Бюджет врятують покрокові реформи, а не державний рекет

Замість того, щоб проводити структурні реформи в економіці, вони вдаються до точкових і непослідовних кроків. Скажімо, «трусять» чергового монополіста. Звісно, що проблеми з наповненням скарбниці на перспективу це не вирішує. Навіть більше – відлякує інвесторів. Зате тимчасову популярність чиновники напевне отримують.

Я вже неодноразово звертал увагу урядовців на їх недалекоглядні експромти на кшталт підвищення податків для певних категорій бізнесу. Але, схоже, міністри не зважають ні на зауваження експертів, ні на провальні наслідки своїх рішень.

Обіцяють додаткові 60 мільярдів гривень бюджетних надходжень

12 травня Кабмін затвердив проект змін до Податкового кодексу України, які стосуватимуться підвищення податкових ставок, акцизів та рентної плати для великих компаній. За словами Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, це дозволить збільшити щорічні надходження до бюджету на 60 млрд грн й жодним чином не торкнеться фізичних осіб, мікро-, малого й середнього бізнесу.

Здавалося б, прогресивне нововведення, якого так чекає суспільство. Прем’єр навіть вдався до жаргонної лексики, коли зазначив, що уряд прагне змусити платити податки всіх, хто «дуже хитро зроблений». Очевидно, він мав на увазі заниження митної вартості товарів та використання у ланцюгу постачання країн з «низькою податковою юрисдикцією» - тобто, офшорів.

Цікаво, що запропоновані проекти законів отримали неофіційну назву «антиахметівських». І це не випадково, адже він зачіпає передусім інтереси найзаможнішого бізнесмена України, власника й акціонера низки гірничо-видобувних та енергетичних підприємств - Ріната Ахметова. Розглянемо докладніше, яких саме галузей економіки стосуються анонсовані зміни і які це може насправді (а не в уяві Кабміну) мати наслідки для країни.

Найбільшого удару зазнає видобувна галузь

Насамперед, уряд пропонує прив’язати рентні платежі на видобуток залізної руди до її фактичної ринкової ціни, а не до собівартості. Зазначу, що сьогодні гірничо-рудні компанії сплачують 11-12% собівартості кожної тони видобутої сировини. Відповідно в бюджет щороку надходить 6 млрд грн. У Кабміні ж розраховують додатково залучити ще 3 млрд грн. На перший погляд, ініціатива КМУ видається слушною, оскільки ставка рентного платежу буде враховувати фактичну цінову кон’юктуру. Однак виникає питання: чому саме зараз, в умовах глобального падіння промислового виробництва, уряд вирішив підвищити рентну плату?

В Україні залізну руду видобувають кілька компаній, більше половини з яких так чи інакше належать Рінату Ахметову. Тобто, зміна підходу до формування ренти завдасть удару передусім його підприємствам. На мою думку, попри швидкий ефект і певну популярність такого «антиолігархічного» кроку серед населення вітчизняні компанії можуть втратити свої конкурентні переваги на світовому металургійному ринку. І, зрештою, взагалі залишити цей ринок. Відтак бюджет і країна в цілому знов втратять.

Зелену енергетику теж хочуть «потрусити»

Наступна ідея уряду стосується запровадження акцизного податку на продаж зеленої електроенергії. До речі, це не перша подібна ініціатива наших високопосадовців, але досі їм не вдавалося її втілити. Здається, в Кабміні не мають чіткого уявлення, яким має бути розмір цього податку. Розглядають різні варіанти – від 3,2% і вище – аж до 40%. За розрахунками Мінфіну, навіть мінімальна ставка здатна щороку додатково приносити в бюджет 1,5 млрд грн. Погодьтеся, з огляду на хронічний дефіцит дохідної частини ці кошти були б не зайвими.

Як і у випадку з гірничо-рудним бізнесом, збільшення плати за виробництво «зеленої» електроенергії найсильніше вдарить по енергетичному холдингу Ріната Ахметова. Сьогодні його компанія ДТЕК виробляє 25% усієї «зеленої» електроенергії в Україні. Можна було б заплющити на це очі, але як бути з іншими 75% підприємств цього сектору? Останнім часом держава демонструвала активну підтримку виробникам енергії сонця й вітру. Якщо урядовий проект запрацює, вони всі постраждають. Схоже, в Кабміні на це не зважають.

Земельний податок – без пільг для гірників?

Дещо неоднозначно, якщо прорахувати всі його наслідки, я оцінюю намір Кабміну скасувати пільги по земельному податку для гірничодобувних компаній. Сьогодні ці підприємства сплачують до місцевих бюджетів лише чверть податкової ставки. На думку авторів законопроекту, нова норма дозволить місцевим громадам, на території яких працюють компанії, кожного року додатково отримувати 4-5 млрд грн. Щоправда, громадські експерти називають скромнішу цифру – 3 млн грн.

Постраждалим у цьому випадку знов може виявитися головний акціонер ДТЕК. Адже нині його компанія володіє значною кількістю вугільних шахт, зокрема, в Дніпропетровській і частині Донецької області, підконтрольній Україні. Десятки тисяч мешканців забезпечені там відповідною роботою. З об’єктивних причин, собівартість видобутку вугілля на цих підприємствах зростає, а рентабельність шахт падає. Компанія змушена частково згортати виробничу діяльність. Скасування податкової пільги лише пришвидшить цей процес. То чи виграють від цього громади? Сумніваюся.

Тютюнові акцизи хочуть віддати Києву

Серед інших нововведень, які пропонує Кабінет міністрів у своєму пакеті, заслуговує уваги спроба перекласти сплату акцизного податку на тютюнові вироби з роздрібних продавців (магазини та кіоски) на великих гравців ринку. Ідеться про виробників та імпортерів тютюнових виробів – наприклад, компанії Philip Morris та Japan Tobacco International. Мовляв, таким чином, державна скарбниця матиме додатково 1,9 млрд грн з року в рік.

Що ж, ідея непогана, коли б не один нюанс: роздрібні продавці сплачують акциз до місцевого бюджету, і для нього це значна стаття доходів. Однак може статися, що ці податки не залишатимуться в громадах, а акумулюватимуться в Києві і вже звідти розподілятимуться по регіонах. Чесно кажучи, не розумію, як це узгоджується з політикою децентралізації, самоврядування і фінансової самостійності територій?

Підсумовуючи, скажу, що анонсовані нововведення є настільки сирими, що в разі ухвалення здатні завдати українській економіці більше шкоди, ніж принести вигоди. Додаткові 50-60 млрд грн навряд чи врятують наш бюджет. Я певен, що уряду слід працювати в іншому напрямку, не відлякуючи бізнес недолугими рішеннями, а стимулюючи його до розвитку. Дозволю собі нагадати: в Україні не лише зростає дефіцит бюджету, а й погіршується ділова активність. Бізнес потерпає від обтяжливих податків і репресій податкових органів. Чесний підприємець в нашій країні не може реально захистити в суді свою власність. Бо там діє корупція.

Сподіваюсь, автори проекту змін до Податкового кодексу ще попрацюють над ними, перш ніж подавати у Верховну Раду. Та головна моя надія полягає в тому, що Кабмін таки зважиться на структурні реформи у податковій сфері. Саме вони здатні повернути довіру до України з боку інвесторів, тоді й податківцям не доведеться нікого «трусити». Я певен, що бюджет врятують покрокові реформи, а не державний рекет.