Як законодавство регулює можливість отримання виплат цивільним дружинам загиблих бійців?

Зокрема, тривалий час в нашій країні цивільним шлюбом помилково називали вільні сімейно-статеві стосунки, що не оформлені ні державою, ні церквою. Але від 10 січня 2002 року Сімейний кодекс містить таку дефініцію цього суспільного явища - «жінка та чоловік, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі».

Цілком очевидно, що питання прав осіб, які перебувають у цивільному шлюбі, набули нового сенсу після 2022 року. А саме коли постали питання отримання виплат за загиблих військовослужбовців цивільним дружинам. У сенсі того, як довести факт такого шлюбу, до якого суду звертатися та загалом, як у таких стосунках виглядають соціальні гарантії.

В практиці вже є непоодинокі випадки, коли цивільні дружини не знають, на який захист вони можуть розраховувати, коли факт загибелі цивільного чоловіка на фронті вже підтверджений. Тобто, чи мають вони права на виплати та що для цього потрібно зробити.  Основне питання в цій площині - це до якого суду необхідно звертатися, щоб довести факт спільного проживання.

Так, у судовій практиці є посилання на кейс у місцевому суді в Житомирській області. Мова йде про рішення Романівського райсуду від 22 червня 2022 року, в якому заяву цивільної дружини на призначення виплат задовольнили частково. Факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу був встановлений. Однак у грудні 2022 року Міністерство оборони оскаржило це рішення у касації та добилося відмови жінці у виплатах, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.  Простіше кажучи, жінка з Житомирської області стала заручницею правової невизначеності – який саме суд за повноваженнями має підтверджувати факт спільного проживання однією сім’єю у цивільному шлюбі.

Верховний Суд також підтвердив, що між заявницею та Міністерством оборони України виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця.

Треба зазначити, що останні роки подібні категорії справ вирішувалися місцевими судами, куди зверталися цивільні дружини. Але 22 березня 2023 року Верховний Суд України вирішив, що такі справи мають вирішуватися лише в адміністративних судах. Тому,   адвокати, які працюють у сфері цивільного права розпочали звертатися з заявами  для захисту прав свої клієнтів такої категорії в адміністративні суди. Але у цій практиці зіткнулися з тим, що суди могли повертати такі наші заяви про встановлення факту спільного проживання.  Так, до прикладу, траплялися ситуації, коли незалежно від того в який суд ти б не звертався - чи в місцевий, чи в адміністративний, провадження по справах закривали всюди.

Вже в січні 2024 року юридична спільнота отримала достатньо чітку відповідь у цих питаннях від Великої Палати Верховного суду. Рішенням від 25 січня встановлено, що для вирішення справ даної категорії потрібно звертатися в місцеві суди, як це й було раніше. В цьому рішенні суд посилається на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка визначає, що питання підтвердження спільного проживання у цивільному шлюбі мають вирішувати суди цивільної юрисдикції. В українському законодавстві це закріплено статтями 19 ЦПК та п.5 ст. 315 ЦПК.

Роз’яснення дій у цій категорії справ поставило крапку для цивільних дружин, у питанні як отримати одноразову грошову допомогу відповідно до Закону № 2011-ХІІ, у разі загибелі військовослужбовця. Наразі, це можливо лише через суд та підтвердження факту спільного проживання у цивільному шлюбі. Що важливо — зробити це зараз можна у будь-якому місцевому суді України. До речі, такі самі норми діють по безвісти зниклим та полоненим, якщо цивільні дружини мають намір довести, що проживали однією сім’єю та отримувати гарантовані державою виплати.

Сім’я кожного військового, який загинув, захищаючи Батьківщину під час повномасштабної війни, має право отримати компенсацію — одноразову грошову допомогу у розмірі 15 мільйонів гривень. Це право забезпечує постанова Кабміну № 168 від 28 лютого 2022 року.