Новели в регулюванні ретрансляції теле- і радіопрограм в ЄС

На початку січня (08.01.2020) Європейська Комісія оприлюднила плановий звіт про захист інтелектуальної власності у країнах за межами Європейського союзу. Починаючи з 2006 року, Європейська Комісія публікує подібні звіти раз на два роки.

Цього року Україна потрапила до другої групи «пріоритетних країн» разом із Індією, Індонезією, Росією та Туреччиною. У першій групі – тільки Китай. «Пріоритетні країни», це країни, в яких недостатній захист прав інтелектуальної власності завдає найбільшого економічного збитку інтересам Євросоюзу. До третьої групи увійшли Аргентина, Бразилія, Еквадор, Малайзія, Таїланд, Нігерія і Саудівська Аравія. У країн з третьої групи є серйозні проблеми в галузі інтелектуальної власності, які завдають значної шкоди бізнесу ЄС але серйозність і кількість проблем, виявлених в цих країнах, нижче, ніж в країнах з другої групи.

У минулому звіті Європейської Комісії 2018 року Україна також входила до другої групи. У звіті Європейської Комісії 2015 року Україна входила до третьої групи.

У цьогорічному звіті окремо наголошується на серйозних проблемах (serious problems) України (див. стор. 30-32) в частині визначення кабельної ретрансляції, що створені нещодавно прийнятим законом про організації колективного управління. 

У статті "Про кабельну ретрансляцію" ми вже докладно розглядали вади визначення кабельної ретрансляції.

За минулий рік у європейському законодавстві, що регулює ретрансляцію, відбулись зміни – була прийнята Директива (ЄС) 2019/789 Європейського Парламенту та Ради від 17.04.2019 (набула чинності 07.06.2019), що встановлює правила застосування положень авторського права та суміжних прав, по відношенню до окремих інтернет-трансляцій організацій мовлення та ретрансляції теле- і радіопрограм, та вносить зміни до Директиви Ради 93/83/ЄЕС.

Як зазначено у статті 1 Директиви 2019/789/ЄС, ця Директива встановлює правила, спрямовані на розширення транскордонного доступу до більшої кількості теле- і радіопрограм, (1) сприяючи оформленню прав на надання онлайн-сервісів, які є допоміжними для трансляції деяких видів теле- і радіопрограм, та (2) для ретрансляції теле- і радіопрограм. Директива також встановлює (3) правила передачі теле- і радіопрограм через процес прямої передачі (direct injection).

З огляду на зауваження, висловлені у звіті Європейської Комісії щодо визначення кабельної ретрансляції в Україні, а також на необхідність їх усунення, найбільш актуальним буде розгляд новел у сфері регулювання ретрансляції теле- і радіопрограм, запроваджених Директивою 2019/789/ЄС.

Директива 2019/789/ЄС поширює використання системи обов'язкового колективного управління, що раніше застосовувалася щодо кабельної ретрансляції, на всі види ретрансляції відповідних теле- і радіопрограм.

Згідно статті 2 Директиви, "ретрансляція" означає будь-яку одночасну, незмінену і безперервну повторну передачу, крім кабельної ретрансляції, як визначено в Директиві 93/83/ЄEC, призначеної для прийому публікою первісної передачі, з іншої держави-члена, теле- або радіопрограм, призначених для прийому публікою, де така первісна передача здійснюється за допомогою дротового або бездротового зв'язку, включаючи передачу по супутнику, але не за допомогою онлайн-передачі, за умови що:

– ретрансляція виконується сторонньою організацією, відмінною від організації мовлення, яка здійснила первісну передачу, та

– ретрансляція здійснюється через послугу доступу до Інтернету (загальнодоступна послуга електронного зв’язку, яка забезпечує доступ до мережі Інтернет і, таким чином, можливість підключення практично до всіх кінцевих точок мережі Інтернет незалежно від технології, використовуваної в мережі і термінального (кінцевого) обладнання, що використовується – п. 2 абз. 2 ст. 2 Регламенту (ЄС) 2015/2120) та здійснюється в керованому середовищі ("кероване середовище" означає середовище, в якому оператор послуги ретрансляції забезпечує безпечну повторну передачу авторизованим користувачам – ст. 2 Директиви 2019/789/ЄС).

В пункті 14 преамбули Директиви 2019/789/ЄС вказано, що Директива в тому числі повинна охоплювати діяльність операторів послуг ретрансляції, що використовують для ретрансляції технології доступу до Інтернету та послуги мобільного зв'язку.

Також у пункті 14 преамбули зазначено, що для "керованого середовища" необхідно, щоб тільки авторизовані користувачі мали доступ до передач, що ретранслюються.

Ще у пункті 14 преамбули вказано, що для безпечності послуги ретрансляції вимагається рівень безпеки контенту, порівняний з рівнем безпеки контенту, що передається впорядкованими мережами, наприклад, кабельними мережами або замкнутими IP-мережами, у яких контент, що ретранслюється, є зашифрованим.

Отже, під визначення "ретрансляції" Директиви підпадають IPTV та деякі OTT – ті, рівень безпеки яких відповідає впорядкованим мережам.

До таких операторів послуг ретрансляції повинен застосовуватись механізм обов'язкового колективного управління правами.

Операторам послуг ретрансляції, що не відповідають наведеним критеріям, доведеться очищувати права на ретрансляцію власноруч, тобто – домовлятись з кожним правовласником не тільки телепрограм, що ретранслюватимуться, а і творів, виконань та фонограм, що входять до телепрограм.

Тому в кінці пункту 14 преамбули Директиви 2019/789/ЄС є уточнення, що вимоги до операторів послуг ретрансляції (стосовно рівня безпеки контенту) повинні бути здійсненними та адекватними.

Також Директива 2019/789/ЄС доповнює діючу Директиву 93/83/ЄЕС (Директива про супутникове мовлення та кабельну ретрансляцію), що стосується тільки транскордонного супутникового мовлення і кабельної ретрансляції теле- і радіопрограм.

Внесення змін до Директиви 93/83/ЄЕС стосується визначення "кабельної ретрансляції", яке було доповнено в кінці наступним уточненням: "незалежно від того, яким чином оператор служби кабельної ретрансляції отримує сигнали, що несуть програми, від організації мовлення з метою ретрансляції".

Отже, згідно ст. 9 Директиви 2019/789/ЄС, визначення "кабельної ретрансляції" стало таким:

"3. Для цілей цієї Директиви, "кабельна ретрансляція" означає одночасну, незмінну та повну повторну трансляцію початкової трансляції з іншої держави-члена телевізійних та радіопрограм, призначених для прийому публікою, за допомогою кабельної або мікрохвильової системи по радіомовленню чи по повітряним каналам зв'язку, в тому числі, через супутник, незалежно від того, яким чином оператор служби кабельної ретрансляції отримує сигнали, що несуть програми, від організації мовлення з метою ретрансляції."

Відповідно до ст. 12 Директиви 2019/789/ЄС, держави-члени повинні імплементувати положення цієї Директиви до 7 червня 2021 року.

Безумовно, Україні рано чи пізно доведеться врахувати у своєму законодавстві положення Директиви 2019/789/ЄС стосовно ретрансляції теле- і радіопрограм через Інтернет, тим більш, що мова йде про виплату роялті за використання європейських теле- і радіопрограм. А невиплата роялті вказана у звіті Європейської Комісії, як ще одна з проблем України.

Питання лише в тому, чи буде це зроблено під час виправлення помилок, вказаних у цьогорічному звіті, або ж – за наслідками наступного звіту Європейської Комісії, що вийде у 2022 році. Це вже вирішувати українській владі.