Формальна освіта не має майже нічого спільного із знаннями людини
Формальна освіта, підтверджена атестатами і дипломами, все менше відбиває реальний рівень знань і навичок людини. Не формуються трудова мотивація та розуміння необхідності якісної освіти. На ринок виходять малокваліфіковані фахівці, що посилює зневагу до освіти й інтелектуального продукту. В кваліфікованих спеціалістів виникає хронічне відчуття недооцінки їх вкладу, що тягне за собою вимивання трудових ресурсів високої якості з національного ринку праці через еміграцію або самоусунення.
Ось рейтинг критеріїв якими керуються молоді люди, коли обирають роботу:
- Гідний рівень заробітної плати.
- Доброзичливий колектив.
- Комфортні умови праці.
- Можливість професійного зростання.
- Зручний графік роботи.
- Високий рівень самостійності в роботі.
- Відповідність роботи спеціальності.
- Цікавий і творчий характер роботи.
Наочною є орієнтація на критерії, не пов’язані з професіоналізмом та вимогами до кваліфікації, тобто зв’язок між освітою, місцем роботи та самореалізацією втрачається.
На думку роботодавців, ідеальний працівник – це універсал, який виконує обов’язки декількох фахівців (без перерозподілу зарплати в бік збільшення).
Тому основним недоліком системи навчання є вузька спеціалізація випускників. Адже підготовка робітників по інтегрованих професіях є рентабельнішою, ніж монопрофесійне навчання.
В Україні ж система вищої і професійної освіти у своїй діяльності орієнтується не на ринок праці, а на ринок освітніх послуг.
На думку роботодавців, найважливіші якості молодих працівників: практично-професійні навички, уміння вирішувати проблемні ситуації та досвід роботи з клієнтами, і саме їх найчастіше не вистачає випускникам ВНЗ (на брак навичок у випускників скаржиться 61 % роботодавців, на невміння вирішувати проблемні ситуації – 38 %, на відсутність навичок роботи з клієнтами – 32 %, на низький рівень знання іноземних мов, малий досвід письмового та усного спілкування, менеджерських і аналітичних вмінь, теоретичних знань за фахом – 25 % роботодавців).
Самооцінка випускників не співпадає з очікуваннями роботодавців: 46% випускників вважають, що їм бракує знання іноземних мов; 25 % відчувають нестачу практичних професійних навичок, 13 % – менеджерських навичок і досвіду роботи з клієнтами, 9 % – аналітичних навичок; 8 % – вміння вирішувати проблемні ситуації (порівняно з 38 % роботодавців). Ще менше випускників усвідомлюють, що їм не вистачає теоретичних знань, досвіду письмового та усного спілкування.
Враховуючи наведене, одним із пріоритетних завдань, які ставить перед собою Київський молодіжний центр, є формування трудової самосвідомості молоді, адекватного уявлення про свій потенціал та сфери його застосування, ринок праці, визначення кар’єрної компетентності. Для виконання означеного завдання ми запроваджуємо програми із профорієнтації та профдіагностики, метою яких є стимулювання майбутніх випускників до вибору професійного напрямку згідно особистісних схильностей. Успішна реалізація проектів дозволить у перспективі зменшити навантаження на бюджет у зв’язку із зміною кваліфікації, перенавчанням та зміцнити трудоресурсний потенціал столиці. Наразі скористатись нашими послугами може будь-яка молода особа безкоштовно. Молодіжна політика держави має бути направлена на допомогу молодим людям із вибором професії та повноцінною самореалізацією.
