Позов України проти РФ щодо геноциду у питаннях і відповідях
Що сталося? 26 лютого 2022 р. Україна звернулася до Міжнародного Суду Справедливості (International Court of Justice / Міжнародний суд ООН/ ICJ) з позовом проти РФ, в якому обґрунтовується наявність спору щодо тлумачення, застосування та виконання Конвенції 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (далі — Конвенція про геноцид). Крім того, Україна просить ICJ вжити ряд попередніх (забезпечувальних) заходів щодо РФ.
Що таке ICJ? Це міжнародний суд — один із шести основних органів системи ООН, який передбачений Статутом ООН 1945 р. До юрисдикції ICJ належать усі питання (спори) щодо міжнародних зобов’язань держав (в першу чергу — членів ООН), які йому передаються відповідно до Статуту ООН і чинних міжнародних договорів і конвенцій. Також ICJ надає консультативні висновки з правових питань (за запитом ГА ООН, РБ і інших органів ООН з дозволу ГА ООН). Через те, що ICJ знаходиться в м. Гаага (Нідерланди), його часто плутають з іншими судами, зокрема з Міжнародним кримінальним судом (International Criminal Court / ICC), який був створений на підставі Римського статуту 1998 р., і, на відміну від ICJ, займається міжнародними злочинами та покаранням за них фізичних осіб.
Коли можна звернутися до ICJ з юридичним спором? Просто так звернутися до ICJ не можна, адже правова природа цього суду передбачає попередню обов’язкову згоду на участь у провадженні в ICJ, і є різні способи, яким чином держави можуть надати цю згоду. У випадку з Конвенцією про геноцид її стаття XІ передбачає, що спори між Договірними Сторонами щодо тлумачення, застосування або виконання цієї Конвенції, включаючи ті, що стосуються відповідальності держави за геноцид або за будь-які інші дії, перераховані в статті III Конвенції про геноцид, передаються до ICJ на вимогу будь-якої зі сторін спору. Оскільки і Україна, і РФ є сторонами цієї конвенції (обидві на підставі правонаступництва), Україна має право звернутися до ICJ з таким спором.
Це перший раз Україна звертається до ICJ? Ні, це вже третє провадження в цьому суді, стороною якого є Україна, і друге проти РФ в контексті її злочинної агресії: (1) з 2004 по 2009 р. у ICJ розглядалася справа, присвячена територіальному спору Румунії та України щодо делімітації морських кордонів виключної економічної зони та розділення континентального шельфу в Чорному морі в районі острова Зміїний; (2) 16 січня 2017 р. Україна звернулися проти до ICJ щодо порушення РФ Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму (ICSFT) та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (CERD) – до речі, 8 листопада 2019 р. ICJ попередньо визнав свою юрисдикцію у цій справі.
Що там з Конвенцією про геноцид? Ця конвенція: (1) дає визначення геноциду як міжнародному злочину; (2) визначає склад цього злочину; (3) передбачає, що держави зобов’язуються вживати заходів попередження та покарання за геноцид незалежно від того, чи він відбувається у мирний чи у воєнний час. (Див. також публікацію Євгена Крапивіна щодо юридичної сторони злочину геноциду).
В чому Україна звинувачує РФ у цій справі? Україна вважає, що між нею і РФ наявний юридичний спір щодо тлумачення, застосування або виконання Конвенції про геноцид, оскільки: (1) Російська Федерація стверджує, що на території Луганської та Донецької областей мали місце акти геноциду з боку України, а тому Росія визнала незалежність «ДНР» та «ЛНР», і вжила військові заходи проти України з прямою метою запобігання та покарання за такі акти геноциду; (2) Україна рішуче заперечує будь-які акти геноциду, і вважає, що РФ не має законних підстав вживати будь-які заходи проти України з метою запобігання та покарання геноциду відповідно до цієї конвенції. І навпаки — Україна стверджує, що РФ умисно використовує такі маніпулятивні звинувачення як виправдання для своєї протиправної агресії проти України, що спричиняє фундаментальні порушення прав мільйонів людей на території України. Такі дії РФ розмивають основне зобов’язання держави за цією конвенцією, підривають її об’єкт і мету. Крім того, Україна стверджує про наявність наміру Росії щодо планування реальних актів геноциду в Україні, оскільки РФ навмисно вбиває та завдає серйозних поранень представникам української національності, що, в купі з офіційною риторикою Президента РФ про заперечення існування українського народу, складає actus reus (об’єктивну сторону) злочину геноциду за статтею II Конвенції про геноцид.
Які основні вимоги України у цій справі? Україна просить ICJ: (1) винести рішення та заявити про відсутність актів геноциду, про які говорить РФ; (2) винести рішення та заявити, що РФ не може законно вживати будь-які дії відповідно до Конвенції про геноцид в Україні або проти неї на підставі її неправдивих заяв про геноцид; (3) винести рішення та заявити, що визнання РФ незалежності так званих «ДНР» та «ЛНР», а також «спеціальна військова операція» проти України ґрунтується на неправдивій та безпідставній заяві про геноцид; (4) вимагати, щоб РФ надала запевнення та гарантії того, що вона не вживатиме жодних незаконних заходів проти України, включаючи застосування сили, на підставі її неправдивих заяв про геноцид; (5) постановити повне відшкодування всієї шкоди, заподіяної РФ наслідок будь-яких дій, здійснених нею на основі неправдивих заяв про геноцид.
Що ще просить Україна ICJ? Оскільки агресія РФ внаслідок надуманих звинувачень України щодо геноциду щодня заподіює державі і населенню значної шкоди, Україна просить ICJ негайно ухвалити рішення щодо вжиття таких тимчасових (запобіжних) заходів, щоб зобов’язати РФ: (1) негайно призупинити розпочаті 24 лютого 2022 р. військові дії, метою яких є запобігання і покарання заявленого геноциду; (2) негайно забезпечити, щоб будь-які підконтрольні РФ збройні формування, а також організації та особи не вживали жодних заходів для сприяння такій військовій операції; (3) утримуватися від будь-яких дій і надати запевнення, що не буде вжито жодних дій, які можуть ускладнити цей спір; (4) звітувати ICJ про заходи, які нею вжиті для виконання наказу (order) ICJ щодо вжиття тимчасових заходів через тиждень після постановлення такого наказу, а потім на регулярній основі.
Чи були ще якісь заяви України у цьому позові? Так, зокрема Україна заявила про свій намір скористатися можливістю обрати суддю ad hoc, який буде розглядати цю справу разом із постійними суддями ICJ, а також залишила за собою право доповнити та/або змінити цей позов та свої вимоги, якщо для цього з'являться необхідні підстави.
Де можна слідкувати за перебігом розгляду цього позову? Всі документи та судові рішення будуть виставлятися тут: https://www.icj-cij.org/en/case/182
Які шанси України? Чесно? Важко спрогнозувати. Геноцид сам по собі є дуже специфічною категорією міжнародного права і складним міжнародним злочином. Справи щодо Конвенції про геноцид є рідкістю для ICJ (були лише справи Croatia v. Serbia та Bosnia and Herzegovina v. Serbia and Montenegro). Хоча для втішення, згадаю нещодавній пост юриста-міжнародника Marko Milanovic. Ще не бачачи тексту позову, цей науковець написав, що в України є два виходи, які він назвав «the not-so-smart» (якщо Україна просто звинуватить РФ у геноциді) та «the surprisingly-creative-it-might-actually-work one» (і тут інтуїтивно автор передбачив фактичний предмет і аргументацію позову — з чим Україна дійсно звернулася до ICJ). Залишається сподіватися, що дійсно it might actually work! А поки маємо дещо стриманий оптимізм щодо остаточного судового рішення у цій справі. Однак, точно буде не нудно.
А чому тоді ICJ, а не ICC? Юридичні стосунки між України і Міжнародним кримінальним судом (ICC) були і є досить непростими, і для того, щоб усе це описати, потрібна окрема публікацію. Якщо дуже коротко, то Україна так і не ратифікувала Римський статут, незважаючи на те, що громадянське суспільство (включно з автором цього тексту) постійно закликали до цього, а чинна редакція Конституції України прямо дозволяє. Крім того, в ICC і так зараз є справа щодо ситуації в Криму і Донбасі, порушена Прокурором ICC на підставі однієї із двох заяв України про визнання юрисдикції ICC ad hoc (бачите? – навіть коротко пояснити складно).
Навіщо взагалі звертатися до ICJ, якщо він не може покарати Путіна? Навіть більше скажу: РФ якщо дуже захоче, то може і не виконати рішення ICJ. Однак, жодна із цих речей не позбавляє ICJ як юридичного інструменту сенсу. Міжнародне право має іншу юридичну природу, в цьому його сила і слабкість — воно більше про добровільність взятих на себе зобов’язань та хорошу репутацію, ніж про якийсь примус «зверху». Сила і дія міжнародного права в першу чергу залежить від найсильніших держав: якщо вони самі частіше зміцнюють міжнародне право своєю поведінкою, тоді настає порядок і стабільність; якщо вони здебільшого його регулярно та грубо порушують, то світ неодмінно рухається до катастрофи (історія міжнародних відносин — наочний приклад цій тезі). Не варто мати романтичних ілюзій щодо МП і сприймати його як самовиконувану магію. Однак, парадоксальним чином держави все-таки розуміють, що краще дотримуватися зобов’язань, ніж навпаки; хаос та анархію насправді ніхто не любить, навіть автократії. Тому незважаючи на пафосні заяви РФ щодо зневаги міжнародного права і всього, що з ним пов’язано, насправді російській чиновники, склепляючи зубами, витрачають величезні фінансові ресурси на те, щоб просувати російські інтереси та наративи на міжнародному рівні, і, зокрема, в міжнародних судах (які публічно зневажають), але рішення яких все одно здебільшого виконують! Судові процеси в ICJ – це передусім про державну гідність, а не про гроші, як говорила Лана Зеркаль в одному інтерв’ю. А на кону — гідність і суб'єктність України. Головне для нас — це юридична фіксація порушень для політичної історії. І якщо РФ страх як боїться, щоб її ICJ не обізвав спонсором тероризму в іншій нашій справі проти РФ (хоча, звісно, пропаганда стверджує протилежне), то уявіть, як їм не хочеться, щоб слово «геноцид» і «РФ» почали утворювали синонімічний ряд на міжнародному рівні та в офіційному юридичному дискурсі. Будете бачити, як вони обурливо реагуватимуть на цю справу, і боротимуться з нами в цьому ж суді.
Не забуваймо, що дісно, для покарання Путіна та інших чиновників за російську агресію проти України, швидше всього, прийдеться створювати окремий міжнародний трибунал спеціально для цього. У ICJ зовсім інша функція та призначення, і саме цим і хоче скористатися Україна у своїй справедливій боротьбі з агресором на юридичному фронті.
