Архітектурний безвіз
Нещодавно народні обранці проголосували, а згодом президент підписав зміни у Законі «Про будівельні норми», в якому вводиться поняття «параметричний метод нормування». Цей термін описано як спосіб, який передбачає визначення параметрів і матиме значну роль в українській архітектурі. Підхід чудово реагує на безліч критеріїв, що впливають один на одного.
Вітчизняна будівельна галузь довгі роки переживала процес стагнації, адже більшість норм були розроблені ще за радянських часів. Тож, не дивно, що сучасна українська архітектура несе відбиток застарілих будівельних понять та методів.
Удосконалення державних будівельних норм (ДБН) проводилися, однак сама процедура внесення змін така заплутана і довготривала, що після узгодження зі всіма інстанціями новий документ вже був морально застарілим і одразу ж потребував внесення нових правок.
Нині переважна більшість будівельних нормативів регламентують проектування по чітко заданим параметрам (розпорядчий метод): не менше ніж, не більше за, обов’язково передбачити, не допускається застосовувати, та багато інших формулювань, що не піддаються аналізу.
Для прикладу можна взяти сміттєпроводи, які продовжують з’являтися у новобудовах, а після введення в експлуатацію їх одразу заварюють, або обов’язкові господарські майданчики біля багатоповерхівок, на яких уже давно господині не розвішують білизну. Попри здоровий глузд норми зобов’язують передбачити проектом сміттєпроводи і господарські майданчики.
Можливо, користуючись новим параметричним методом, ми зможемо відповісти собі на питання: як коректно застосовувати норми з пожежної безпеки в офісних приміщеннях типу оупенспейс; почнемо при розрахунку паркомісць користуватись не узагальненими табличними показниками, а реальною статистичною інформацією; у питаннях реконструкції керуватись особливостями об’єкта та обирати максимально зручні та оптимальні рішення, аналізуючи нормативні вимоги.
Так, для прикладу, ми часто маємо справу з будівлями, які не відповідають сучасним вимогам і навіть фізичні розміри приміщень змушують вигадувати нестандартні підходи.
Коли у будівлі радянської епохи потрібно створити комфортні умови мікроклімату, а висота перекриття не дозволяє прокласти вентиляцію за стелею доводиться йти на компроміс з геометрією/площею приміщень, адже норми не дозволяють зменшити висоту стелі. При влаштуванні шахти ліфта часто не вистачає дещиці для розміщення нормативного ліфтового холу, попри це, не можна уявити сучасну будівлю без ліфта.
Тож, такий метод дозволить аналізувати норми та знаходити рішення, які перетворять застарілу за будівельною логікою споруду на сучасний комфортний об’єкт, при цьому не порушуючи зовнішній вигляд історичної будівлі.
Із точки зору сучасних пожежних вимог переважна більшість будівель минулого століття становлять загрозу, однак вони продовжують використовуватися. Те ж стосується і вимог до безбар’єрності.
Кабінет міністрів у двомісячний термін має привести усі нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Однак, саме на цій стадії можуть виникнути складнощі.
Цими змінами до Закону для проектувальників відкрили двері до нових підходів, але за цими дверима поки що стоїть стіна з нормативних вимог. Необхідно розробити механізм використання параметричного методу нормування, який дасть змогу аналізувати існуючі вимоги та пояснить, як можна застосувати такий підхід на практиці. Без цього новітні методи проектування ризикують залишитись виключно на папері.
