Останнім часом мав задоволення познайомитись з кількома “сарматівцями” - хлопцями, які закінчили одну війну і розпочали іншу, з людською ненажерлівістю, падлюцтвом, легкодухістю, зрадництвом. До 31 липня 2018 року у них був свій лідер. Віталій Олешко, “Сармат”. Два роки тому він був вбитий.

Зараз в Інтернеті з'являється багато матеріалів різного змісту. У тому числі й тих, що виліплюють з “Сармата” образ здирника і шукача власної вигоди. Не можу і не хочу це обговорювати, адже будь-яка людина не може усе життя робити виключно красиві і благородні вчинки. У кожного свої слабкості і скелети...

Я б хотів провести паралель “справи “Сармата” зі “справою Ґонґадзе”. Таке враження, що “сценаристи” користувались однією методичкою. Тобто, хтось вирішив скористатися скандальною популярністю людини, щоб його вбити, а потім “повісити” вбивство на свого політичного супротивника. Так було з Ґонґадзе, і не факт, що дещо подібне зараз не відбувається з “Сарматом”.

Є одна суттєва відмінність: у справі Георгія правоохоронці самі виконали вирок жертві політичних інтриг, а у справі “Сармата” для цього влада використала бійця АТО, “торнадівця”, на якого, певно, був компромат.

Сумно, але за два роки громадськість не дізналась, хто саме замовив “Сармата”. Втім, хто замовив Ґонґадзе, ми не можемо довідатися вже 20 років. На гибелі Георгія до влади прийшла плеяда політиків, які зараз витрачають “зароблені” статки за кордонами. На знак їхньої “подяки” в містах називаються вулиці ім'ям Георгія. Невже смерть Віталія Олешка теж для когось стане “ліфтом” у велику політику? Дуже не хотілось би знов помилитися з “батьками нації”.

Відключити

Висловлюю свою підтримку справжнім “сарматівцям” на мітингу-реквіємі, якій відбудеться 31.07.2020 року у Бердянську.