З моменту прийняття загальначастина Господарського кодексу України – його основоположні (стрижневі) статтіне зазнавали жодних змін з багатьох причин, в тому числі й з-за недостатньоїаргументації тієї чи іншої нормативної ініціативи. Але все ж час диктуєнеобхідність поступової модернізації норм загальної частини ГК.
10 жовтня 2017 року на розгляд Верховної Ради внесено Законопроектп ро внесення змін та доповнень доГосподарського кодексу України щодо удосконалення правового регулюваннякорпоративного управління (реєстрац. № 7191), яким пропонується внести окремізміни до 4-х статей Господарського кодексу України з метою «законодавчозакріпити питання віднесення правовідносин між органами господарськоготовариства до системи внутрішньогосподарських відносин, розширити існуючезаконодавче визначення внутрішньогосподарських відносин; закріпити обов’язокучасників (акціонерів) суб’єктів господарювання розкривати інформацію прокінцевих власників; уточнити положення щодо обрання (призначення) керівниківгосподарських товариств, функціонального призначення ревізійної комісіїгосподарського товариства» (див. Пояснювальну записку до проекту № 7191).
Авторами законопроекту пропонується, в першу чергу,викласти частину 7 статті 3 Господарського кодексу в наступній редакції: «Внутрішньогосподарськимиє відносини, що складаються між органамиуправління, структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносинисуб'єкта господарювання з його структурними підрозділами, органами управління». Така нормативна конструкція дозволяєоднозначно зробити висновок, що «внутрішньогосподарські відносини» окремоюсвоєю частиною є складовою поняття «корпоративні відносини». Щодо розмежуванняцих понять немає єдності в науковій літературі, доволі часто перші сприймаютьсяяк явище, що опосередковує суто виробничий процес, питання злагодженої роботицехів, майстерень, відділів тощо підприємств (суб’єктів господарювання). А органиуправління в даному випадку не виводилися за межі поняття «структурногопідрозділу». Бурхливий розвиток саме корпоративного законодавства(комплексного, трансгалузевого утворення стосовно таких самостійних галузейзаконодавства як цивільне, господарське тощо) спонукає виокремити з практичноюметою органи управління посеред структурних підрозділів підвищуючи тим самимстатус такого підрозділу та підкреслюючи саме головну (провідну) роль укеруванні системою та виробничими ланцюгами, іншими видами відносин (в томучислі і трудовими) підприємства. З іншого боку органи управління виступаютьніби сполучною ланкою між відносно замкненою системою (внутрішньогосподарськівідносини у вищезгаданому переважно виробничому сенсі) та так би мовитизовнішнім світом: акціонерами (учасниками), контролюючими органами, ЗМІ тощо.
Окрім цього, авторами проекту пропонується доповнитичастиною 2 статтю 64-1 стосовно встановлення обов’язку учасників (акціонерів;залежно від виду господарського товариства) господарського товариства надаватина письмовий запит товариства інформацію про своїх кінцевих «вигодоодержувачів»та повідомляти товариство протягом п’яти днів про зміни у їхньому складі. Таканорма може розглядатися як запобіжник для найманого менеджменту підприємствастосовно ведення прозорої політики управління, уникнення конфлікту інтересів,налагодження взаємин із контролюючими органами як всередині України, так іміжнародних відповідників з питань контролю за обігом окремих груп товарів,боротьби з корупцією та відмиванням коштів тощо. Однак, у розвиток даноїпропозиції треба зазначити, що ця інформація може мати статус конфіденційної (зобмеженим доступом). З цього треба встановити право кінцевого «вигодоодержувача»обмежити обіг цієї інформації та розкривати її стороннім особам та/абоконтролюючим органам лише у випадках, прямо передбачених чинним законодавством.Доволі непоодинокі випадки маніпулювання такою інформацією у заангажованих ЗМІпризводить до репутаційних втрат.
Сам термін «вигодоодержувач» дещо відрізняється від усталеногопоняття у Цивільному кодексі України «вигодонабувач». Останній термін є більшприйнятним з огляду на вже складену практику та уникнення неузгодженостей уцивільному та господарському законодавстві.
Наступною зміною пропонується дещо удосконалити положеннячастини 3 статті 65 ввівши поняття «одноособовий виконавчий орган» та «головаколегіального виконавчого органу». А пропозиція щодо викладення частини 2статті 90 зводиться до того, що перевірку фінансової діяльності товаристваздійсню ть орган и доходіві зборів, інш і орган и державної влади у межах визначених закономповноважень, аудиторами . А п еревірки фінансово-господарськоїдіяльності товариства проводяться ревізійною комісією (ревізором). Зразу ж виникає питаннящодо співвідношення понять «фінансова діяльність» та «фінансово-господарськадіяльність». Від чіткого розуміння об’єкту перевірки залежить уникненняконфліктів із зазначеними вище органами як самого товариства (ревізійноюкомісією), так і з контролюючими органами. До речі, в окремих випадкахконтролюючі органи мають право перевіряти не тільки фінансову, а й господарськудіяльність суб’єкта господарювання. А розмежування в даному випадку цих двохпонять у пропонованій зміні не є обґрунтованим, або ж у останньому реченнінової редакції у розвиток пропозиції треба згадати й про інших уповноваженихстосовно перевірки фінансово-господарської діяльності товариства суб’єктів.
Не викликає сумніву той факт, що системоутворюючі,стрижневі перші 20 статей Господарського кодексу потребують ґрунтовногопереосмислення (окрім статті 1 щодо предмету регулювання ГК) та доповненняновими положеннями відповідно до вимог часу та практики господарювання за умоврозгортання євроінтеграційних процесів. І законопроект № 7191 вдало відповідаєстратегії модернізації норм ГК та всього масиву господарського законодавства.Лейтмотивом такої модернізації є нарощування об’єму Господарського кодексу –його регулюючого потенціалу як запропонованим авторами шляхом, так і внаслідокдерегуляційних тенденцій із вибіркою окремих норм (практично виправданих татих, що залишаються корисними при скасуванні всього нормативного акту) іззаконів України та підзаконних актів, запланованих до скасування.
Отже, положення законопроекту заслуговують на увагу, єстислими та зваженими за змістом і можуть розглядатися як продовження роботищодо модернізації положень господарського законодавства та норм Господарськогокодексу, підвищення його регулюючого потенціалу, приведення окремих норм дореалій та вимог сьогодення. Взагалі, це перша (і доволі вдала) спроба назаконодавчому рівні удосконалити засадничі статті ГК України.