Вихід учасника з ТОВ: як засіб позбавлення підприємства нерухомого майна
Нещодавно у моїй практиці була дуже цікава корпоративна справа (у суді першої інстанції) щодо захисту майна товариства від незаконних посягань з боку одного з учасників, - який мав намір заволодіти об’єктом нерухомості шляхом виходу зі складу учасників товариства.
Зміст корпоративного спору був таким:
- у складі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі – товариство) є 2 учасника фізичних осіб (з рівними частками у статутному капіталі по 50%);
- товариство є власником нерухомого майна;
- один з учасників (з часткою 50%, надалі - «учасник-1») не оплатив свою частку у статутному капіталі товариства, жодного разу не з’являвся на загальні збори учасників з моменту створення підприємства, але нещодавно вирішив вийти з товариства і вимагає виділити йому в якості компенсації нерухоме майно компанії (з цією метою учасник-1 формально подав товариству копію заяви про вихід);
- відповідно, інший учасник (також з часткою 50%, надалі – «учасник-2»), який оплатив у повному обсязі свою частку та здійснював систематичне додаткове фінансування бізнесу з моменту створення підприємства, - ризикував втратити і майно товариства, і бізнес;
- для здійснення своїх намірів щодо захоплення майна товариства учасник-1 подав до господарського суду позов про: зобов’язання товариства провести державну реєстрацію змін у статуті товариства у зв’язку з виходом учасника-1, виключення учасника-1 зі складу учасників товариства, та проведення державної реєстрації змін до відомостей у Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців про зміну складу учасників;
- крім того, у господарському процесі учасник-1 мав намір, зловживаючи процесуальними правами, встановити факт оплати ним у повному обсязі власної частки у статутному капіталі ТОВ, - з метою обґрунтування подальших претензій на майно товариства (для можливості подання окремого майнового позову).
Зважаючи на те, що товариство було створено більше 20-ти років тому, у бухгалтерії відсутня належна документація щодо сплати чи несплати учасниками внесків до статутного капіталу, а банківська установа, яка приймала грошові кошти від учасників, давно збанкрутувала, - юридичний захист учасника-2 і майна товариства у господарському процесі був дуже непростим.
У даній справі, в якості заперечень щодо пред’явленого позову зазначалось те, що учасник-1 грубо порушив процедуру, яка передбачена положеннями ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» для можливості виходу зі складу ТОВ учасника з часткою 50% і більше голосів, - відповідно до якої:
1) такий учасник найперше надсилає / подає оригінал заяви про вихід з товариства саме іншим учасникам! - оскільки відповідно до ст. 24 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства за згодою інших учасників;
2) протягом одного місяця з дня подання таким учасником заяви про вихід з товариства, - інші учасники приймають рішення про надання / ненадання згоди на вихід учасника з товариства.
Обов’язок повідомляти у першу чергу іншого учасника про вихід з товариства та отримувати від нього погодження на вихід зумовлений тим, що вихід учасника з часткою 50 або більше голосів створює надзвичайно високий ризик порушення майнових прав інших учасників і, як наслідок, - ризик втрати ними бізнесу, майна товариства;
3) також заяву про вихід учасник повинен відправити безпосередньо товариству, - для розрахунку вартості частки учасника.
В якості спростувань позовних вимог, додатково вказувалось, що позивач (учасник-1) обрав неналежний спосіб захисту права.
Зокрема, у даній справі такий учасник не може просити суд саме виключити його зі складу учасників товариства, - оскільки виключення учасника зі складу ТОВ не може здійснюватися у судовому порядку, а відноситься до компетенції загальних зборів учасників і приймається виключно з підстав, передбачених чинним законодавством України. Неможливість підміни судом повноважень органів управління товариства з обмеженою відповідальністю щодо вирішення питання про виключення учасника підтверджено також правовою позицією Верховного Суду, висловленою в Постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 922/1590/17 (ЄДРСРУ № 73600798).
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Після тривалого розгляду справи судом першої інстанції було винесено рішення про відмову у задоволенні позову учасника-1.
Отже, нерухоме майно товариства тимчасово було захищене від неправомірних посягань з боку недобросовісного учасника. Але попереду учаснику-2 і товариству ще необхідно пройти довгий шлях захисту своїх прав та інтересів у судах апеляційної і касаційної інстанцій.
З метою уникнення вищенаведених ситуацій, - власникам бізнесу рекомендується на практиці застосовувати такі юридичні превентивні заходи:
- належним чином зберігати усі фінансові документи щодо сплати учасниками внесків до статутного капіталу ТОВ;
- залучати спеціалістів для перевірки правильності ведення бухгалтерської та іншої фінансової документації товариства;
- детально врегульовувати в установчих документах ТОВ процедури виходу учасників, виплати вартості частки і майна товариства;
- накладати «підконтрольну» заборону на відчуження нерухомого майна товариства (наприклад, на підставі відповідного судового рішення);
- у разі несплати одним з учасників ТОВ вартості частки у статутному капіталі, - належним чином і негайно реагувати на такі факти (шляхом виключення учасника зі складу товариства, зменшення статутного капіталу, перерозподілу часток та ін.).
