Вища рада правосуддя (ВРП) – конституційний орган суддівського врядування, на який покладається повноваження щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку.

Законодавчим підґрунтям притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності є Закон України «Про судоустрій і статус суддів» та Закон України «Про Вищу раду правосуддя». При ухваленні такого роду рішень та визначенні виду дисциплінарного стягнення, що застосовується до судді, ВРП має послуговуватись принципом пропорційності. 

Вирішуючи питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності із застосуванням одного з видів дисциплінарного стягнення, дисциплінарні органи ВРП мають обґрунтовувати рішення, виходячи з принципу пропорційності. Варто зазначити, що принцип пропорційності є елементом загального правового принципу верховенства права (правовладдя), як визначено зокрема в документі Венеційської комісії 2016 року, відомого в українській версії – Мірило правовладдя.

Принцип пропорційності у праві слід вважати також і методом належної правової аргументації. Так завдяки пропорційності Європейський суд з прав людини досліджує факти, які можуть свідчити про наявність/відсутність підстав для оцінки правомірного обмеження людських прав. Так само вказаний принцип використовують інші судові органи (наприклад, практика Верховного Суду США, Верховного Суду Ізраїлю, Федерального Конституційного Суду Німеччини та ін.), з тим щоб об’єктивно та повно   обґрунтувати  аргументи на користь  ухваленого  рішення в конкретній юридичній справі.

Відповідно до статті 109 (2) Закону про судоустрій і статус суддів та статті 50 (5) Закону України про Вищу раду правосуддя, принцип пропорційності передбачає врахування характеру дисциплінарного проступку, його наслідків, даних, що характеризують особу судді, ступеню його вини, наявності непогашених дисциплінарних стягнень, інших обставин, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Відключити

Отже, застосування принципу пропорційності є необхідною частиною обґрунтування рішень дисциплінарних органів ВРП про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та  при обраннідля  них того чи іншого виду дисциплінарного стягнення.  

Дисциплінарні стягнення, які можуть бути застосовані до судді за вчинений проступок, різняться між собою за ступенем суворості. Так, стаття 109 (1) Закону про судоустрій і статус суддів передбачено такі види: 

– попередження;

– догана з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу протягом одного місяця;

– сувора догана з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу протягом трьох місяців;

Відключити

– подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації;

– подання про переведення судді до суду нижчого рівня;

– подання про звільнення судді з посади.

Спираючись на принцип пропорційності, дисциплінарний орган ВРП має обґрунтувати обрання того чи іншого виду стягнення, зважаючи на його співмірність із складом і наслідками вчиненого дисциплінарного проступку.

Відключити

За даними про діяльність ВРП за 2020 рік, Дисциплінарні палати ВРП ухвалили 129 рішень про притягнення 141 судді до дисциплінарної відповідальності. Окремо ВРП, за результатами розгляду скарг суддів на деякі рішення Дисциплінарних палат, ухвалила 71 рішення, із них: 37 рішень про залишення рішення Дисциплінарної палати без змін; 11 рішень про скасування частково або повністю рішення Дисциплінарних палат про притягнення до дисциплінарної відповідальності; 9 рішень про зміну рішення Дисциплінарних палат; 10 рішень про залишення скарг суддів на рішення Дисциплінарних палат без розгляду. 4 рішення про залишення членом ВРП скарги без розгляду.

Крім того, з поміж передбачених законом санкцій  у 2020 році Дисциплінарні палати вирішили застосувати такі види дисциплінарних стягнень, зокрема: попередження – щодо 72 суддів (5 з яких скасовано ВРП у 2020 році); догана – щодо 28 суддів; сувора догана – щодо 22 суддів (1 пом’якшено до догани у 2020 році); подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя – щодо 5 суддів (2 змінено у 2020 році на догану та сувору догану); подання про звільнення – щодо 14 суддів.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, до Великої Палати Верховного Суду було подано 8 скарг на рішення ВРП про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, які було ухвалено у вказаний період.  

Як вбачається з практики Дисциплінарних палат ВРП, посилання в рішеннях на принцип пропорційності при обранні виду дисциплінарного стягнення до судді часто має формальний характер, тобто про пропорційність згадується в межах посилання на вищенаведені законодавчі норми без їхнього тлумачення в світлі конкретних обставин справи. При цьому, у стороннього спостерігача при ознайомленні з повним текстом рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності може виникати питання, чому в одних випадках застосовується менш суворий вид стягнення, а в інших – більш суворий. Зрозуміло, що зважаючи на наслідки вчиненого проступку та інші обставини, які впливають на обрання виду стягнення, дисциплінарний орган зважує, яке із стягнень слід застосувати, щоб воно було пропорційним.    

Однак, чи можна це побачити в тексті рішення – розглянемо на деяких прикладах.

Рішенням Першої Дисциплінарної палати № 2182/1дп/15-20 від 17.07.2020 суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Гайду-Герасименко О.Д. притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення процесуальних норм під час розгляду цивільної справи. Як вбачається з тексту рішення, до цього часу суддю тричі притягували до дисциплінарної відповідальності, застосовуючи до неї такі стягнення: 1) подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на три місяці з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді, направленням судді до Національної школи суддів України; 2) стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців; 3) стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця. Водночас, в аналізованому рішенні вказується, що нове стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності, а тому вирішено застосувати до судді сувору догану з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу протягом трьох місяців. Однак, при цьому Дисциплінарна палата не наводить обґрунтування, чому вирішено було застосувати саме такий вид дисциплінарного стягнення, а не рекомендувати до звільнення, з огляду на історію покарань і продовження порушень.

З рішення Другої Дисциплінарної палати № 3301/2дп/15-20 від 30.11.2020 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Голосіївського районного суду міста Києва Рудика І.В. випливає, що суддя порушив низку процесуальних норм, зокрема, провів судове засідання за відсутності даних про належне повідомлення потерпілого та його адвоката. Дисциплінарна палата вирішила застосувати до судді дисциплінарне стягнення у вигляді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця. Обираючи вид стягнення Дисциплінарна палата зазначила про те, що суддя має позитивну характеристику, допустив проступки внаслідок недбалості, а також про відсутність у нього непогашених дисциплінарних стягнень. Зазначається, що вид дисциплінарного стягнення обрано із застосуванням принципу пропорційності. Разом з тим, з рішення Дисциплінарної палати незрозуміло, які наслідки спричинили чи ні названі обставини, а такожі чому не застосовано до судді перше в переліку санкцій стягнення (попередження). 

В рішенні № 2052/3дп/15-20 від 08.07.2020 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Комінтернівського районного суду Одеської області Доброва П.В. Третя Дисциплінарна палата наголосила на грубій та очевидній недбалості у діях судді, що призвело до істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя  й  унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, незазначення в судовому рішенні мотивів  врахування  аргументів сторін щодо суті спору, а також порушення прав людини і основоположних свобод – права власності та права на справедливий суд. При цьому, в рішенні зазначено, що згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб’єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. Обираючи вид стягнення, Дисциплінарна палата врахувала позитивну характеристику судді та відсутність у нього дисциплінарних стягнень. Таким чином, до судді застосоване дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу протягом одного місяця. Однак, з цього рішення також незрозуміло, як саме перелічені обставини вплинули на обрання такого виду стягнення на противагу іншим можливим.

Як бачимо, принцип пропорційності в рішеннях про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності згадується більше формально, аніж змістовно для аргументації ухваленого рішення в частині обрання виду стягнення.

Ця публікація була здійснена за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Нове правосуддя». 

Погляди автора, викладені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди Агентства США з міжнародного розвитку або уряду Сполучених Штатів Америки.