29 серпня 2017року н.д. В.З. Рабіновичем («Опозиційний блок») на розгляд Верховної РадиУкраїни подано проект проприпинення економічної блокади тимчасово окупованої території України реєстр. №7047, яким пропонується, відповідно, « припинити економічну блокаду тимчасово окупованоїтериторії України в обмін на повернення захоплених підприємств дофункціонування згідно із законодавством України, у тому числі, із забезпеченнямповернення повного контролю України за такими підприємствами на тимчасовоокупованій території України». Цей законопроект можна оцінити як типовийінструмент «торгівлі» між власниками «націоналізованих» (прямо захоплених) підприємствта 1) Адміністрацією Президента і 2) кураторами окупаційної адміністрації назахоплених російськими військами та проросійськими іррегулярними формуваннями(найманцями) територіях.
Пояснювальна записка не містить нічого цікавого, так як в нійсконцентровані романтично-рожеві сподівання власників захоплених підприємств(по більшій мірі з вини самих власників-спонсорів «руської весни» на територіїДонбасу 2014 року), або у концентрованому виразі меседжі до влади щодоготовності кураторів відповідної «політичної сили» з РФ обговорювати питання «повернення»підприємств під юрисдикцію України. Причина чітко описана в самій Пояснювальнійзаписці: «після «націоналізації»підприємств та тимчасово окупованій території України будь-які економічнівідносини з «націоналізованими підприємствами» перейшли в площину економічнихвідносин з терористичними організаціями (це суттєвий прогрес, колипосібники політики РФ в Україні визнають свої «колег» з Донецька та Луганськатерористами – авт.). В цих умовах політичне керівництво Україниприйняло рішення про припинення економічних зв'язків з захопленими терористамипідприємствами». Вважаю (і на практиці це вже доведено), що таке прийнятерішення (див. Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Проневідкладні заходи із протидії гібридними загрозам національній безпеці України»від 15 березня 2017 року) цілком обґрунтоване та виправдане: окупант має нестився тяготи забезпечення окупованих територій та їх населення відповідно достатті 55 Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року про захист цивільногонаселення під час війни (оголошеної чи неоголошеної).
Але й тут ніяк без перекручень. Автор вважає, що «На практиці акція блокади виявилась найбільш вигідною російськійстороні, яка на тлі блокади змогла фактично перепідпорядкувати собі українськіпідприємства Донбасу і уникнути при цьому можливих додаткових санкцій. Такимчином, руками блокадників Росія нанесла відчутного удару по українськійметалургії та українській економіці загалом». Цікаво, яких таких санкційуникнула РФ з приводу захоплення підприємств і що за «практика» була вивченаініціатором законопроекту? Перетин контрабанди (медикаментів, засобів зв’язку,запчастин для незаконних збройних формувань та захоплених і фактично контрольованихними підприємств? І з якого дива ці підприємства йменуються ненормативним (заполітизованим)терміном «українські»? Якщо мова йде про державні чи казенні підприємства, цейтермін є більш-менш прийнятним, але якщо про так звані «підприємства приватногосектору», то вони, навіть, у своїй більшості не знаходились в українськійюрисдикції в повному розумінні цього поняття. Знаходження «власників» в офшорахта відповідне ціноутворення на їх продукцію фактично для держави Україна прирівнюєїх сьогоднішнє положення на окупованих територіях за вирахуванням, звісно,заробітних плат та податків з них. Це дійсно втрати для бюджетів всіх рівнів.Однак, повернемося до тези про зобов’язання окупанта нести витрати назабезпечення цивільного населення і все стає на свої місця. А «вигода» РФ хібаполягає в тому, що нести витрати з дотацій цих підприємств та забезпеченнязасобами до існування їх трудових колективів? Хоча якщо буквально вчитатися внаведений автором проекту аргумент про «вигоду», то стає зрозумілим, щоокупантом цілеспрямовано здійснюється політики деіндустріалізації окупованоїчастини Донбасу (банальний розпил підприємств на металобрухт та вивезеннянайбільш цінного обладнання та кадрів до РФ на кшталт політики 3-го Рейху підчас окупації території України 1941-1944 рр.). Політики окупаційної адміністраціїщодо деіндустріалізації матиме довгограючий ефект на десятки років (деградаціятрудових ресурсів, соціальна напругу і безробіття, додаткове навантаження набюджети всіх рівні тощо).
До речі, повертаючись до «акції блокадників», аргумент, наведений автором вобґрунтуванні законопроекту не має під собою нічого конкретного. Ще раз:рішення про блокаду прийнято на державному рівні! До чого тут спекулювання нарізних політичних акціях? Державне рішення це не одноразова піар-акція, акомплекс всебічних заходів (див. згадане рішення РНБО України).
Проектом пропонується (!!!) «в обмін на повернення захоплених підприємствдо функціонування згідно із законодавством України, у тому числі, іззабезпеченням повернення повного контролю України за такими підприємствами натимчасово окупованій території України, зняти обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасовоокупованої території на іншу територію України та/або з іншої території Українина тимчасово окуповану територію та відновити переміщення вантажів через лініюзіткнення у межах Донецької та Луганської областей». І як це здійснити практично? Тобто всіосновні пропозиції, сконцентровані в «законопроекті» мають таку жхарактеристику. Всі подібні законопроекти мають одну смільну рису: основну «мантру»російської пропаганди: АР Крим «за дужками». Чому автор не пропонує аналогічнийпідхід і до захоплених в АР Криму підприємств? Наприклад, щодо державногоЧорноморнафтогазу?
Звідки взялося це саме «повернення в обмін»?Мабуть, тут присутнє вульгарне трактування пункту 1 загаданого Рішення РНБО,відповідно до якого «…до повернення захоплених підприємств до функціонуваннязгідно із законодавством України, припинити переміщення вантажів через лініюзіткнення у межах Донецької та Луганської областей». І тут розуміється «поверненняконтролю» не в контексті збереження окупаційної адміністрації поряд ізпідприємствами, що знову (за логікою законопроекту) діятимуть згідно іззаконодавством України, а саме в контексті деокупації (виведення російських таінших гібридних збройних формувань з території України, закриття кордону самеукраїнськими прикордонниками тощо). Все інше – політичні спекуляції та маніпуляціїна користь агресора.
«Крім того проект передбачає надання доручення Міністерству внутрішніхсправ України, Національній поліції України, Національній гвардії України,Державній фіскальній службі України за участю Служби безпеки України протягоммісяця з дня набрання чинності цим Законом здійснити заходи щодо: забезпеченнявиконання цього рішення, відновивши переміщення вантажів через лінію зіткненняу межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного і автомобільногосполучення на умовах, визначених цим Законом; створення умов для залученнягромадськості до контролю за реалізацією заходів, передбачених цим Законом; вжиттядодаткових заходів щодо зміцнення публічної безпеки, протидії диверсійним ітерористичним проявам, спробам порушення громадського порядку» . Тобто, проектом прямо передбачається відновлення фінансування тазабезпечення окупаційної адміністрації грошовими коштами та матеріальнимиресурсами. Це теж є ознакою законотворчого спаму (на перший погляд), але з дужепромовистим підтекстом.
Цей законопроект також є яскравим виразомзагравання з електоратом напередодні осіннього політичного сезону, способом приверненняЗМІ щодо своєї «бурхливої діяльності» на тлі проб та помилок у «спробівирашення конфлікту на Донбасі» із урахуванням інтересів як причетних до цьогобізнес-кіл, так і кураторів окупаційної адміністрації на територіях Донецької іЛуганської областей.
Вирішення питань деокупації окремих районів Донецькоїі Луганської областей має відбуватися зовсім в інший спосіб з урахуваннямінтересів, передусім, Української держави та Українського народу, а не окремихбізнес-кіл та окупаційної адміністрації, створеної РФ. А заборона торгівлі тапереміщення товарів через лінію зіткнення у обох напрямках є ефективнимінструментом підвищення ціни окупації територій за умов несприятливогоекономічного становища самого агресора, яке із місяця в місяць погіршується. Надмірнітрати на окуповані території рано чи пізно переважать геополітичні зиски дляагресора, а ефективна блокада окупованих територій неодмінна складова цьогопроцесу. Тож, законопроект № 7047 є явно антиукраїнським, не виражає позицію більшості населенняУкраїни та має ознаки злочинного діяння (нажаль, Кримінальний кодекс недостатньо досконалий ще в цьому питанні).
Окремимполітичними силам слід зрозуміти та прийняти те, що державницькі рішення щодоекономічної безпеки держави є звершеним невідворотнім фактом, та сконцентруватисвою увагу на таких речах у законотворчій діяльності як уникнення соціальноїнапруги у зв’язку з можливою додатковою хвилею переселенців у зв’язку з суттєвимпогіршенням соціально-економічного стану на окупованих територіях (адже це,передусім, їх електоральне поле на розвалинах колишньої Партії Регіонів),реформування та підвищення прозорості на ринку енергоносіїв (передусім, енергетичноговугілля), подальшого розвитку вугільної промисловості та нарощування видобуткуенергетичного вугілля необхідних марок на території України тощо. Але, це,мабуть, не вкладається в концепцію розгойдування політико-економічної ситуаціїв країні та не відповідає інтересам окремих бізнес-кіл – спонсорів даноїполітичної сили, до якої належить автор законопроекту. Ну а цей законопроект №7047 заслуговує на відхилення ще на стадії розгляду у відповідному комітеті –Комітеті з питань економічної політики.