17 жовтня 2017 року на розгляд Верховної Радивнесено проект Закону про юридичну освіту та юридичну (правничу) професію (реєстр.№ 7147-1), як альтернативний до проекту «Про юридичну (правничу) освіту ізагальний доступ до правничої професії». Метою законопроекту є визначення основних засад юридичної освіти та допуску доюридичної (правничої) професії для забезпечення потреб суспільства та держави укваліфікованих правниках (юристах) (відповідно до Пояснювальної записки). «Воду»про важність, «нужність», цінність, затребуваність тощо юридичної професії, якто обіграно в Пояснювальній записці до проекту, переказувати не варто – коженсамостійно може ознайомитись з віражами фантазії авторів. Там і єдинийінформаційний простір, і Європейський Союз, і потреба суспільства (без вивченнядумки про це самого суспільства, звісно), і соціальні цінності, глибокітеоретичні знання та купа красивих слів та зворотів. Гаяти на це час – забажанням читачів.
Авторськийколектив на папері дещо скромніший, ніж в законопроекті № 7147, і складаєтьсявсього з 3-х народних депутатів: С.В. Ківалов (Оппоблок), В.С. Курило (БПП) таО.В. Співаковський (БПП, Перший заступник головиКомітету Верховної Ради України з питань науки і освіти). Доволі дивнакомпанія: затятий опозиціонер у компанії представників провладної фракції уВерховній Раді. Чому «авторський колектив на папері»? Все просто: доволі частосуб’єкт законодавчої ініціативи – народний депутат не дорівнює автору проектів,а лише є виразником «колективного розуму» (або колективної дурості, тут вже якпощастить) помічників, консультантів та просто хороших людей, які розробилипроект та потішили власні амбіції, забезпечили бізнес-інтереси тощо. Або простопопіаритись на модній для юридичної спільноти темі.
Відкриваючи проект відразу шукаємо відповідь на питання: що таке юридична(«правнича») школа? Юридична школа (а чогоне «правнича»? Стаття 1) – заклад вищої освіти або структурний підрозділзакладу вищої освіти, який діє згідно з виданою ліцензією на провадженняосвітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти за спеціальністю «Право»та/або «Міжнародне право». А чому заклад освіти? Наукова установа не може матитакої школи? Відверто спадає на думку загравання із поняттям «наукова школа»,яке нічого спільного не має з тим, що намагаються донести до нас авторипроекту. Наукова школа – оформлена система наукових поглядів, а також науковеспівтовариство, яке дотримується відповідних поглядів. Так, в Україні існуютьшколи, наприклад, цивільного, господарського, адміністративного, кримінальногоправа. В межах однієї галузі права можна виділити окремі школи, сформованінавколо сукупності поглядів на предмет та проблематику галузі, або сформованінавколо постаті вченого чи територіально тощо. Які такі тоді школи виділяютьавтори? Якщо вперед ставлять слово «юридична». Безлика, беззмістовна простошкола як освітній заклад? І якою ідеологією наділена сучасна «юридична школа»окрім «комерційного підприємства щодо освоєння бюджетних коштів чи коштівбатьків, місцем працевлаштування купи викладачів» тощо? Зустріти ще можнатермін «конвеєр дипломів».
Розділ ІІ проекту«Загальні засади державного регулювання юридичної освіти» розглядати взагалі неварто. Ці засади вже сформульовані для освіти взагалі, нащо виділяти окремоосвіту юридичну? Для надання зайвої елітарності «правникам»? Теж саме й проРозділ ІІІ «Самоврядування та автономність юридичних шкіл». Вони не єавтономними у складі ВНЗешної автономії та самоврядуванні?
Розділ ІV проекту «Наукова складова освітньогопроцесу у юридичних школах» складений під гаслом «Бажане видамо за дійсне». Якатака «наукова складова» присутня у сучасному освітньому процесі? Більшістьстудентів аж ніяк цим не цікавиться та висиджує встановлені нормативи годин зметою витримати цей самий пропонований «державний стандарт» та отримати диплом«правника»-трутня. А далі вже як професійна крива виведе (або лобіюваннябатьків щодо пристосування у професії). В статті 16 проекту взагалі плутаєтьсяпоняття студент та аспірант. Аспірантура то освіта? Якщо йти за нововведеннямиМОН, то так, це освіта, але чи є аспірантура такою за своєю суттю? Може у ВНЗто так і є, а у академічних установах НАН України все виглядає дещо по іншому,та чи звідки представникам ВНЗівського лобі про це знати, та знати про наукувзагалі? присудження наукового ступеня не робить із здобувача вченого, а лишепоказує, що він відповідає певному «стандарту» за кількістю пустихпублікацій-мукулатури та наявністю «кирпича»-роздруківки у твердій обкладинцідисертації з формальними довідками про практичне впровадження (не рідко навласній кафедрі). Типова ситуація з окозамилюванням на тему «імітація науки уВНЗ».
У статті 19проекту перелічуються «регульовані» регульовані правничі професії зі спеціальним порядком допуску. Ну звісно,якщо зайняття тієї чи іншої посади (суддя, прокурор тощо) регулюється окремиминормативно-правовими актами, то нащо вже на цьому акцентувати увагу? В чомурегуляторна цінність статті? У збірному переліку? Досить сумнівно. І що то затермін «регульовані професії»? Загравання з термінологією, непритаманноюпредмету законопроекту (а простіше сказати засмічення проекту), знижує якістьнормативного матеріалу, вносить плутанину (введення терміну «правник» узаконодавство теж слід визнати засміченням). Одразу при натраплянні на цейтермін йде асоціація, наприклад, з «регульованими ринками послуг», тобто такимисферами, де присутнє специфічне державне регулювання. Яке специфічнерегулювання присутнє тут? Юридична освіта здобувається за встановленимидержавними стандартами під ємною та розмитою кваліфікацією «Право». Коженвипускник юридичного вишу може обрати будь-яку з перелічених професій бездодаткових «правничих кастових шкіл» - в цьому й полягає вільний доступ доосвіти та професії. А саме цей перелік (в якому, о чудо, знайшлося серед«правників» місце для вчених, які обізвані в проекті дослідниками права) єпрямим натяком на формування певних закритих спільнот і аж ніяк не відповідає«задекларованому духу» вільного доступу до професії. Тобто статті 17, 18 та 19проекту в ньому є лишніми й включені, мабуть, для об’єму, або для реверансуКабінету Міністрів України, якому пропонується надати право затверджувати Умови та порядок допуску до регульованоїюридичної професії визначаються («професійні стандарти»). Ну а що таке«нерегульована юридична професія» додумайте самі.
Отже, альтернативний проект є дещо поміркованим намаганням хоча й втиснути«правничі школи» в освітній процес та сформувати ареол елітарності юридичноїпрофесії, все ж є більш якісним. Але це не знімає питання про загальнудоцільність такого та подібних проектів взагалі. Нащо вони? (задаюся питаннямдругий раз і не знаходжу відповіді окрім викладеного в першій частині цієї статті ).
Чим же навіяна відповідь «Ківалівської правничої школи» на«Києвомогилянський» так би мовити законопроект № 7147? Основна теза-претензія«опонентів» вказаного проекту викладена С.В. Ківаловим у розтиражованомубагатьма електронними ЗМІ відгуку (до моменту подання альтернативногозаконопроекту; мовою оригіналу): «Сразу хочу отметить, что законопроект №7147(«Про юридичну (правничу) освіту і загальний доступ до правничоїпрофесії») - редкий пример того, как прогрессивную идею реформированиясистемы подготовки правоведов могут довести до абсурда невежество и жажданаживы». Цілковито згоден з вищевикладеним. Чого не відняти у автора альтернативногопроекту – н.д. С.В. Ківалова, так це тверезої оцінки ситуації навколо«правників» та їх «законопроекту» (при всьому моєму особистому негативномуставленні до подібних діячів слава Богу вже колишнього режиму В.Ф. Януковича). Хочазнаючи специфіку роботи представників екс-ПР, проект № 7147-1 спрямований нате, щоб самим очолити (взяти під контроль ці самі потоки «наживи», передусім)«хайп», пов'язаний з «реформуванням» юридичної освіти.
Взагалі, матеріал С.В. Ківалова багатий на ємні месседжі (мовою оригіналу):« Авообще, по моему мнению, пора ввести мораторий на всякие реформы хотя бы напару лет. Иначе, временщики и дилетанты от власти уничтожат страну». Ну звісно,подібні політики можуть дати фору будь-кому щодо доведення країни до знищення.В цій справі їх не можна назвати дилетантами. Також «временщиками» не можнаназвати києво-могилянців, які ґрунтовно засіли в стінах МОН України вжетривалий час, вся країна, освіта, наука в заручниках коливань терезів таспалахуючих ідей чиновників від С.М. Ніколаєнка до С.М. Квіта (обидва – «палкіреформатори» освіти й науки у постреволюційних Урядах). Ці спалахи не дозволилидовести до логічного фіналу – практичного впровадження, ЖОДНУ з реформ в сферіосвіти й науки (охочі є подискутувати на цю тему?). Окрім явного шкідництва тасистемного знищення академічної науки в Україні. Ця «реформа» їх вдалася навідмінно.
Отже, спостерігаємо чергове перетягування канату між «правничими школами»різного спрямування та закалки: молоді й палкі з виглядом розуміння «що щосьтреба робити, але хто його знає що і як» (звідти проекти низької якості та,відповідно, безглуздіші рік від року, крок за кроком) проти затятих, досвідчених«ефективних господарників» часів вже названого режиму, які щосили бажаютьдолучитися до незграбних «реформ», або очолити їх з користю для себе (ну ілишній раз попаритися на дурості перших). «Альтернативний» проект № 7147-1 як і основний –претендують на почесне місце на смітнику або в музеї самодурства, безпідставнихамбіцій та нав’язування суспільству власного збоченого сприйняття об’єктивноїреальності, помножене на повне нехтування та ігнорування думок Громадянськогосуспільства та експертного середовища. А нашим дітям жити й вчитись за таким таподібними законами...
Складається враження, що автори першого та другого(альтернативного) проекту намагаються не тими словами донести необхідністькорінної перебудови освітнього процесу. «Полігоном» обрано освіту юридичну, аленеврахування сучасних реалій, менталітету, кас викладачів що склались та якінавряд чи захочуть змінюватись та щось змінювати у вже налагодженому «процесі»гроші-диплом оминаючи ланцюг «знання». Сучасному законотворчому процесу(останніх 2 роки це дуже виразно проявляється) притаманна гонитва за рожевиминеосяжними ідеалами (не зважаючи на об’єктивні обставини не хочу думати прочорні корупційно-деструктивні наміри законопроектантів) без будь-якогоаналізу-моделювання наслідків для суспільства таких нормативних кроків. Цеможна сказати й про судову, й про «процесуальну», й про пенсійну та медичнуреформи. А куди зведе така «освітянська» реформа, хто прогнозував чи, навіть,спробував? Питання відкрите.