Свобода вибору: Класичний капіталізм та виклики української стабільності
1. Україна обрала класичний капіталізм.
1.1. Класичний капіталізм - це коли влада не морочиться турботою про людей, бо нема для чого.
Класичний капіталізм, перед усе - це розвиток технологій засобів виробництва та технологій товарного виробництва.
Економіка капіталу спрямована на збільшення дієздатності виробничих сил та підвищення цивілізаційного рівня нації.
1.2. Ринок класичного капіталізму - це ринок де торгують дієздатністю національних виробничих сил, дієздатність цінять за кількістю особистих навичок та здібності.
На ринку праці, лише дієздатність є конкурентною перевагою, цінність капіталіста, господарника або іншого представника виробничих сил, однакова.
Дієздатність - основа всіх рейтингів суспільства рівних можливостей (так капіталізм позиціонував свою суспільну цінність)
Оцінка громадян по індивідуальній дієздатності - була капіталістичним принципом забезпечення рівності прав та свобод, що нібито вирують у суспільстві рівних можливостей.
1.3. Класичний капіталізм не керує людьми, капітал керує дієздатністю людей;
Дієздатність людини - це її гідність, фах, самодостатність та свобода.
Дієздатність людини для держави – це державний авторитет на товарних ринках, збільшення попиту, НВП та прибутку.
З КЛАСИЧНИМИ ПРИНЦИПАМИ КАПІТАЛІЗМУ Я ЗГОДЕН НА 100%, АЛЕ УКРАЇНА - ЦЕ НЕ КЛАСИЧНИЙ КАПІТАЛІЗМ.
2. Обовʼязок держави перед нацією.
2.1. Держави створюються народами з метою гарантування кожному громадянину стабільних умов життя, державам народ делегує лише два права - право регулювати і контролювати (тобто права на співучасть держави у житті нації, а не керування життям нації).
Контролювати незмінність, для багатьох поколінь, накопичувальної та купівельної спроможності грошей;
Контролювати незмінність умов довгострокового планування поліпшень у житті кожного громадянина на багато поколінь;
Регулювати баланс суспільних та індивідуальних інтересів громадян для збільшення дієздатності нації.
Регулювати дієздатність нації.
НА ЖАЛЬ ТАКОГО НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ.
3. Що має гарантувати нації чинна влада?
3.1. У класичному капіталізмі державні турботи про громадян реалізують за рахунок доступності ринку праці.
Якщо накопичувальна функція національної валюти втрачена, то ринок праці теж втрачений, бо сенсу отримання винагороди за працю в національній валюті не має.
3.2. Ринок праці існує виключно на гарантіях доступності національної валюти - як головної перетворюючої функції нації (ГРОШІ-ТОВАР-ГРОШІ).
- влада зруйнувала майбутнє нації - не виконала гарантії незмінності умов довгострокового планування розвитку, зруйнувала національні плани підвищення дієздатності, крім того, влада не виконала і гарантій зі збереження накопичувальної функції національної валюти - що дорівнює гарантіям збереження суверенітету нації.
- нація збанкрутувала на дієздатність та втратила суверенітет у плануванні свого майбутнього, тому що влада без права на суверенітет не має прав самостійно користуватись головним інструментом державотворення - своєю національною валютою.
4. Що для нації національна валюта?
4.1. Національна валюта НЕ може бути ні товаром, ні ресурсом - ЦЕ ФУНКЦІЯ перетворення дієздатності НАРОДУ на негайні та перспективні потреби нації! ️(ГРОШІ-ТОВАР-ГРОШІ).
4.2. Національна валюта – єдиний інструмент співучасті держави у житті громадян.
Національна валюта - єдиний інструмент забезпечення рівності прав і свобод громадян.
Національна валюта - державна монополія на суспільний розвиток:
- життя народу;
- бізнесу;
- державності.
4.3. Національна валюта - умовний еквівалент реальних активів держави, сподіваюсь всі розуміють що:
Умовне не може бути ні товаром, ні ресурсом.
Умовне не може бути дорожчим за реальне.
Умовне не має своєї власної ціни.
4.4. Єдина місія національної валюти – 100% завантаження у товарному виробництві виробничих сил нації.
Перетворювальна функція (гроші-товар-гроші) формує цінність праці в створеному активі чи товарі.
Ціна праці, в розвитку людства, набагато стабільніша чим ціна золота. (інші твердження - є шахрайством).
4.5. Держава за для збереження своєї державності, повинна гарантувати незмінність накопичувальної та купівельної спроможності валюти що отримана як винагорода за працю своїх громадян.
Держава повинна гарантувати нації збереження у часі накопичувальної функції національної валюти, щоб у майбутніх поколінь була можливість використати досягнення своїх батьків для розвитку дієздатності нації.
4.6. Чим більше влада використовує валюту нації, щоб завантажити національні виробничі сили країни, тим більше і швидше грошовий папір перетворюється на реальні активи нації та тим вища конвертаційна вага національної валюти на світових ринках.
Національна валюта – каталізатор дієздатності народу у реалізації планів державного розвитку.
5. Створюючи державу, народ має лише одну мету - щоб держава існувала вічно, а це можливо лише за умови збереження накопичувальної та купівельної функції національної валюти, щоб майбутні покоління використовували плідні зусилля предків для збільшення своєї сучасної дієздатності, саме так створюються майбутнє нації.
5.1. Ніхто не здатен вкрасти умови існування нашої нації.
Умови існування - це родюча земля, степи, гори, ліси, корисні копальні, ріки, озера, моря, клімат, все це вічне, і ми в ньому живимо.
Тож вічне не може належати одному чи групі будь-яких тимчасово існуючих - смертних суб'єктів, бо то є умови існування одночасно всієї Української нації - умови існування у вічності для нашої держави.
Те, що не виробляється, не має методик оцінки, тому людина розумна, умовами існування не торгує.
5.2. Ніхто не здатен вкрасти створені нацією активи - міста, технології, фабрики, заводи, копальні, мости, дороги, енергетичну, побутову, інженерну, соціальну, транспортну інфраструктуру - все що створено нацією, та стоїть на нашій землі.
Зруйнувати, так - це можливо. Економіка України в девʼяностих була одинадцятою у світових рейтингах економік, а зараз ми на 159 щаблі, руйнування є - і це перш за все руйнування дієздатності виробничих сил нації, що створене умисним обмеженням доступу у використанні національної валюти.
5.3 Руйнування почались в дев'яностих із позбавлення нації її накопичень - то стало навмисним створенням не платоспроможного суспільства.
Гроші стали основним дефіцитом і на жаль це сподобалось існуючої на той час владі.
Друкувати, ділити, красти, а потім обнуляти накопичувальну функцію валют стало світовим трендом.
Саме на обмеженні доступу до національних валют, де які діяти від утримувача світової резервної валюти, планували керувати людством, але проти цієї політики повстало більшість держав в яких відразу заборонили діяльність МВФ.
5.4. Ми пам'ятаємо скільки раз наша влада обнуляла наші накопичення.
Так - це руйнувало державність та нашу довіру до влади.
Звичайна корупційна методика (накрав, перевів в нерезидентську валюту, знецінив) запропонована нам фінансовими партнерами - це умова їх допомоги, що гарантує їм керованість нашої влади, бо її завжди можна звинуватити у крадіжках.
Що в нас крадуть, ні це не активи, крадуть енергію нації - нація працює, накопичує, а влада знецінює зусилля нації.
Влади не виконують своїх гарантій щодо збереження накопичувальної функції національних валют, кажуть що падіння конвертаційної ваги їх національної валюти - це інфляція.
5.5. Нагадую що єдиний показник конвертаційної ваги національних валют - є дієздатність нації.
Вимоги МВФ щодо керування ФБС (фінансово банківськими системами держав позичальників) стосуються саме знецінення титульних націй через зменшення дієздатності, саме тому більш 30 європейських держав заборонили співпрацю з МВФ та Соросом, не бажаючи навіть слухати що в них не так, щоб залучити в свою економіку чужих грошей, бо знають що для своєї економіки потрібні лише свої гроші.
6. Вибір завжди є.
