Недійсність правочину під час підписання документів
В цьому блозі, я розкажу про таке поняття як недійсність правочину та його наслідки.
Насамперед, згідно зі статтею 202 Цивільного Кодексу України – правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми. Тобто, потрібно визначити правову природу самого правочину для чого буде він здійснений. Статтями Цивільного Кодексу визначені головні правила його дійсності. Водночас, цим же Кодексом встановлені правила його недійсності. Зокрема:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, а саме головне – його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Я хочу зупинитися на пункті саме волевиявлення правочину, оскільки ми маємо тенденцію до нечесних на руку осіб, які користуючись безпорадним станом особи пропонують підписати наприклад заповіт, тому що особа була після інсульту і не могла усвідомлювати свої дії і керувати ними. Зміст статті 203 ЦК щодо загальних вимог вчинення правочину містить саме такий аспект. І такі випадки непоодинокі. В моїй практиці була особа похилого віку, яка перенесла інсульт і коли лежала в лікарні, підписала нібито заповіт, а насправді виписала сама себе зі своєї квартири, прописавши своїх дітей, онуків та чоловіків і цю особу фактично вигнали на вулицю.
В підсумку, ця особа виграла суд касаційної інстанції, де ВС сказав про те, що правочин, який був вчинений особою, яка перебувала в безпорадному стані – є недійсним. І це рішення було повністю скасоване (справа №756/7579/16-ц).
Чомусь, суди першої та апеляційної інстанції не побачили грубого порушення норм матеріального права. І це вирізняється в консервативному підході до справи.
Тобто таким чином, можна добиватися справедливості у таких категоріях справ щодо недійсності правочинів зважаючи на такі порушення цивільного законодавства.
Підсумовуючи хочу сказати про те, що якщо Ви потрапили у таку ситуацію, головне не панікувати та мати холодний розум та гаряче серце і звернутися до кваліфікованого юриста за допомогою.
