Глобалізація - шлях, що має два протилежні напрями– один в коло розвинених держав, а другий на периферію світового господарства,в коло бананових республік, до бідності та втрати незалежності держави.
Як і куди ідеш, залежить від того, куди ведутьлідери еліти, президенти і уряди, від того чи здатні вони мислити самостійно, вінтересах народу. Чи вони живуть чужим розумом, чужими інтересами, турбуючисьлише про себе і свої сім’ї – клани, забуваючи мудрість Григорія Сковороди: «Нетреба яблуню вчити, як родити яблука, її потрібно відгородити від свиней».
Потрібназміна пріоритетів влади, її стратегії, за якою найвищим пріоритетом єнаціональні інтереси, яким має бути підпорядкована й участь у глобалізаційнихпроцесах й інтеграція.
Сьогодніне можна розлядати розвиток окремої держави на земній кулі окремо відгеоекономіки і геополітики. На земній кулі, як пише відомий економіст ОлегБілорус, ствердилася система глобалізму, коли вирішальний вплив маютьтранснаціональні компанії (ТНК), які відображають інтереси великого фінансовогокапіталу. Так, на сьогодні 227 сімейволодіють багатством, що дорівнює багатству 50 відсотків населення земної кулі.Ще гірша пропорція має місце в Україні, де 10 олігархічних кланів контролюють80 % економіки, а за даними ООН майже 80% населення на межі бідності. Загальна тенденція така: купка олігархів багатіє,а широкі верстви населення бідніють.
Мета олігархів: отриматинадприбутки за будь-яку ціну, навіть ціною масового зубожіння власного народу. В такому суспільстві не цінують, ані мораль, ані совість,ані талант, в такому суспільстві не кажуть про справедливість. Все продається йкупується…
Найбільша відміність ринку розвинених країн від ринку периферії, вУкраїні зокрема, полягає в тому, що в розвинених країнах діє класична формула:гроші – товар(власне виробництво) – ще більші гроші, а в Україні діє формулаолігархів: гроші – влада – гроші в квадраті.
Це означає, що розвинені країнипідтримують своє насамперед наукоємне високотехнологічне виробництво, захищаютьсвій внутрішній ринок і, отже, вирішують соціальні проблеми свого народу. Дляних найвищий пріоритет – національні інтереси. Недарма один з Президентів СШАсказав: «Національні інтереси США в усьому світі».
А що у нас ? … Рятуючись від забуття, безробіття і бідності ,майже десять тисяч молодих вчених, і більш як 100 тисяч фахівців у галузівисоких технологій залишили Україну.
Нинішній стан речей в Україні має три основні причини.
Перша – це меншовартість еліти, їй тільки треба, щоб хтось з іноземцівдавав поради і писав програми реформ дляУкраїни. Зрозуміло, що в умовах глобалізму, кризи, жорстокої конкуренціїіноземні експерти не даватимуть таких порад, щоб Україна стала для них державою– конкурентом.
Друга – відсутність наукового осмислення реформ і стратегії розвитку.
Третя – зрада національних інтересівз боку олігархічних кланів. Замість соціально орієнтованих ринкових реформ вонинав’язали Україні феодально-олігархічний монополізм. Це означає, з одного боку,найбагатші олігархи, а з другого –найбідніше в Європі населення за найкращих природних, географічних умов інаявності талановитого і працьовитого народу.
Відродження України можливе лише за умови інноваційного розвитку,головним напрямом має бути наповнення ринку українськими конкурентоспроможнимитоварами, бо без власного сучасного виробництва неможлива заможна і незалежнаУкраїна. Світовий досвід вчить, щокраїни, які експортують сировину і робочу силу, як Україна, мають зарплату вдесятки разів меншу, ніж у розвинених країнах, що експортують кінцеву наукоємнупродукцію.
Щоб вийти з кризи і вічної бідності необхідно зробити ставку на власнунаукоємну продукцію і домогтися приросту її виробництва протягом п’яти – семироків на рівні не менше 10% на рік. Починати вже зараз з військово-промисловогокомплесу. За такого росту зміниться стуктура економіки – частка наукоємноїтехнологічної продукції у ВПП України становитиме 70 %, а сировиннихенергозатратних галузей і низького рівня переробки 30 %. Це дозволить суттєво врази підняти рівень життя громадян України.
Досягнення цієї мети потребуватиме цілеспрямованої, протекціоністської,інноваційної діяльності патріотичного Уряду. Необхідно об’єднання демократичнихта патріотичних сил на засадах зміникурсу реформ від ультраліберальної моделі ринкового фундаменталізму до моделісоціально орієнтованого регульованого ринку, до суспільства, в якому найпершимпріоритетом має бути розвиток нації, держави, найвищою цінністю - конкретналюдина, як представник українського народу, а не абстрактна людина
В український інноваційний розвиток міжнародні фінансові організації таіноземні фірми не вкладали і не будуть вкладати жодної копійки. Тут мають працювати державні інвестиції,інвестиції українського народу!
Р. S . У статті використані матеріали наукових праць доктораекономічних та доктора технічних наук Михайла Павловського