Законопроєкт №3774 щодо протидії рейдерству: де закладено бомбу уповільненої дії?

З середини 2019 року до практичного застосування було впроваджено ряд змін у законодавство з протидії рейдерству та захисту власності.  Зокрема, розроблено проєкт Закону №3774 «Про внесення змін до деяких законів щодо удосконалення механізму протидії рейдерству». Даний документ подано до профільного комітету Верховної Ради України.

Концептуально підтримую запропоновані зміни, однак у мене є вагомі та суттєві практичні застереження, які слід врахувати цим проектом або ж найближчим наступним документом змін.

Застереження 1. Розірвання договору оренди землі

Отже, найперше слід сказати, що проект запропонованих змін статті 31 Закону «Про оренду землі» кореспондується із внесенням відповідних змін до Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», в сукупності з якими запропонована норма Закону України «Про оренду землі» узгоджуватиметься із спеціальним законом, що регулює діяльність юридичних осіб формах виключно товариств з обмеженою відповідальність та товариств з додатковою відповідальністю.

Проте, проект запропонованих змін до редакції статті не охоплює врегулювання норм законодавства, що є спеціальним для суб’єктів підприємницької діяльності організаційно-правових форм сільськогосподарських кооперативів, їх об’єднань, фермерських господарств та інших форм господарювання.

Зважаючи на те, що фермерські господарства, сільськогосподарські виробничі кооперативи та інші є значними землекористувачами, в тому числі у відносинах оренди землі сільськогосподарського призначення, необхідно врегулювати порядок розірвання договорів оренди землі для таких підприємств, що кореспондувалось би із спеціальним нормативно-правовим актами для сільськогосподарських кооперативів, їх об’єднань, фермерських господарств, а саме внести відповідні зміни до Законів  «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про кооперацію», «Про фермерське господарство» або врегулювати питання порядку розірвання договорів оренди спеціальними нормами у Законах  «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та  «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», визначивши необхідність рішення загальних зборів учасників або іншого вищого органу управління про надання згоди на розірвання договору оренди землі сільськогосподарського призначення також й для сільськогосподарських кооперативів, їх об’єднань, фермерських господарств.

Проектом пропонується внести зміни до ст. 32 Закону «Про оренду землі» видаливши з її змісту положення, що «у разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону» згідно законопроекту виключена із Закону».

Чинна редакція норми статті 32 Закону України «Про оренду землі»  кореспондується із нормами Цивільного кодексу України, який визначає загальний порядок розірвання договорів та відшкодування понесених збитків, проте саме Закон України «Про оренду землі» є спеціальним нормативно-правовим актом.

Відсутність вказаної норми створює потенційний ризик неправомірного обмеження учасників договірних правовідносин вимагати відшкодування збитків за порушення договірних зобов’язань за період, коли розірваний договір діяв.

Слід констатувати, що після відкриття ринку землі в Україні (скасування мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення), може виникнути хвиля розірвань договорів оренди за формальними ознаками, в тому числі за погодженням сторін, але насправді під певним тиском, наприклад фінансовим. За таких обставин відсутність розуміння, що наслідків по відшкодуванню збитків не настане, призведе до значних проблем на ринку землі та позасудових вимог чи дій з боку тих чи інших учасників правовідносин. Вважаємо такого роду зміни завчасними.

Застереження 2. Можливе уникнення відповідальності реєстратором

Виникають значні застереження до проекту запропонованих змін до статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – закон про ДРП), яка майже ідентична ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон про ЄДР). Вказаними змінами реєстраторам фактично надається індульгенція на вчинення порушення закону, головне аби  реєстратор вчасно і відразу повідомив Мін’юсту про виявлення порушення та використання його ідентифікатора доступу до відповідного реєстру.

Згідно вказаної редакції змін, матимемо ситуацію, що реєстратор не забезпечивши належний захист використання свого ідентифікатора доступу Державного реєстру прав від стороннього доступу до нього, від використання його іншою особою тощо, не нестиме жодної відповідальності за проведену незаконну реєстраційну дію, якщо невідкладно повідомить про виявлені ним факти несанкціонованого використання його ідентифікатора доступу до Державного реєстру прав чи прийняті (виконані) з неправомірним використанням таких ідентифікаторів рішення (дії).

Існуючі на сьогодні запобіжники у вигляді санкцій у разі притягнення державних реєстраторів до кримінальної відповідальності не співрозмірні зі шкодою власнику, яку може бути заподіяно такою халатністю щодо виконання своїх професійних обов’язків реєстратором.

Із тексту запропонованих змін вбачається за необхідне законодавчо визначити випадки та/або критерії, якими охоплюється поняття «невідкладного повідомлення» та «неправомірного використання ідентифікаторів» та порядок використання ідентифікаторів та їх зберігання на рівні роз’яснення Міністерства юстиції України, затвердженого наказом.

А також передбачити у перехідних положеннях до законопроекту вступ в дії вказаних змін разом з набранням чинності відповідного наказу Мін’юсту.

Окрім повідомлення державним реєстратором Міністерства юстиції  про факти несанкціонованого використання ідентифікатора доступу до Державного реєстру прав чи прийняті (виконані) з неправомірним використанням таких ідентифікаторів рішення (дії), вважаємо за доцільне передбачити також законодавчий обов’язок повідомлення про такі факти також й правоохоронні органи  в обов’язковому порядку.

Інакше, дуже скоро  матимемо ситуацію, коли реєстратор вчинить дію якою бізнес чи власник втратить актив на мільйони гривень, той же реєстратор повідомить «невідкладно» Мін’юст про таку дію, і в подальшому сам реєстратор жодної відповідальності нести не буде, а для правоохоронців буде майже не реально встановити особу, яка цю реєстраційну дію провела за «ідентифікатором» реєстратора.В кращому випадку, реєстратора буде притягнуто до відповідальності  за халатність, що зовсім не співрозмірно із мільйонним активом втраченим через такі дії.

Застереження 3. Довіреності від  нерезидентів

Також проектом пропонуються зміни до ст.20 Закону про ДРП та ст. 14 Закону про ЄДР. До вказаних статей додано документ, який подається для проведення державної реєстрації а саме, довіреність, видана відповідно до законодавства іноземної держави.

На сьогодні існують значні зловживання при використанні довіреностей з-за кордону, адже перевірити їх легітимність, чинність чи правомочність не має можливості, що відповідно створює підвищений ризик вчинення протиправних реєстраційних дій, на підставі таких довіреностей.

Відтак існує необхідність врегулювати застосування довіреностей та їх верифікації при проведенні реєстраційних дій, створити інструмент їх перевірки (контроль апостилювання та впровадити взаємодію для контролю) та ідентифікації, наприклад, шляхом додаткового підтвердження від керівника української юридичної особи правомочності представника свого засновника-нерезидента для вчинення дій на території України, особливо, якщо це стосується значних правочинів чи внесення змін до ЄДР.

Також нами висловлюються застереження до ст. 15 Закону про ЄДР. Нормою статті визначено, що рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, що подається для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР, викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами), якщо інше не передбачено законом.

Важливо унормувати цією статтею ідентифікацію учасників юридичної особи, які беруть участь при прийнятті рішень уповноваженого органу управління юридичної особи, які діють на підставі іноземних документів та довіреностей, виданих в інших державах. Це обумовлено значними зловживаннями та використанням підроблених довіреностей від нерезидентів або використання довіреностей, які не наділяють представника відповідними повноваженнями та правомочностями для участі чи прийняття рішень, або ж мають інше призначення чи застосування.

Застереження 4. Формування реєстраційної справи

Законопроектом вносяться, хоч і на перший погляд не значні за змістом, але дуже значні по суті зміни до ст. 29 Закону про ЄДР (щодо паперових реєстраційних справ). Ми переконані, що станом на сьогодні не слід надавати дискреційних повноважень уповноваженим органам при формуванні реєстраційних справ (зокрема, щодо формування справи у паперовій формі) та залишити норму про формування реєстраційних справ у паперовій та електронних формах (отже слід із проекту змін прибрати розділовий сполучник «або»).

Таке законодавче формулювання убезпечить від зловживань державних реєстраторів під час вчинення ними неправомірних реєстраційних дій, а також спросить у майбутньому процедуру ідентифікації при розслідуванні злочинів щодо заволодіння бізнесом чи майном. На практиці часто доводиться встановлювати існування документу, факт його подачі саме в тому вигляді, в якому він є в електронному реєстрі, верифікація поданих документів тощо. В іншому випадку, слід накладати додаткові і дуже значні обов’язки верифікації та відповідальність на реєстратора при прийомі документів від заявника. 

Застереження 5. Реєстр учасників

Окремої уваги заслуговує проект змін до ст. 11 та ст. 33 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Проект запропонованих змін до редакції статті вважаємо за доцільне доповнити вимогою щодо складення реєстру учасників та/або їх представників, які були присутніми та/або брали участь в голосуванні (незалежно від того чи голосували вони за будь-які рішення), що повинно бути невід’ємною частиною рішення уповноваженого органу управління юридичної особи.

Вважаємо, що буде доцільним законодавчо передбачити вимогу щодо складення реєстру учасників та/або їх представників, які були присутніми та/або брали участь в голосуванні (незалежно від того чи голосували вони за будь-які рішення), що повинно бути невід’ємною частиною рішення уповноваженого органу управління юридичної особи.

Крім того, слід встановити норму, що уповноважена особа  органу управління юридичної особи ідентифікує таких осіб/їх представників, та вносить дані до реєстру учасників зборів чи осіб, які були присутні при прийнятті рішення уповноваженого органу управління юридичної особи.

Така ж сама процедура ідентифікації учасників має застосовуватись до рішень про зміну керівника юридичної особи.

Вважаємо, що запропоновані нами рекомендації значно підсилять позиції по захисту прав власників активів та бізнесу,  а також дисциплінуватимуть учасників описаних правовідносин та матимуть превентивний ефект у протидії рейдерству.