Крапка чи чергове розбалансування принципу єдності судової практики

«24»лютого 2016 року, Верховним Судом України у постанові № 6-3077цс15 була висловлена чергова, але не нова позиція, з приводуоскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, суть якоїзводиться до доволі логічного висновку, а саме: «якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дійчи бездіяльності державного виконавця, то це виключає юрисдикціюадміністративних судів в даній категорії справ».

Аналогічна правова  позиція булависловлена у постанові Верховного суду України від11листопада 2015 у справі за № 6-2187цс15.

Проте,судді по різному тлумачили, розуміли та застосовували вказані правові позиції увзаємозв’язку з положення КАС України, ЦПК України та ЗУ «Про виконавчепровадження», оскільки п.7 ПП ВСС України з розгляду цивільних і кримінальнихсправ від 07.02.2014р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг нарішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державноївиконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» тап.6  ПП ВАСУ «Про практикузастосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарженнярішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 13.12.2010 № 3,була висловлена чітка, хоча на мою суб’єктивну думку хибна позиція, суть якоїзводиться до того, що справи щодооскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору,витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладеннямштрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконаннясудового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративнихсудів.

Виникає, логічне питання чи будуть ВСС України зрозгляду цивільних і кримінальних справ та ВАС України, встановлені чіткі правилагри зрозумілі для Скаржників, а головне для судів нижчих інстанцій ?

Мабуть, вже час привести свої висновки увідповідність висновкам Верховного суду України.

Хоча ВСС з розгляду цивільних і кримінальнихсправ, останнім часом дивує своїми рішеннями, наприклад висновком про те щокурсова різниця-це збитки (ухвала від 16 грудня 2015р. , справа № 6-24161ск15). Якимчином на думку суду касаційної інстанції боржник вплинув на зміну курсу, мені ідосі не зрозуміло, оскільки навіть не юристу цілком зрозуміло, що боржник виненвиключно у не вчасному виконанні своїх обов’язків, а не у фінансовій кризі вУкраїні, але то вже тема іншої статті …