Захист держави, її інтересів та прав громадян у ХХІ столітті маєвідбуватися не тільки військовими засобами, а й економічними, інформаційними.Про це ми раптово «дізналися» навесні 2014 року не дивлячись на те, щоконцепція «гібридної війни» була майже на офіційному рівні в РФ сформована щевосени 2013 року (так звана «Доктрина Герасимова»; Валерій Герасимов –начальник Генштабу ЗС РФ). Серед її сутнісних характеристик та заходівнанесення ураження супротивнику (в даному контексті – Україні) використаннямінфраструктури, промисловості, зв’язку та транспорту агресором з віднесенням витратна утримання такої інфраструктури на рахунок країни, що піддається агресії підприводом «забезпечення прав громадян» окупованих територій. Плюсом для окупантатут є політична корупція – наявність представників ФПГ з окупованих територій ворганах влади держави, що піддається агресії. Розуміння цього – ключ довирішення проблеми і переведення цього негативного явища у перевагу – у збільшеннявидатків окупанта на утримання територій (з одночасним ослабленням олігархічнихкланів як спонсорів окремих політичних сил, які підтримують сепаратизм та сталиядром колабораціоністського руху на окупованих територіях Донецької таЛуганської області, а також АР Крим). Це також ключ до розуміння багатьохпроцесів з так званою «енергетичною блокадою», які відбувалися протягомостанніх півроку.
Олігархічні кола та їх кишенькові ЗМІ формують та прищепляють суспільствупорою абсурдні терміни типу «торговельні партнери» для тих, хто прямо чинепрямо підтримує окупаційну адміністрацію, та є джерелом їх статків. А тимчасом бойові дії коштують Україні втрат військових та цивільних щодня, щотижня,щомісяця... Аналіз ЗМІ заставляє ужахнутись: чим тільки не виправдовують «торговельнізносини» з окупованими територіями, які тільки аналітичні піруети не запускаютьв маси читачів задля одного, відомо чого (прибутку та його обгрунтування, легалізації- авт.). Пригадаймо, що ще півроку тому натого, хто насмілювався написати про можливість відмови від вугілля з окупованихтериторій та необхідність енергетичної блокади, «налітали» з усіх боків тридесятки ботів-експертів, а іноді і посадовців державних органів, досить відомиху певних колах менеджерів компаній з аргументами про якусь там «тенісну неможливість»,«неможливість заміни марок вугілля» і тд тп (переказувати той потік креативу невистачить 100 сторінок). Але простий аналіз «підзвітності» експертів показуваводне – всі вони так чи інакше зв’язані з суб’єктами господарювання, якіпровадили господарську діяльність на окупованих територіях. Така блогоістерія –це лише один з прийомів підтримки високодохідного бізнесу без необхідностіперебудови господарських зв’язків (несення додаткових витрат) вразу припиненняруху товарів через лінію зіткнення. Це позаду. І ось такий спостерігаємоповорот: ДПЕК закупить 600 тис. т антрацитового вугілля в ПАР! Тобто всібалачки про «незамінність» були пустими?! Чи як це розуміти? Звісно відповідьна це питання Вам на розсуд.
25 квітня 2017 року рівно в 00-00 годин об’єднаною енергетичною системоюбуло припинено перетік електроенергії в окуповані райони Луганської області. Анонсцієї події викликав хвилю оплесків у вітчизняних ЗМІ та блогосфери поряд ізсуворим мовчанням «з іншої сторони за лінією фронту». За повідомленням ранку 25квітня сепаратистсько-пропагандистських та передруків окремих російських ЗМІ цяподія не стала несподіванкою для «енергосистеми» окупованих територій і вже за «годину-дві-три»постачання електроенергії було відновлено майже всім споживачам (з окремимипрогалинами). Все це кричуще натякає на повну готовність до такого розвиткуситуації збоку окупаційної влади. Тобто, це було зроблено у «зручний таочікуваний» для окупанта (або як вже стало для декого звичним - «торговельних партнерів»)час? А як ще розуміти перебіг подій саме за таким сценарієм? При цьому операція«від’єднання» була санкціонована регулятором, міністерством та ДП «Енергоринок»!Але ж півроку назад у всіх трьох сама можливість такого кроку викликаланесамовиту істерію.
Дійсно, єдина енергосистема СРСР будувалася за принципом максимальноївзаємозалежності регіонів у енергопостачанні та, за необхідністю,взаємозамінності. Із неконтрольованих територій Донецької та Луганської областінаявні декілька ЛЕП до, наприклад, Ростовської області РФ, пропускна здатність якихв принципі задовольнить потреби населення у електроенергії на тлі заявросійських посадовців про можливості постачання на окуповані територіїелектроенергії (див., наприклад, заяву представника РФ у мінській контактнійгрупі Б.Гризлова, про те, що «Уряд РФ вирішив забезпечити Луганську областьелектроенергією». Звісно, офіційної, «неполітичної» заяви збоку Уряду РФ ненадходило, і, прогнозуємо, не надійде).
Тут важливим є копіювання позиції НАН «Нафтогаз» у суперечці з РАТ «Газпром»щодо постачання природного газу на окуповані території: необхідне негайнеписьмове повідомлення про те, що таке постачання електроенергії через неконтрольованівимірювальні прилади не є підставою для виникнення будь-яких зобов’язань стосовнооплати таких поставок (станом на момент написання матеріалу відповідної,навіть, формальної заяви з цього приводу не зроблено). Звісно, від’єднання окупованих районів Луганськоїобласті вкладається в стратегію протидії гібридній агресії – збільшення ціниутримання окупованих територій для окупанта – РФ. При цьому, наявністьпостачання електроенергії в окуповані райони Донецької області може створитиситуацію перетоків електроенергії, виробленої на Зуївській та СтаробішивськийТЕС та збільшення перетоків із енергосистеми України на окуповані території. Цеще один аргумент для окупаційної влади Луганська заявити про «відсутністьбудь-яких проблем» з енергопостачанням. Але існує і інший аспект питання.
Повертаючись до структури боргу за електроенергію суб’єктів господарюванняна непідконтрольній території бачимо, що основними неплатниками є саме підприємства,зареєстровані на підконтрольній Україні території (Алчевський меткомбінат, ДПЕККраснодонвугілля та ін.). Профіт! Бізнес! Нащо платити, коли модна не платити…Поверхневий розгляд структури заборгованості показує, що фактична заборгованістьцивільного населення – крапля в морі. Можливість неплатежів слугувала такожджерелом збагачення окупаційної адміністрації, адже мало-мальськи за якимись «зниженими»тарифами «радянської соцсправедливості» (огидного аргументу окупаційної владипроти «величезних» тарифів на контрольованій території України; споживачемтакого міфу є не тільки населення окупованих територій, а й на територіях,підконтрольних Україні!) населення сплачувало за комунальні послуги. Кому ікуди – інше питання. Цікаво, але на сьогодні немає навіть концепції вирішенняпитання «боргів» цивільного населення за отримані комунальні послуги вразу деокупації.
Повертаючись до теми. Підприємці, з Вас хтось особисто стикався з ситуацією,коли Ви заборгували та не сплатили за електрику бодай 3 місяці? Що в цьому разіпочинається збоку енергопостачальної компанії та чим закінчується? А тут – 5,2 млрд грн за період … з 2014 по 2017 роки(особливо за останні 2 місяці так званої «націоналізації») без прозорого розкриттяструктури такого боргу! І це лише щодо окремих окупованих районів Луганськоїобласті. А є ще окуповані райони Донецької області, які ще «урочисто не від’єднані»від енергосистеми України, та продовжують користуватися перетоками. Хтосьзауважить, що, наприклад, багатостраждальна Авдіївка повністю залежить віденергопостачання. Можливі відключення у зв’язку із тим, що окремі населеніпункти на контрольованій Україною території отримують електроенергію зокупованої території; ці населені пункти, гадаю, окупаційна влада від’єднає відмережі протягом тижня без зайвих церемоній. Звісно, ці населені пункти будуть згодомпід’єднані до мережі, але, наприклад, вирішення проблеми Авдіївки (яка під часбойових дій в цьому році не раз була заручницею аварійних відключень) потребує вже зараз кардинальних та системнихкроків: будівництва нової лінії, переорієнтація енергогосподарства міста тапромисловості тощо. Цього ніхто не робить, навіть, не стоїть таке завдання, алев разі відключення всі ЗМІ дізнаються про «героїчне» вирішення проблеми місцевоюта центральною владою із оголошенням надзвичайної ситуації, показовимипоїздками перших осіб держави в регіон і т.і. А чому не можна ранішепрогнозувати та планово, поступово готуватися до таких ситуацій, як, наприклад,знеструмлення населених пунктів, зупинення постачання вугілля з неконтрольованоїтериторії? Чому політика держави наздоганяє події і не спрямована на їхпопередження та унеможливлення виникнення кризових явищ? Гібридний конфлікт ХХІстоліття вимагає прогнозів та розрахунків захисту, наприклад, критичноїінфраструктури на кілька несприятливих факторів (подій), які, до того ж, можутьтрапитися і одночасно (холодна зима, відключення електропостачання, бойові діїтощо).
Хто повинен робити такі обрахунки та готувати експертні висновки? Слідкуючиза темою, я особисто не стикався з відповідними замовленнями до науковихустанов. Звідки обґрунтування того чи іншого кроку державної політики стосовноокупованих територій, якщо вчора тема відключення була «табу», а сьогоднірозробляються можливості аналогічних кроків масштабно і в інших галузях? Тобто,констатуємо, в цій сфері вектор державної політики задає не громадянське суспільство,а представники у владі тих суб’єктів господарювання, які «не домовилися» та «втратили»активи на окупованих територіях.
Звісно, тут не без плюсів. Ситуація з відмовою від вугілля з окупованихтериторій послугувало активізації зусиль щодо створення прозорого ринку вугілляз ринковими механізмами ціноутворення (без відповідного спеціального організаційно-правовогозабезпечення, як завжди). Компанія з Грузії «Сакнахширі GIG» перемогла у тендеры напоставку 700 тис. т вугілля за ціною 2584 грн/т на державні ТЕС («Центренерго», 78,3% у державній власності) на суму 1,8 млрдгрнвідповідно до даних системи «ProZorro». При цьомуаналогічний товар від польської I-Coal Sp z o.o. за ціноюв різницю менш ніж 1 копійка програв за підсумками торгів. Переможець - грузинськакомпанія за відкритими даними займається оптовою торгівлею вугіллям у Грузії,Вірменії та Болгарії. Відкритий прозорий тендер – це добре, але це лишепередвісник вільного біржового ринку вугілля в Україні з присутністю не лишедвох учасників з досить обмеженою географією.
Все ж таки, Міністерство енергетики та вугільної промисловості Українизберігає поле для відновлення взаємин із «торговельними партнерами» (читайте –окупантами та вітчизняними зацікавленими бізнес-структурами під прикриттям)шляхом висування нереальних умов – внесення платежів та погашення боргу (завиступом міністра зазначеного міністерства І.Насалика в ефірі телеканалу 112).Хто і за якими схемами в рамках чинного законодавства зможе внести такі платежі?Вони дійсно вважають, що така сума десь акумульована та лише чекає на правовиймеханізм (на легалізацію)?
І досі відсутня повноцінна прийнята на рівні Закону України Стратегія щодоокупованих територій. Звідси і залежність від бізнес-інтересів, адже державачітко не сформулювала «свого інтересу» окрім просторових формулювань типу «необхідностіде окупації дипломатичними шляхами» і тд. Хто має таку Стратегію розробити затих умов, що державні органи уражені бізнес-агентами, які, передусім,відстоюють інтереси зацікавлених суб’єктів господарювання, зацікавлених у зносинахз «торговельними партнерами» на окупованих територіях під акомпанемент артилерії.Так б Стратегія чітко визначила для бізнесу межі та розставила «червоні флажки»,за які їх представники у своїх фантазіях в підконтрольних ЗМІ та лобістськихустремліннях не мали б переходити ні за яких умов! Тут, звісно, потрібні ґрунтовнінаукові роботи, які має замовляти держава державним установам за державнийкошт.
Такі б дослідження також унеможливлювали б генерацію для ЗМІ висловів накшталт того, що у зв’язку з від’єднанням електроенергії окупованим територіям дляУкраїни (!!!) можливе введення якихось санкцій! (із виступу заступника міністраз питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Г. Тукина каналі ICTV). До речі, іноземні експертні кола вже роки з два пропонують збільшувати цінуокупації шляхом від’єднання окупованих територій від, наприклад, електроенергії,і у цьому зв’язку не прогнозують введення міфічних санкцій, які є зайвимпроявом непрофесійних аналітичних здібностей посадовців. А заява цього жпосадовця про «звинувачення у геноциді» дуже добре кореспондуються з істерикоюросійської пропаганди, про що свідчить активне тиражування цих епічних висловівтими ж ЗМІ в РФ та на окупованих територіях. Що сказати? Браво! Хоча, представник Луганської ОДА Р.Власенкостосовно, наприклад, обговорюваного питання щодо Попаснянського водоканалучітко поясним, що «питання можливого знеструмлення попаснянськоговодоканалу у відповідні інстанції було спрямовано документи про те, що точкипідключення цього комунального підприємства не можна зарахувати до такихоб’єктів, які вважаються перетоками. Тож водоканал працює у звичному режимі таотримує електроенергію в повному обсязі». То про що нам повідомляв заступник міністра? Не володіє інформацію чиотримує «методички» з інших джерел? Державна політика в стилі басні Крилова –це страшно…
Гібридні виклики в економіці – це не тільки втрати та збитки, а великіможливості щодо подолання застарілих форм організації господарювання в окремихсферах/галузях економіки, потужний поштовх до реформування. Так і хочетьсязапитати: де прискорення введення в дію норм новоприйнятого 13 квітня 2017 рокуЗакону України «Про ринок електричної енергії» та більш-менш робочий проектЗакону України «Про ринок вугілля»?
Вся абсурдність та цинічність ситуації ще раз доказує філософіювітчизняного бізнесу та окремих представників влади, делегованих бізнесом задлявиконання прийнятих рішень в угоду ФПГ: «нічого особистого, лише бізнес», і неважливо під яким прапором. Що там писав класик політекономії про готовність комерсантапіти на будь-який злочин, коли на горизонті 300% прибутку? Очищення влади відзалежних від бізнесу чиновників? Та не чули…