Бізнес у спадщину: як не потрапити в пастку?

Майже кожен з нас в силу об'єктивних обставин рано чи пізно у своєму житті стикається з питаннями спадкування.

Спадкування активів підприємства та частки у його статутному капіталі на практиці породжує значні суперечності, не зважаючи на наявність достатньо широкої нормативно-правової бази.

Складнощі, які виникають в процесі вирішення питань щодо права участі спадкоємця в діяльності господарського товариства, розміру частки, яка підлягає виплаті та порядку внесення змін до установчих документів призводять до того, що спадкоємець не може належним чином продовжувати основну діяльність товариства через несвоєчасне оформлення і реєстрацію затверджених змін.

Значних ускладнень для особи, до якої переходять права на участь в управлінні господарським товариством, може завдавати також навмисне зниження вартості активів і нагромадження боргів конкурентами, які на практиці досить часто намагаються дезорганізувати діяльність підприємства.

Яким чином слід поводитися спадкоємцеві задля належного прийняття спадщини та мінімізації ризиків, пов’язаних із подальшою діяльністю?

Перш за все слід визначити повний перелік майна спадкодавця для того, щоб знати, на що ви можете претендувати при прийнятті спадщини. Якщо точний склад майна, що належало спадкодавцеві, невідомий, слід звернутися до нотаріуса, який має право надсилати офіційні запити як до державних органів, так і до приватних організацій. При цьому обов’язково варто враховувати складність доведення пов’язаності спадкодавця та оформленого на номінальних осіб майна.

Після визначення переліку майна, яке належало спадкодавцеві, необхідно вжити заходів для збереження зазначеного майна до того часу, коли ви стане його повноправним власником.

Важливо пам’ятати, що спадкоємцями є лише ті особи, які зазначені у свідоцтві про право на спадщину – винятковому документі, який підтверджує таке право та видається тільки після закінчення 6-місячного строку з дня відкриття спадщини.

Отже, правових підстав для здійснення управління майном та діяльністю товариства до отримання свідоцтва про право на спадщину ви не маєте. Протягом цього часу конкуренти можуть досить оперативно погіршити стан підприємства, «переховавши» його активи та нагромадивши борги за зобов’язаннями. У такому разі, через півроку після смерті спадкодавця, коли будуть переоформлені всі документи, ви можете з’ясувати, що акції або частки у статутному капіталі компанії практично обезцінені, а налагоджений та колись процвітаючий бізнес увесь у боргах та перебуває на грані банкрутства.

Досить часто спадкоємці фактично захоплюють офіси, вилучають документи або звільняють працівників, не очікуючи отримання свідоцтва про право на спадщину. Такі дії, на перший погляд, здаються найбільш ефективним способом захистити бізнес спадкодавця, проте слід пам’ятати, що вони можуть тягти за собою й негативні наслідки, зокрема, кримінально-правову відповідальність.

За загальним правилом обов’язок щодо вжиття всіх необхідних заходів для охорони спадкового майна покладається на нотаріуса, який у разі необхідності має право укладати з іншою особою договір про управління спадщиною. Перевагою такого способу захисту спадкового майна є те, що особа, з якою укладено такий договір, має право на здійснення будь-яких дій, спрямованих на збереження спадщини до її належного прийняття. Найбільш сприятливими є ті випадки, коли у заповіті заздалегідь визначено особу, яка здійснюватиме управління майном в інтересах спадкоємця до прийняття ним спадщини. Проте, на практиці далеко не завжди заповіти містять подібні застереження.

Доволі часто ми зустрічаємося із запитанням, чи переходять у порядку спадкування такі права як право на частку у статутному капіталі господарського товариства та право на участь у його діяльності?

Законодавець встановлює заборону включення до складу спадщини права на участь у товаристві, проте зазначає, що саме спадкоємці мають переважне право вступу до товариства.

Отже, після смерті фізичної особи-учасника господарського товариства ви не стаєте автоматично його учасником, але вам надається можливість набути такого статусу. Для цього необхідно виявити бажання брати участь у діяльності та отримати згоду товариства.

Принциповою є різниця підходів законодавця до вирішення цього питання у різних нормативно-правових актах, де в одному випадку зазначається про необхідність отримання згоди загальних зборів, а в іншому – згоди інших учасників товариства. На перший погляд, мова йде про одне й те саме, проте, загальні збори вирішують питання простою більшістю голосів, тоді як згода учасників передбачає згоду кожного з них.

Для запобігання виникненню розбіжностей при вирішенні цього питання засновникам товариства бажано заздалегідь визначити основні засади спадкування в установчих документах юридичної особи. Так, у статуті господарського товариства може бути встановлено, що перехід частки у статутному капіталі здійснюється тільки за умови отримання попередньої згоди на це загальних зборів товариства, або ж може бути детально регламентовано порядок надання такої згоди. Саме відсутність заздалегідь визначеної регламентації порядку правонаступництва в установчих документах найчастіше є підставою для появи розбіжностей, зокрема, судових спорів.

Щодо права на частку у статутному капіталі господарського товариства, то вона видається спадкоємцеві у грошовій або натуральній формі у разі його відмови від вступу до товариства або відмови товариства у прийнятті до нього нового учасника. Розмір такої частки має дорівнювати розміру частки у майні, яка належала спадкодавцеві на день його смерті. У таких випадках розмір статутного капіталу господарського товариства підлягає зменшенню.

Таким чином, у разі наявності у спадковій масі активів підприємства або частки у статутному капіталі господарського товариства, перш за все слід звертати увагу на зміст установчих документів, встановити наявність посилань на порядок спадкування і лише після цього визначати подальший порядок дій.

Отримуючи бізнес у спадщину, ви берете на себе не лише зобов'язання, пов'язані з фінансово-господарською діяльністю фірми, відповідальністю за її борговими зобов'язаннями та формуванням статутного капіталу, а й договірні, орендні та інші зобов'язання, без яких неможливо належним чином організувати ефективну діяльність товариства.

Для того, щоб отримати бізнес у спадщину в повному обсязі та мінімізувати як зазначені у цій статті, так й усі інші можливі ризики, спадкоємцям доцільно звертатися до фахівців, які спеціалізуються на вирішенні подібних питань та мають досвід врегулювання корпоративних спорів у практичній діяльності.