Все частіше, але ще в недостатній кількості та охопленні темсуспільно-економічного життя, з’являються статті щодо тематики: а що будепісля…? Дійсно, а що буде з наукою та вищою освітою Донеччини після деокупації?Обмовимося зразу: надавати прогнози щодо строків та способів, якими будеповертатися Україна на розвалений у промисловому і інфраструктурному плані тадеградований в плані людських ресурсів Донбас не може ніхто, тож цінністьпрогнозів можна виявити в іншому – в стратегії, яка може бути реалізована убудь-який час, якщо для цього складуться відповідні умови. Будь то військовакампанія щодо звільнення окупованих територій, будь то «м’яке» відновленнясуверенітету України над територію окремих регіонів Донеччини, повинна існуватиСтратегія. Сьогодні можемо констатувати наявність лише поверхневого бачення увладних структурах того, як слід інтегрувати та поводитися з вченими таосвітянами-переселенцями, але жодного натяку на бачення як та у який спосіб, наяких умовах процеси відбуватимуться у зворотному напрямку не замислюєтьсяніхто. Це є наслідком чи нестійкої позиції чиновників на посадах таневпевненість у тому, чи «досидять» вони на посадах, чи елементарна байдужість:якось воно то й буде.
Ще до початку сепаратистських виступів березня-травня 2014 р. на Донеччинісеред вчених та освітян був прошарок тих, хто органічно не сприймав українськудержавність, євроінтеграційний вибір Українського народу та слугував, по суті,знаряддям пропаганди та розпалювання міжетнічного та між географічного (такзваний поділ на «Схід-годувальник та Захід-дотаційний») розбрату. Участь урізного роду заходах, круглих столах того ж часу з приводу «обґрунтування»проведення сепаратистського псевдореферендуму активно заохочуваласьвідповідними структурами з Російської Федерації користуючись давніми зв’язкаминауковців Донбасу з з, тепер вже так би мовити, «колегами». Тим самим окремінауковці для пропагандистської машини РФ створювали ілюзію широкої підтримкисепаратистського руху не задумуючись про перспективи таких кроків, нехтуючисумнозвісними прикладами розв’язання гібридних війн на території Молдови(Придністров’я), Азербайджану (Нагорний Карабах), Грузії (Абхазія та ПівденнаОсетія) тощо. До чого призвела їх діяльність можна за 2 роки вже побачити,однак обмовимось, що ті, хто стояв авангардом «наукової» підтримкисепаратистського руху зайняли досить високі пости в терористичній проросійськійорганізації «Донецька народна республіка» та не відчуваюсь всіх тягот окупації,безгрошів’я та утисків свободи слова, совісті тощо. Переважна більшість апарату«ДНР» сформована саме з представників викладацького складу ВНЗ Донецька іобласті, інститутів НАН України. Ігнорування цієї проблеми збоку НАН України таМОН України призвело саме до таких наслідків – «тісні» наукові зв’язки вчених зколегами з РФ видавалися за прорив у міжнародному співробітництві, а на ділівиявився тим фактором, що в немалій долі спровокував обґрунтування окупаціїзбоку РФ. Зараз на спонсорські кошти від окупантів «вченими» та представникамиВУЗів, частина науково-педагогічного складу яких з різних причин (в т.ч. зідеологічних і меркантильних) відмовилась від переїзду із окупованої РФ території(зони проведення АТО), розгорнуто бурхливу імітацію наукової діяльності на базізахоплених інститутів НАН України та ВУЗів. До речі, проблемою є те, щокерівництво (дирекція) половини інститутів НАН України або перейшло на сторонуокупантів, очоливши відповідні установи, або відкрито співчуває «ДНР» та веде«подвійну гру» з формальною реєстрацією і виїздом із зони проведення АТО, поблажливимвідношенням до тих, хто залишаючись на неконтрольованій території та отримуючизаробітну плату від, наприклад, НАН України, активно включились внауково-імітаційні процеси, тим самим сприяючи створенню картинки успіхів «молодоїреспубліки», про що можуть свідчити «круглі столи», регулярне «звітування» такзваних наукових установ перед окупаційною адміністрацією в особі «МОН ДНР»тощо.
Імітація науки зайшла вже настільки далеко, що окупаційною адміністрацієюстворена «Вища атестаційна комісія», регулярно відбуваються захисти так званихдисертацій, підготовлених на базі створених наукових установ та ВУЗів. Звісно,тут ставка робиться на чисто пропагандистські уловки про те, що ці «дисертації»та видані окупаційною адміністрацією «свідоцтва» будуть визнаватися чинними натериторії РФ. Для цього пропагандистами та кураторами «ДНР» створено штат ізнауковців та освітян РФ, які активно допомагають створювати картинку визнаннянауки «ДНР» на, на їх думку, світовому рівні, на ділі ж – лише в РФ. Так, наусілякі організовані в Донецьку заходи запрошували та запрошуються (одночасно знелегальним перетином державного кордону України) науковці з ВУЗів РФ, окремінауковці обмежуються лише дистанційною участю, наприклад, засобами відеоконференцій тощо. Жорсткий контроль наукової та освітянської діяльності в РФпоставив у залежне становище багатьох вчених, але де які роблять такі кроки ісвідомо, про що свідчить ціла серія псевдонаукових публікацій щодо «громадянськоївійни в Україні», «тяжкого економічного становища України», «обґрунтування анексіїтериторії АРК» і таке інше. Україна, звісно, ніяк не може протистояти цьому,однак і неувага до цих процесів нічого хорошого не принесе у майбутньому. Вжескоро буде сформований цілий прошарок «науковців» та «освітян», які у разі деокупації вимагатимуть (і судячи з тенденцій останнього часу) і можуть отриматирівні права із тими, хто змушений був покинути окуповані райони Донеччини.Серед представників окупаційної влади активно поширюється думка, що із можливимповерненням України в тому чи іншому вигляді, вони прекрасно інтегруються намісцевому рівні та отримають бюджетне фінансування із одночасним збереженнямстворених структур з їх «науковим або науково-педагогічним» та допоміжним особовимскладом. Звісно, місця переселенцям вони там не бачать.
Неодмінно, часи окупації пройдуть, але як та яким чином повертатимуться«офіційні» установи НАН України та ВУЗи на Донеччину в свої приміщення, учбовікорпуси, лабораторії тощо? Про це вже сьогодні слід подбати на державномурівні, адже питання доволі складні та обумовлені факторами майбутньогосоціального протистояння, адже, як було зазначено, розвиваючипсевдодержавність, терористична організація «ДНР» за рахунок коштів, якінадходять з РФ, створила дублікати всіх наукових установ та ВУЗів в тому чиіншому вигляді, створені «керівні органи» наукою та освітою, у ВУЗах танаукових установах створено штати та заміщено «вакантні посади». Кудиподінуться ці люди?
1) Негайна підготовка та оприлюдненняпозиції НАН та МОН щодо правового статусу захопленого майна, створених окупаційноюадміністрацією «наукових установ» та «ВУЗів», правового положення їх «співробітників»у разі де окупації окремих районів Донеччини;
2) розробка спільної з МОН, НАН України та МВС програми повернення вимушенихпереселенців, додержання їх прав на працевлаштування, силовий захист майна,документування діяльності посадових осіб (завідувачів «відділів», лабораторій,кафедр тощо і вище за посадами, в т.ч. і «керівників» створених окупантами«наукових установ» співробітників так званого «Міністерства науки та освітиДНР» ) «наукових установ та ВУЗів ДНР»;
3) створення спеціальної бази МВС (у координації з громадськимиорганізаціями переселенців та СБУ) реєстру осіб, які співпрацювали зокупаційною владою та/або займали адміністративні посади в створених окупантаминаукових установах чи ВУЗах;
4) вжиття системних заходів щодо стягнення у судовому порядку збитків,завданих науковим установам діями посадових осіб «наукових установ, ВУЗів,органів МОН ДНР» (в тому числи й тих, що сприяли виконанню злочинних наказівщодо заборони переміщення майна наукових установ із зони АТО до місць новоготимчасового розташування), за рахунок їх особистого (в т.ч. і нерухомого)майна;
5) вжиття системних заходів щодо викриття та недопущення «подвійногопрацевлаштування» в «наукових установах, ВУЗах ДНР» та одночасно в переміщенихз зони АТО наукових установах НАН України, ВУЗах МОН України; недопущення підбудь-якими приводами повторного працевлаштування наукових танауково-педагогічних працівників в наукові установи та ВУЗи після де окупації,недопущення зарахування наукового та науково-педагогічного стажу за час роботив установах-двійниках, створених окупаційною владою;
6) у разі викриття «подвійного працевлаштування» вжиття заходів в судовомупорядку щодо відшкодування отриманих бюджетних коштів за час «подвійної»роботи;
7) повна інвентаризація майна після де окупації, забезпечення йоготимчасової охорони та недопущення до наукових установ та ВУЗів під будь-якимиприводами співробітників «наукових установ чи ВУЗів ДНР»;
8) надання державної допомоги на рівні Кабінету Міністрів України науковимустановам НАН України та МОН України щодо відновлення (ремонту) матеріальноїбази; надання допомоги окремим науковим та науково-педагогічним працівникамматеріальної допомоги у разі втрати житла чи якщо їх житло було самозайнятим вперіод окупації;
9) недопущення прийняття, навіть, до відома жодних документів, виданихорганами, створеними окупаційною адміністрацією, «науковими установами таВУЗами ДНР»;
10) вже сьогодні необхідно вжити заходів щодо позбавлення вчених звань (доцентів,старших наукових співробітників, професорів тощо), звань академіків тачлен-кореспондентів НАН України щодо тих осіб, які активно співпрацювали зокупаційною адміністрацією, займали адміністративні посади в «науковихустановах та ВУЗах ДНР» (прийняття нової редакції Закону України «Про науковута науково-технічну діяльність» та оновленого Статуту НАН України відкриваютьдля цього широкі можливості – далі слово за МОН України).
За вжиття таких комплексних заходів всі інші проблеми наукового характерутимчасово переміщені установи НАН України та ВУЗи МОН України будуть здатнівирішити самі (в т.ч. і вирішення кадрових питань на означених вище засадах), авчені та освітяни – переселенці будуть мати гарантії відновлення їх статусу тазаконних прав на де окупованих територіях, що сприятиме подоланню деструктивнихнастроїв та подальшого розвалу творчих та наукових колективів, допоможеперебороти стійке небажання повернутися назад, чим приректи Донеччину наподальшу деградацію та занепад, що матиме більший, ніж війна, далекоплинний негативнийефект.
Неувага до проблем вчених та освітян – вимушених переселенців призвела довтрати наукових та творчих колективів, цілих наукових та освітянських шкіл:окремі вчені покинули навіть переміщені установи НАН України скориставшисьможливістю працевлаштування у інших установах, близьких за основною діяльністю,чи знайшли можливість від’їзду закордон. При цьому, частина цих осіб стійки усвоїх намірах ні за яких умов не повертатися на де окуповані території. Отже, всеж частина наукового персоналу в силу родинно-сімейних, майнових обставин готована повернення, що знову призведе до повторного розвалу колективів, створенняситуації подвійного розміщення наукових установ в різних містах тощо. Такогонаука та вища освіта Донеччини вже не переживе та буде обґрунтовано вважатисявтраченою на десятиліття, або назавжди.
При цьому, не вирішеними до моменту деокупації залишаться окремі проблемимайнового комплексу НАН України в м. Донецьк. Так, з 2008 р. відбувався спірщодо прав власності та прийняття в експлуатацію «Будинку Природи» (одна частинановобудови мала бути передана у користування Інституту фізики гірничих процесівНАН України, друга частина – Донецькій обласній раді як дійсному інвесторудобудови об’єкта в пропорції 50% на 50%). Наразі, об’єкт зараз захопленийсамопроголошеними управлінськими структурами «ДНР» та ще й досі не введений вексплуатацію у встановленому чинним законодавством порядку станом на липень2014 р., відновлена проектна та технічна документація на будівлю вже може бутивтраченою. До зазначеної дати на балансі Інституту прикладної математики імеханіки НАН України перебували права на інвестиційне житло вартістю майже 1млн. грн. (4 однокімнатні квартири, у не індексованих з 2008 р. цінах). Однак,об’єкт на момент замороження будівництва знаходився на початковій стадіїреалізації (котлован) та мав всі ознаки будівельної афери з низкою банкрутствта кримінальних справ, пов’язаних із самим будівництвом. На сьогодні станоб’єкта невідомий.
Ці роздуми можуть бути використані НАН України та оновленим складом МОНУкраїни з метою розробки програми повернення наукових установ та ВУЗів узв’язку з де окупацією частин Донецької і Луганської областей України тавирішення питання відновлення наукового та кадрового потенціалу, відновленняправ (матеріальних і моральних) та законних інтересів вчених – вимушенихпереселенців. Також ці заходи не потребуватимуть підготовки та прийняттянормативного акту рівня Закону України, їх цілком можна реалізувати спільнимнаказом МОН та НАН України (може також із залученням МВС в межах співпраці щодоохорони об’єктів освіти і науки). Відповідно, розглянуті заходи можуть бутиактуальними і для відновлення наукового потенціалу та діяльності ВУЗів АРК Криму разі деокупації півострова, однак щодо цієї територіальної одиниці Українипотрібні ще більш глибше пророблені кроки, мабуть, вже на рівні окремого ЗаконуУкраїни.