всіх учасників ринку. За таких умов ми знову повертаємось до ситуації, за якої вирішальну роль грають не обсяги виробництва чи частка підприємця на ринку, а якість товару і виробництва.

Тендер створює однакові можливості та умови для всіх підприємців. Перевага надається виключно тому, у кого найоптимальніше співвідношення ціна-якість товару. Це дозволяє формувати діючу ринкову економіку.

Якщо будь-яке підприємство здійснюватиме закупівлі через відкриті тендери, то правила гри будуть рівними для всіх. Таким чином буде створений прозорий ринок, де кожен учасник конкуруватиме. На виході ми матимемо покращення якості товару та ціну, яка є показником ефективності роботи підприємства, а не наслідком привілею на ринку.

Наостанок, повертаючись до нашого прикладу з яблуками, слід зауважити, що одних тендерів мало, щоб стримати узурпацію ринку яблуневим магнатом з трьома гектарами саду, тут потрібно й втручання АМКУ.

Отже, рівний доступ до ринку та вчасна реакція від АМКУ = здорова конкуренція, яка сприятиме науково-технічному розвитку виробництва, підвищенню якості товару та адекватному ціноутворенню. Це є найбільш бажаною ситуацією для держави, для підприємців та для споживачів. Для всіх. Ну, крім монополіста, звичайно.