Зміна географії співпраці країн з Росією, що призводить до нівелювання західних санкцій

Діючий щодо Росії санкційний режим став дійсно безпрецедентеним. Вперше за останні півстоліття екстраординарні по масштабам обмеження було введено проти великої економіки світу (з ВВП в 1,78 трлн. доларів США в 2021 році). Російська економіка широко вбудована у глобальні мережі зв'язків та виступає найважливішим постачальником енергоресурсів у світі.

На Росію накладено в сукупності майже 13 тис. секторальних економічних обмежень. Російська економіка має спрощену структуру на видобувний сектор, працюючий в основному на експорт промислової та енергетичної сировини, що є джерелом формування значних міжнародних валютних резервів та більшості доходної частини бюджету. Наприкінці 2021 року частка Росії світового експорту газу становила біля 25%. 

На перший погляд, західні санкції видаються ефективними: російська економіка скоротилася, багато російських банків і компаній відрізані від міжнародних фінансових і торгових систем, а технологічні санкції ЄС і США послабили ключові галузі промисловості та підірвали їх здатність до інновацій. Однак статистика показує, що реальний вплив санкцій у низці сфер все ще нижчий за очікуваний, а російський імпорт майже повернувся до «довоєнного» рівня 2020 року. У деяких випадках експорт технологій подвійного призначення, які можуть бути використані у війні з Україною, підскочив «практично від нуля до десятків мільйонів доларів».

Однак, ситуація, що склалася в російській економіці минулого року, можна вважати унікальною – розширення профіциту торговельного балансу (за підсумками року він збільшився з 190,3 млрд. доларів США до 308 млрд. доларів США) на тлі зростання світових цін на енергоресурси, що підтримало курс рубля та бюджет. Це значно стримало очікуваний спад в економіці.

Обсяги експорту російської нафти майже не постраждали від санкцій, зокрема, Росія експортує приблизно стільки ж нафти, як і до війни, поставки, які раніше прямували до США та Європи, тепер йдуть до Азії, Африки та на Близький Схід. Варто зазначити, що частка американського долара на торгах на російській біржі різко скоротилася — у лютому 2023 року на китайський юань припало майже 40% всього обсягу торгів основними валютами, на долар США — 38%, на євро — 21,2%. Торік у лютому на долар США припадало 87,6%, на юань — 0,32%, на євро — 11,9%. В 2022 році відбувся сплеск експорту до сусідніх з Росією країн. Це свідчить про те, що заборонені продукти могли надходити в Росію через «чорний хід».

Як приклад, офіційний дилер Lamborghini російський "Автодім" відкрив монобрендовий салон марки в "Москва-Сіті", хоча постачання нових автомобілів цієї марки в країну було припинено ще навесні 2022 року. Салон поповнюється автомобілями з паралельного імпорту. Фактично, це нові машини з невеликим пробігом, але куплені не у офіційного імпортера.

Статистичні дані про торгівлю показують, що експорт певних товарів до третіх країн, який роками залишався на стабільному рівні, раптово різко зріс після початку війни або введення санкцій. Це не може бути просто збігом обставин. Можна стверджувати, що російська торгівля на цей час стала сфокусована у бік азійських країн.

Поки західні країни об'єднуються, щоб надати українцям зброю для продовження боротьби з Росією, їхні власні технології використовуються Росією для боротьби у відповідь.

Як приклад, прямий продаж мікросхем до Росії зі США та їх союзників впав до нуля. З 2017 по 2021 рік Росія закуповувала у ЄС, США, Японії та Великобританії передові чіпи та інтегральні схеми в середньому на 163 млн. доларів США. У 2022 році цей показник знизився до 60 млн. доларів США. Але цей дефіцит вдалося заповнити за рахунок постачання з Туреччини, Сербії, ОАЕ та інших країн.

Дані про торгівлю показують, що інші країни втрутилися, щоб забезпечити Росію частиною того, що їй потрібне. Після різкого падіння одразу після вторгнення в Україну російський імпорт мікросхем знову почав зростати, особливо з Китаю.

Довідково: в 2022 році Вірменія імпортувала на 515% більше чіпів та процесорів зі США та на 212% більше з ЄС, ніж у 2021 році. Потім Вірменія експортувала 97% цієї продукції до Росії. В цьому контексті Китай є не просто постачальником чутливих товарів на російський ринок, але ймовірно й постачальником їх до ВПК Росії, забезпечуючи 57% поставок напівпроводників.

В 2022 році Казахстан відправив до Росії передові напівпровідники на суму 3,7 млн. доларів США. При цьому в 2021 році цей показник становив лише 12 тис. доларів США.

Існує, як мінімум, шість схем ухилення від санкцій, які, на думку Вашингтона, використовує Кремль для придбання напівпровідників та іншої електроніки, яка є центральною для російського виробництва систем наведення для її ракет, безпілотників, танків та іншої військової техніки. Більшість цієї технології має подвійне призначення, тобто її також можна використовувати у виробництві звичайних споживчих товарів, таких як мобільні телефони, радіоприймачі, принтери та пральні машини. У деяких випадках Росія, здається, купує такі товари, а потім позбавляє їх високотехнологічних частин.

В лютому 2023 році Європейський банк реконструкції та розвитку опублікував доповідь, згідно з якою після введення перших санкцій у березні 2022 року експорт з ЄС та Великої Британії до Росії скоротився більш ніж удвічі, а експорт з Європи до Вірменії, Казахстану та Киргизстану підозріло підскочив на 15-90%. Також, «підозрілим бумом» на німецькі товари в Центральній Азії звернули увагу у Німеччині. Доходи німецьких компаній від торгівлі з Казахстаном в 2022 році зросли порівняно з 2018–2020 роками на 210%, з Киргизстаном — на 1157% відповідно. Експорт товарів з Нідерландів до Киргизстану зріс на 142%, а з Киргизстану до Росії — на 233%. Країни, що межують з Росією, купують все більше товарів з Європи та підточують санкційний режим Заходу, перепродуючи їх Москві. При цьому відстежити весь ланцюжок постачання іноді дуже непросто.

Влада Німеччини вважає, що може йтися про постачання до Росії паралельним імпортом в обхід санкцій, особливо в рамках ЄАЕС. У Берліні це вважають неприпустимим. За даними Bild, на це вже звернув увагу і спецпредставник ЄС із санкцій Девід О'Салліван. Загалом, за підрахунками Східного комітету німецької економіки, за 2022 рік зріс експорт із Німеччини автомобілів і автозапчастин (до Казахстану - на 507%, до Вірменії - на 761%), хімічної продукції (до Казахстану - на 129%, до Вірменії - на 110%), електроустаткування (до Узбекистану - на 105%, до Вірменії - на 344%), металопродукції (до Казахстану - на 137%) та одягу (до Казахстану - на 88%).

Ще в 2022 році Мінфін США заявив, що щонайменше 18 країн допомагають Росії обходити санкції. Серед них увійшли Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан та Узбекистан.

У Вашингтоні дали зрозуміти, що ключовим партнерам Росії у регіоні пропонується вибір: «залишатися на зв'язку зі світовою економікою або надавати матеріальну підтримку Росії і втратити доступ до найважливіших світових ринків». Інакше кажучи, США пригрозили вторинними санкціями за організацію реекспорту забороненої продукції в Росію. Зазначена мета — «позбавити Росію ресурсів та обладнання, необхідних їй на полі бою, та обмежити доходи, на які розраховує Кремль.

Туреччина першою із великих «дружніх» торгових партнерів Росії закрила можливість транзиту санкційних товарів до Росії як результат тиску ЄС на Туреччину щодо транзиту європейських товарів. В 2022 році Туреччина стала найбільшим транспортним хабом санкційних товарів, призначених для Росії, включаючи паралельний імпорт. Місячний транзит товарів через Туреччину становив 200-400 млн. доларів США.

Додатковим підтвердженням з нашого боку того факту що “дружні” до Росії країни допомагають обходити їй санкції може бути те, що практично половина доданих в 2023 році нових компаній в базу KSE були з штаб-квартирами в країнах Азії та Близького Сходу, а саме: Китай та Гонгконг: +54 компанії, ОАЕ: +17 компаній, Туреччина: +8 команій, Індія, Іран та Японія: по +6 компаній, Узбекістан: +3 компанії, Казахстан: +2 компанії. З іншого боку, прикро спостерігати що і країни т.з. “санкційної коаліції” теж не відстають і продовжують заходити на російський токсичний ринок, наприклад, США: +38 компаній, Великобританія: +17 компаній, Німеччина: +10 компаній, Франція: +8 компаній. Звичайно, деякі компанії ми не змогли ідентифікувати раніше, але загальний тренд не може не насторожувати.

У цьому зв’язку слід зазначити, що в 2023 році Європейський Союз ухвалив десятий пакет санкцій проти Росії у відповідь на повномасштабне вторгнення Росії в Україну, зокрема, передбачається посилення з дотримання санкцій, що стає все більш важливим.

Враховуючи вищевикладене, вже зрозуміло, що західні санкції не призвели до жорсткої кризи у російській економіці, хоча й завдало їй чималої шкоди.

Запровадження санкцій було повільним і неефективним. Західні лідери спочатку погано формулювали свої амбіції — від «деградації та руйнування» ланцюгів постачання Росії до «похитування» основ її економіки. Але, нажаль, отвори в санкційних «сілках» виявились все ще значними та численними. Поведінка багатьох країн була у кращому випадку неоднозначною, а в гіршому – призвела до подальшого отримання прибутку від надання можливостей для обходу західних санкцій для Кремля та його ставлеників.

Але є ще багато, що можна зробити — починаючи з кращого внутрішнього впровадження санкцій у країнах-союзниках і більш активної дипломатичної взаємодії, щоб повернути назад прогрес, якого Росія досягла в протидії міжнародної підтримки санкцій. Немає сумніву, що союзники України винесли уроки зі своєї слабкої відповіді санкцій на анексію Росією Криму в 2014 році і пройшли довгий шлях від свого попереднього початку минулого року. Але оскільки Кремль пристосовується та маскує свої ланцюжки поставок і фінансові зв’язки, Заходу потрібно буде оцінити та відповідно скоригувати свою діяльність.

У цьому зв’язку ЄС планує затвердити одинадцятий пакет санкцій проти Росії. Нажаль, постійні представники держав-членів Європейського Союзу на зустрічі в п’ятницю 12 травня 2023 року поки не змогли погодити одинадцятий пакет санкцій проти Росії, але ще одне засідання заплановане наступного тижня. Наразі постає актуальне питання запровадження вторинних санкцій у відносинах до тих країн, які допомагають Росії обходити існуючі обмеження. Один із таких заходів – це запровадження загального санкційного режиму для всіх західних та азіатських країн. Прикладом цього є зростання інтересу до ринків СНД, коли потрібно було налагоджувати логістичні ланцюжки для паралельного імпорту до Росії, який вже перевищив 20 млрд. доларів США.

Та все ж таки, у питанні контролю за дотриманням санкцій поки що більше надії на США, які намагаються частково зупинити потік паралельного імпорту, використовуючи вторинні санкції. Показовою в цьому плані є раптова зупинка Туреччиною транзиту санкційних вантажів до Росії.