Банк видає кредит позичальнику. Позичальнику недостатньо кредитних коштів та він набуває грошовій борг у іншої небанківської юридичної особи (наприклад, отримає поворотну фінансову допомогу, купує цінні папери по надмірно високій ціні з оплатою через певний строк, отримає юридичні, маркетингові, бухгалтерські послуги, які не оплачує своєчасно та взагалі не оплачує, тощо).

Грошові зобов’язання непогашені і у кредиторів виникає право звернутися до господарського суду із заявою про визнання боржника банкрутом.

Після відкриття провадження у справі про банкрутство божника до провадження долучаються конкурсні кредитори з грошовими вимогами до боржника. Серед конкурсних кредиторів з’являються комерційні та державні банки, які видали кредити підприємству- боржнику.

Принципами кредитування є: цільове призначення, забезпеченість, платність, строковість, зворотність.

У документах, які позичальник подає до кредитного комітету банку чітко вказується цільове призначення кредитних коштів, тобто якому підприємству, контрагенту, за які товари (роботи, послуги) на які рахунки, будуть перераховані отримані у банку грошові кредитні кошти. Якщо керівник підприємства - позичальника перерахував кредитні кошти на інші рахунки, іншим контрагентам, ніж ті, що вказані у документах, поданих до банку до отримання кредиту, то такі дії називаються нецільовим використанням кредитних коштів та кваліфікуються за ст. 219 «Доведення до банкрутства», ст. 222 «Шахрайство з фінансовими ресурсами» та ст. 191 «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем» Кримінального кодексу України.

Відключити