Вино як інвестиція

Загалом ринок вина виглядає привабливо для фінансових вкладень. І хоча інвестиції у вино на рівні з предметами мистецтва та антикваріатом відносяться до так званих альтернативних інвестицій, все ж у цій ніші вино займає гідні позиції. Для прикладу, на першому місці по окупності стоять раритетні автомобілі. А на другому місці за популярністю серед інвесторів саме вино – щорічний індекс інвестицій у розкіш The Wealth Report 2020 британської компанії Knight Frank вказує на те, що індекс інвестицій у вино за останні десять років зріс на 120%.

Тож, якщо ви вирішили не просто споживати вино, але й заробляти на ньому, то варто повчитися світовому досвіду в цих питаннях. Я розповім про основні шляхи інвестицій у вино та поділюся своїм поглядом на те, які з цих шляхів здаються найперспективнішими в Україні.

Отже, перший з трьох можливих каналів інвестування – це винні фонди. Поріг входження в цей бізнес складає зазвичай від 10 тисяч фунтів стерлінгів. Принцип роботи наступний – ви звертаєтеся напряму до фонду та розміщуєте в ньому власні кошти на певний термін. Далі отримуєте відсоток від своїх інвестицій, як в будь-якому іншому бізнесі.

Другий шлях – це біржи: Berry Bros. & Rudd, Farr Vintners, Vinfolio тощо. Для того, щоб інвестувати, потрібно зареєструватися, обрати вино та оплатити. Допомогти взаємодіяти з біржами може брокер. Далі вже починається сам процес заробітку – на цьому ж сайті ви відстежуєте коливання ринку, збираєте інформацію про виставлені на продаж лоти або запити на ваш лот. Загалом цей спосіб мало чим відрізняється від стандартного вкладення в акції.

Та існує ще й третій шлях – купувати вина En primeur, ф’ючерси на вино. Винні ф'ючерси працюють так: ви вкладаєте гроші зараз, щоб скористатися винами в подальшому. Це досить ризикований, але високодохідний та перспективний шлях.

Вигідно тому, що в разі покупки вина «ще в бочці», ви купуєте його за мінімально можливою ціною. Ризиковано оскільки оцінка потенціалу вина на цьому етапі – приблизна. Дозрівши, вино може, всупереч очікуванням, «впасти» в якості та, відповідно – в ціні.

Механізм таких угод виглядає наступним чином. Зазвичай навесні, коли винороби лише збирають виноград та роблять перше вино, перед тим, як розливати напій в бочки для його дозрівання виробник дегустує молоде вино та встановлює базову вартість ф'ючерсу. Оптові покупці, імпортери, торгівельні компанії, ресторани та споживачі купують ці ф’ючерси, згідно з якими через декілька років отримають вже дозріле вино.

Середня рентабельність таких інвестицій складає від 13 до 15%. Проте є позиції, ціна на які може зрости на 70 чи 120%.

І саме цей шлях інвестицій у вино я бачу найбільш перспективним для України. На це є декілька пояснень.

По-перше, такі інвестиції стимулюють розвиток локальних виноробень та прогнозують попит на вино. По-друге, у інвестора є можливість економити на збереженні та витримці готового вина. Це особливо важливо для сектору HoReCa, у яких чималі обсяги споживання та завжди є відповідні умови для зберігання та витримки вин. По-третє, ф’ючерсні угоди дають можливість виноробам залучати оборотні кошти на етапі виробництва.

До того ж, такі En primeur-угоди призводять до того, що покупці ф’ючерсів самі зацікавлені в збільшенні ціни на куплене вино, що популяризує українські вина та виноробні.

То ж зараз, коли розвиток виноробства в Україні лише набирає обертів, саме час розглянути пляшку вина не тільки як приємне доповнення до вечері, а й як чудову інвестицію.