Українським містам негайно потрібен Мастер-план

Що таке план розвитку міста?

Кожне українське місто має або може мати довгостроковий план, згідно з яким визначаються основні засади планування, забудови, розвитку населених пунктів. Якщо професійною мовою — стратегія просторового планування. Вона буває двох основних видів: Генеральний план і Мастер-план.

Обидва документи є інструментами стратегічного просторового планування. Як інструмент Генеральний план працював у ХХ столітті. Це епоха авторитарних політичних режимів, коли на масову думку не зважали. Документ розробляли спеціалісти професійною мовою і він був зрозумілий лише вузькому колу інженерів та архітекторів.

За радянських часів декларувалося, що усе місто належало народу. Хоча це було лише на словах, а насправді ж містом розпоряджались лише деякі органи. Подібні органи майже одноосібно розробляли та втілювали в життя просторову концепцію міста. Вони вважали, що знають потреби містян краще, ніж вони самі.

Це не було погано, але Генеральний план — характеристика й інструмент авторитарних режимів. Часи змінились. У Конституції зазначено: Україна є демократичною республікою, а головним джерелом влади є народ. У містах є безліч стейкхолдерів — мешканці, власники, захисники історичної спадщини, політичні діячі і навіть туристи. Імперативний і суто технічний Генеральний план у такій ситуації не працює. Трикутник імперативного управління містом змінився на коло, де всім учасникам треба домовлятися та зважати на правові, технологічні, естетичні, функціональні особливості. Потрібне щось більш зрозуміле, гнучке, динамічне, концептуальне. Таким документом може стати Мастер-план — стратегічний документ, що створюється для людей і разом з ними.

Що таке Мастер-план

Мастер-плани бувають двох основних видів:

- Галузевий (наприклад, Underground Master Plan for Helsinki);

- Комплексний (наприклад, Dubai 2020 Urban Masterplan та Master Plan Oslo Towards 2025).

Під терміном "Мастер-план" слід розуміти стратегію просторового розвитку із сильною містобудівною складовою, розроблену публічною владою за участі представників якнайширшого кола груп інтересів. Мастер-план розробляється одночасно зі стратегією соціально-економічного розвитку або інтегрується з нею в єдиний документ.

Мастер-план виконує 4 основні завдання:

1. Формалізація комплексного бачення місцевості в майбутньому.

2. Формування суспільного договору щодо об'єктів, цілей та напрямків розвитку.

3. Визначення ресурсної бази та механізмів досягнення зазначених цілей.

4. Підготовка середньострокових документів оперативного планування.

Мастер-план як різновид стратегії просторового розвитку розглядає морфологію та типологію різних просторів, зон і видів забудови. Мета подібного документа – не визначити конкретний дизайн, а надати основні напрями, візії та засади створення того самого дизайну в широкому розумінні цього слова.

Якщо дуже коротко, то це десь так. У міста є певні райони із вираженими функціями: історичний центр, спальні райони, пляжі, аеропорт, промзони, райони з високою концентрацією освітніх чи спортивних закладів. У такому випадку кожен із районів (зон) має певні особливості: плюси та мінуси. Плюси треба підсилити (захистити й оновити простір вулиць і парків, зробити більш комфортний доступ на пляжі, створити можливості для розвитку талантів біля освітніх кластерів тощо). Мінуси треба видалити або перетворити на плюси (з'єднати спальний район із центром за допомогою метро, створити культурний кластер у пустій промзоні, замінити вуличні МАФи на спортивні майданчики тощо). Окремо треба передбачити зв'язки між усіма функціональними зонами, аби мешканцям було зручно відвідувати нові чи оновлені локації в комфортний для них спосіб.

Важливо зазначити, що термін "Мастер-план" в іноземній професійній літературі часто вживають для визначення архітектурно-містобудівної концепції району чи місцевості. Переважно до таких документів вносять об'ємні візуалізації рішень проектантів.

Генеральний план проти Мастер-плану

Мастер-план — продукт практики директивного планування, тому він намагається зробити те, що не під силу Генеральному плану.

1. Генплани мають вузькопрофесійний характер. Їхню мову звичайні громадяни не розуміють. Мешканці лише формально залучені до розроблення Генеральних планів — коли документ уже готовий, єдиним акордом проводяться публічні слухання. Звичайні мешканці — і я, і ви — можемо навіть не дізнатись, що почався процес розроблення Генерального плану міста. А хоча всі ми користуємося містом і хочемо висловитись щодо подвір'я, екології, паркування, громадського транспорту тощо. Мастер-план націлений на залучення широкого кола стейкхолдерів: і в період обговорення порядку розвитку, і в період розгляду документа.

2. Встановлені законодавчо формати генеральних планів, а також процедури їх узгодження та затвердження роблять ці документи недостатньо гнучкими й адаптивними. Стратегічне Мастер-планування— динамічний і креативний процес.

3. Генплани вміють обмежувати, але не навчилися стимулювати. Мастер-план розглядається як поштовх задля якнайскорішого запуску позитивних змін.

4. Генеральний план не концептуальний, а оперативний документ. Його головне завдання — регулювати розміщення тих чи інших об'єктів і слугувати базою для розроблення містобудівної документації. Стратегічне планування апелює до образів, принципів, ідей. Він дає можливість усвідомити, яким може і повинне бути місто, як досягти бажаного результату.

5. Генпланам бракує комплексності. Мастер-плани прагнуть у необхідній мірі враховувати соціально-економічну, геополітичну й екологічну проблематику. 

Світовий досвід

Сучасні міста, які кожного року потрапляють до ТОП найкращих міст для життя за версією The Economist Intelligence Unit, Monocle, Mercer, Heritage, New York Times тощо, вже десятиліттями застосовують Мастер-план як основний інструмент просторового розвитку. Зокрема, в актуальній практиці під час планування так роблять Копенгаген, Лондон, Мельбурн, Ванкувер, Берлін, Токіо, Чикаго, Шанхай, Париж, Сінгапур та інші. Мастер-плани розробляють навіть у деяких містах Африки, наприклад, у місті Centenary, поряд зі столицею Нігерії.

Кожне із зазначених міст застосовує власний підхід до розроблення Мастер-плану. Це і є магією стратегічного планування. Це гнучкий і креативний процес, до якого публічна адміністрація залучає широке коло мешканців і бізнесу. Влада-бізнес-мешканці разом домовляються про образ майбутнього свого міста. Українські міста мають шанс стати кращими. І якщо ми хочемо досягти європейської якості життя в містах (а більшість із нас проживає і читає цю статтю в містах), то треба застосовувати той самий інструмент. Більшість різноманітних механізмів та процесів уже існують і прописані. Все, що потрібно, — зробити якісний розгорнутий аналіз, імплементувати в законодавство деякі міжнародні правові акти, гармонізувати законодавство та дати змогу українським містам законно реалізовувати майбутнє разом із громадою.

Який вигляд має процес, стейкхолдери

Стратегічне просторове планування — це комплексний процес, ініційований і організований публічною владою з активним залученням різних груп інтересів. Під час стратегічного планування, відповідно до чітко артикульованих і обмежених набором цілей і завдань, формулюється бачення того, яким має стати місце у віддаленому майбутньому, а також виробляються принципи і механізми, що забезпечують довгостроковий розвиток цього місця, відповідно до обраної перспективи.

Мастер-план, як і будь-який інший сучасний стратегічний документ, передбачає впровадження системи оцінки дій, короткострокових і середньострокових результатів. Також це допомагає верифікувати ідеї та передивитися доцільність їх реалізації у разі необхідності. Подібна система базується на оцінюванні ключових показників ефективності (КПЕ).

Як впровадити ідеї Мастер-плану в українське законодавство

Закон України про містобудівну діяльність ст. 9: "Зміни до Генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п’ять років." 12 років тому з'явився iPhone, який перевернув світ. Лише два роки тому в Києві з'явився Uber, який повністю змінив характер використання служб таксі в населених пунктах. А українські міста за цей час лише два рази змогли внести зміни до Генерального плану.

Першочергово треба модернізувати українське містобудівне законодавство, оскільки левова частина норм прописана за радянських часів, у контексті директивної системи планування. Нові правові норми дали б можливість українським містам розвиватись швидше та у відносно вільному форматі, базуючись на ідеях децентралізації та прискорюючи їх.

Насправді треба змінити основні закони та підзаконні акти, аби зробити можливим функціонування двох документів одночасно: Генерального плану і Мастер-плану. Генеральний план встановлює основні параметри та характеристики різноманітних районів міста, відображає об'єкти лінійної інфраструктури, регулює питання землекористування. Мастер-план, у свою чергу, визначає напрями та інструменти просторового розвитку. Він апелює не до адміністративних кордонів району чи міста, а до функціональних меж, має довгострокову орієнтацію, дає можливість вносити зміни. Він гнучкий, сучасний та є об'єктивним запитом українського суспільства, більшість якого живе в містах.