Що таке колапс судової системипо-українськи? «Неповнокровні» місцеві суди, Верховний Суд, склад якого обранопоказово та, начебто, прозоро але зі складу не досить прозорих людей, які впевних випадках виявилися пов’язаними із подіями та скандалами навколоініційованих «прогресивних» реформ в інтересах, буцімто, всього суспільства, ана ділі виявляється – далеко не всього. Суть сучасних реформ – структурування юридичногоринку, максимальний його контроль та монополізація (звідти й законопроекти про юридичну освіту, бажання набути статусу обраності, кастовості тощо), призначення «ручних», «кишенькових»особисто зобов’язаних суддів, чи таких, що пов’язані діловими інтересами ізурядовцями. Тобто виникає ситуація сплетення систем, гілок влади, різних де-юре,але об’єднаних по суті кадрами. Рефлексія системи на Революцію Гідності, на непроведену люстрацію від слова зовсім. Нехтування вітчизняною експертною думкою,думкою громадянського суспільства від імені якого виступають все ті ж залежні особи.І картинка складається досить успішного реформаторського пориву, активно презентованогопредставникам Заходу та США, які, одначе, дещо в останній час обережно реагуютьна промови наших можновладців про «прогрес» будь в якій сфері. І це правильно.Бо на порозі не прогрес, а регрес і колапс. Систему більше не можнаконтролювати, але гарячкові уми намагаються створити дійсність під себе підгаслом: що за законом, то не корупція. І в окремих сферах виходить, та чинадовго?
Тут у просуванні так званихреформ, в т.ч. й судової, застосовуються всі ті ж модернізовані інструментитиску на суспільство. Звісно, ну куди ж без застосування «обкатаної» практикипіару в ЗМІ та урядових виданнях? Так, реформи потребують уваги ЗМІ з метою їхпопуляризації, доведення змісту, сутності та прогнозованих наслідків до всіхбез виключення, як до фахівців, так і до пересічних громадян. В такому«пропагандистському» ракурсі можна розглядати, наприклад, матеріал «Судовареформа: що зміниться для українців. Законодавчі новації сприятимуть реалізаціїмоделі незалежної Феміди, коли суддя не працюватиме адвокатом на одну зі сторін»,надрукований в Урядовому Кур’єрі (7 грудня 2017, четвер, № 241, с. 5). В статтібачимо звернення уваги читачів і на «максимальну змагальність сторін, прозорістьсудового процесу (гласність), Спрощення розгляду нескладних та малозначнихсправ, забезпечення ґрунтовної підготовки та розгляду складних справ, запобіганнязловживанню процесуальними правами, електронний суд» тощо. Чому авторка статтіне звернула увагу величезну купу критики від фахівців судової, і, зокрема,процесуальної реформ? Здавалося, вітрина реформи й має бути за такою ціллю, якв назві статті, але за красивою вітриною купа протиріч, системних проблем, якіпомножуються новоствореною адвокатською, існуючою експертною монополіями, створеноюМінЮстом системою «примусового невиконання судових рішень», а тепер ще йпідписаною Президентом України «процесуальною реформою». Якщо замірити всі ціфактори, то колапс судової системи,тобто однієї з гілок влади – не за горами (маючи на увазі постійні негаразди іззаконодавчою гілкою, вже не кажучи про виконавчу – незадовільну та деструктивнуроботу окремих міністерств).
Долучилися, звичайно, допропаганди «судової» й «процесуальної» реформ зацікавлені судді, які відчули себев обоймі кадрових перспектив, або перспектив просто залишитись на посадах чипотрапити в опалу до контролерів судової системи з деякого органу приПрезидентові України, який зветься Адміністрацією (непореформованою структуроютіньового управління державою часів розквіту режиму Л.Д. Кучми – авт.).Передчуваю, посиплеться критика, мол «судова влада в нас незалежна,самодостатня и т.д. і т.п.». Самі віддійте собі раду, чи є так насправді, а нена папері або в красивій презентації для ЗМІ чи іноземних партнерів? До речі,картинка для західних партнерів, передусім для ЄС та США, стала буденнимтрендом наших реформ (раніше був лише МВФ, до «одобрямса» якого всі звиклиапелювати та озиратися). Але тут незрозуміла чиновникам Угода про асоціацію зЄС та геополітичні реалії… Ну що ж, операція-імітація проходить майже вдало.
Наприкінці згаданої статтічитаємо мантру «судової реформи» (її процесуальної складової). «…Ухваленняпроцесуальних кодексів у новій редакції — це перша спроба законодавцягармонізувати правила цивільного та господарського судочинства із збереженнямспецифіки кожного. Можемо відзначити єдність вживаної термінології тагармонізацію порядку вчинення окремих процесуальних дій у цивільному тагосподарському процесах, що мають забезпе- чити єдність судової практики».Наразі про так звану «гармонізацію» сказано багато і в науковій літературі, і вЗМІ. Ну не дружать автори цієї тези з логікою: як можна виносити в позитиврізноспрямовані процеси щодо досягнення гармонізації (єдності термінології) ізодночасним збереженням специфіки? Наприклад, з ГПК прибрано поняття«господарський договір» на користь суто цивілістичного поняття «правочин». Такспори щодо укладання, виконання і розірвання саме господарських договорів і єособливістю господарського процесу! Не оперує господарське законодавствопоняттям «правочин», воно йому чужорідне. Проглядається тут не, здавалося б,невігластво розробників, а банальне зведення «наукових» рахунків між двоманауковими школами права. Наразі судячи з прийнятої редакції ГПК перемоглицивілісти всупереч здоровому глузду. І це для них (і для окремих суддівВерховного Суду, про це – згодом) відкриває райдужні перспективи, плекані всамих сміливих снах – позбутися посилання на Господарський кодекс угосподарському судочинстві! А нащо судді застосовувати ГК? Є положення ЦК, де«врегульовані» саме правочини, а що таке «господарський договір» процесуальнезаконодавство не каже. Отже, очікуємо нову хвилю «реформування приватногоправа», основним гаслом якого буде: «нащо ГК, коли він нічого не регулює?». Ітепер до замшілих аргументів додається новий, із конкретними посиланнями назаздалегідь і штучно «сформовану» судову практику. І дехто з керівництва новогоВерховного Суду стане у пригоді.
Під райдужні фанфари 30 листопада2017 оголошені результати таємного голосування щодо обрання голови ВерховногоСуду України. 67 голосів (приголомшливий результат) й на посаді ВалентинаДанішевська, очильниця благодійної організації «Центр комерційного права». Офіційнубіографічну довідку В.Данішевської можнапочерпнути з відповідних джерел. Результат кваліфікаційного оцінювання щекандидатки на посаду судді Верховного Суду у 778 балів не дозволяє сумніватисяв професійності та обізнаності на правовій матерії В.Данішевської, але є але.Офіційні джерела додають, що з 2015 року вона обрана до складу громадської радипри вітчизняному сумнозвісному МінЮсті. До речі, при нинішній залежностісудового корпусу чи можливо досягти такої «однозначної» підтримки, тобто безвідповідної санкції «зверху»? Так так, саме «зверху», не дивлячись на теоріюподілу та незалежності влад у демократичній державі, як то декларує, наприклад,Конституція України. Відповідь на це кожен надасть собі сам.
На що ж була спрямована ця«фаховість» та організаторський талант? Так, саме на інтелектуальнесупроводження знищення Господарського кодексу. В. Данішевська була якщо не вавангарді цього нескінченного процесу (під вивіскою благодійної організації«Центр комерційного права» з 2001 року), який то затухає, то з завидноюрегулярністю постає на порядку денному якихось ситуативних реформаторів зУряду, переважно з Міністерства юстиції України (зв'язок з сьогоденними ділкамиу МінЮсті однозначний), то відігравала помітну роль у інформаційному йогозабезпеченні будучи учасницею всіх без виключення організованих промозаходів нацю тему. Але це вже історія з натяком на талант пані Данішевскої бутиорганізатором усіляких законодавчих піруетів – написання «реформаторських»законів таким чином, що під красивим фасадом проглядалися в прогалинки,потрібні замовникам з метою організації чи самоорганізації в кола по інтересам.Хочете доказів? Будь ласка!
Нещодавно в мережі з’явилосявідео програми журналістських розслідувань «Наші гроші» під промовистою назвою«Смотрящій» Мін’юсту» (легко знаходиться по пошуку у YouTube, дата 17 жовтня2017). Викладені факти в програмі практикуючим юристам не новина, та йкоментувати вкотре все там викладене не має сенсу з огляду на тему статті, але…Але винесемо звідти (якщо хочете, свідомо вирвемо з контексту) дві тези. Тезаперша. «Є два способи заробити у Виконавчій службі … і навпаки (заробити) наборжниках, коли держвиконавець не буде шукати їхнє майно й гроші, зніме арешти,або повідомить, які саме рахунки збирається арештовувати, аби боржник встигвивести кошти. Тобто на невиконанні судових рішень. Функція з невиконання цебув одним з товарів, яким торгували» (час на відео – 7:50). Це не нова схема,сучасний МінЮст лише її удосконалив, очолив, зробив чітке підпорядкуванняучасників процесу та … законодавчо захистив! Для таких нормативних конструкційпотрібен не абиякий талант, майстерність, досвід. Тобто те, чого бракує ділкамз вул. Городецького, 13. Але у пригоді їм стався хто? Дивимось далі (опускаючипро схему з винагородами – багатомільйонними преміями за саме виконаннярішення. Премія за виконання прямого за Законом обов’язку держвиконавця!Абсурд? Ні, реалії. І реалії, не вигадані журналістами. Практикуючи юристипошепки погодяться). А у пригоді при конструюванні сучасної системи виконавчогопровадження – примусового виконання судових рішень стався… «Ми цю реформу(реформу впровадження приватних виконавців, але разом з тим через внесення «потрібних»змін і в інші положення галузевого законодавства – авт.) з Радою Європи, з USAID,з Центром комерційного права…» (час на відео – 15:37). Про перші двіорганізації зрозуміло, їх гроші, їх вплив на «експертів» через гранти, надепутатський корпус та виконавчу влади України. Але тут і цей Центр! Отже, мимаємо справу з колишньою вже головою «центру» конструювання норм длязабезпечення хитросплетіння інтересів: показових, на перший погляд прогресивнихреформ та схем забезпечення структурування корупції, комерціалізації (так, доречи,й центр зветься) корупції, її легалізації в правовому полі! Я тут дуже хочупомилятися, що пані Данішевська у роботу Верховного Суду перенесе вже на новомурівні всі ці надбання та таланти. Ну а що? Ринок послуг з ухилення відвиконання судових рішень? То замало, а як щодо спроби створити комерційний (яккомерційне право нам підказує коренем цього словосполучення) ринок потрібних судовихрішень?! Дуже хочу помилятися, ще раз.
Президент України, нажаль, нескористався своїм правом остудити псевдореформаторів процесуальногозаконодавства, тобто замість вето підписав цього «нормативного мастодонта» у законопроектномуобличчі, не став на захист Конституції України як і при «проштовхуванні»законопроекту зі змінами до Конституції ті інших законодавчих актів щодоадвокатської монополії. Ну звісно, це дітище Ради зрозуміло яких реформ при …Президентові. Отже, результат прогнозований. І не допоможуть казуїстичні крючкина кшталт подання позовів про визнання результатів конкурсу на зайняття посадисудді Верховного Суду недійсним тощо.
Ну що ж, нам тепер з цим жити, поцьому судитися й судити, адже Закон офіційно оприлюднений. Практиказастосування покаже ще багато його недоліків, підводних каменів та скритихтечій. Вихід з положення вбачається в негайній підготовці законопроекту щодовиправлення найбільш суперечливих та принципіальних помилок, наприклад, щодоприбирання з ГПК правочинів тощо. Політичні реалії: блокування фракцій БлокуПетра Порошенка та непорозуміння у вигляді «Народного фронту» (безпосередній «дах»та квота Міністра юстиції П.Петренка) роблять цю ініціативу маловірогідною, аботакою, що просто не буде проголосована та, навіть, випущена з відповідногоКомітету Верховної ради до Сесійної Зали. Я вже писав про тіньових наставниківокремих чиновників МінЮсту, і знову хочу помилитися в тому, що ці ж самі особиматимуть вплив на Голову Верховного Суду. Ну дуже хочу й тут помилятися…
Я вже писав про реакцію на спробу «судової реформи»населення Польщі, лише додам, що у Бухаресті та інших містах (Румунія) сталосямайже теж саме (події початку листопада 2017). Близько десяти тисяч жителів Бухареста вийшли наакцію протесту: маніфестанти вимагають від правлячої коаліції відкликати зпарламенту законопроекти про внесення змін в систему правосуддя. Маніфестанти скандували «Геть руки від правосуддя!», «Ми не хочемо житив країні злодіїв і корупціонерів!», «Ми – представники покоління, яке зобов'язанезупинити правове беззаконня». А що в нас? Тиша й фейсбукові війникоментарів експертів з обох боків «за» й «проти». А караван йде собі потихенькуна радість творців вітчизняної «судової реформи». Зрозуміти можна: юридичнаспільнота в нас дуже структурована. Будеш проти – попадеш під каток атестації,переатестації, відкритого пресингу і т.і., або взагалі залишишся остороньласого пирога юридичних послуг, грантів тощо.