"Рік детінізації економіки" закінчується, а віз і нині там
Але за різними оцінками від 30 до 50% вітчизняного бізнесу і далі ухиляються від сплати податків, сидячи на різноманітних «схемах» чи ховаючі капітал в офшорах. Деякі йдуть ще далі – отримують відшкодування ПДВ, на яке не мають законного права.
Половина економіки – в тіні
Масштаби тіньової економіки оцінюють по-різному. Так, державна служба статистики визначає цей показник на рівні 15% - 18 % ВВП. За розрахунками Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, обсяги тінізації бізнесу протягом останніх 5 років становили від 28 % до 38 % ВВП. Натомість, австрійський економіст Фрідрих Шнайдера говорить про 52,8% тіньового ВВП України. До речі, саме цей показник широко використовується у міжнародних економічних дослідженнях.
Що означає тіньова економіка для громадян? Насамперед, це слабкий і, як правило, дефіцитний бюджет, якому бракує грошей на медицину, освіту, культуру, комуналку, соцвиплати, пенсії, дороги тощо. Тож, коли якийсь скромний фермер радіє, що зміг приховати від держави частину своїх доходів, він мусить усвідомлювати наслідки своїх дій. Водночас і держава повинна розуміти, чому підприємець іде в тінь, і мотивувати його працювати прозоро.
Тотальна корупція в держорганах, неефективне регулювання економіки, її криміналізація, низька правова й податкова культура, обтяжливі податки, засилля бюрократичних органів, відсутність довіри бізнесу до держави і навпаки – ось головні чинники, які сприяють тінізації економіки. Такі висновки мого багаторічного дослідження податкової системи України.
Мої опоненти можуть закинути: мовляв, у благополучних країнах Європі, Азії, Америці теж є тіньовий бізнес. Є, але масштаби інші. Скажімо, у Польщі частка тіньової економіки протягом 1991-2015 років складала 25,1%, у Японії – 10,4%, у США – 8,3%. Успішнішою за всіх тут виявилася Швецарія, де в податковій тіні перебуває лише 7,24% бізнесу. Це дослідження МВФ.
Світ давно винайшов дієвий рецепт детінізації підприємництва, який грунтується на ліберальній і гнучкій системі оподаткування, верховенстві законів і довірі між бізнесом і державою. І лише Україна вперто намагається вигадати власний велосипед.
Як саме підприємці уникають сплати податків?
Мінімізовують цю сплату, приховуючи реальний дохід (таких випадків понад половини), кількость найманих працівників та їхню реальну заробітну плату. Щодо схем, то найбільш розповсюдженими є так звані «скрутки» та «обнал». Їх мета - зменшити податкове зобов'язання зі сплати ПДВ, нараховане із продажу бізнесом одного товару, завдяки податковому кредиту (знижці), отриманому при купівлі іншого. Дехто навіть «заробляє» на відшкодуваннях державою фіктивного ПДВ.
Чи не найбільше «скруток» пов`язано з виробництвом і продажем сільськогосподарської продукції, скажімо, зерна. Податківці визнають: через використання тіньових «схем» у роботі агросектору у сегменті рослинництва бюджет втрачає щороку мільярди гривень коштів. У квітні колишній очільник Мінфіну Ігор Уманський в інтерв`ю LB.ua повідомив, що через «скрутки» з ПДВ бюджет країни щомісяця недоотримує 5 млрд грн.
Час від часу силові органи звітують про закриття чергового «конверту». Але мені це все нагадує боротьбу з казковим змієм – на місці відрубаної голови виростає одразу кілька. Бо підприємцям вигідніше працювати в тіні.
Міжнародний досвід
Вже згаданий професор економіки Університету Кеплера (Лінц, Австрія) Фрідрих Шнайдер разом з іншими науковцями видали ґрунтовне дослідження на тему тіньових економік - «Відхід у тінь: зростання тіньової економіки». Вчені переконані, що податковий тягар є одним із ключових демотиваторів для підприємців.
На думку багатьох експертів, з якими я погоджуюся, не існує прямого зв'язку між податковою моделлю і прозорістю, успішністю економіки. Кожна модель має свої недоліки й переваги. Наприклад, у США кілька видів основних податків: на доходи фізичних осіб і корпорацій, на соціальне забезпечення (внесок), на майно юридичних осіб, на успадковане чи подароване майно (місцевий податок), акцизи. Але тут відсутній податок на додану вартість. Найбільші надходження до федерального бюджету формуються за рахунок податку на доходи фізосіб. Вважається, що американські податки є одними з найнижчих серед індустріально розвинених країн, адже їхня частка становить близько 28% ВВП проти середнього показника на рівні 38% в інших країнах. В США діє податкове правило: що більше ви заробляєте, то більше платите. Тут немає зрівнялівки - надприбутки обкладаються податком зі ставкою до 90%.
Податкові моделі країн ЄС більш жорсткі, але теж мають систему стимулів для розвитку підприємництва. Наприклад, у Німеччині досить суворе прогресивне оподаткування господарюючих суб’єктів, жорстка система оподаткування надмірних прибутків, система податкових санкцій за недобросовісну цінову конкуренцію. Специфікою податкової системи країни є те, що для фізичних і юридичних осіб діє однаково значний податковий тягар. Також тут є податкові пільги, хоча їх менше, ніж у США. Головним джерелом доходів федерального бюджету є ПДВ - його частка складає 30%.
Податкова система Франції заснована не стільки на використанні механізмів економічного регулювання, скільки на централізованому перерозподілі фіскальних ресурсів. Законодавство жорстко регламентує фіскальні відносини, водночас бізнес користується широкою системою пільг. Головним джерелом держдоходів країни є акцизи і ПДВ, які забезпечують понад 40% податкових бюджетних надходжень. Частка ПДФО в бюджеті Франції складає близько 18%, а головною особливістю цього виду податку є те, що він вираховується не з окремого громадянина, а з родини. Прогресивний податок на прибуток для юридичних осіб нараховується за ставкою від 10 до 42% (найпоширеніша – 34%).
Українські реалії
Податкова система України багато в чому схожа на інші: вона так само має кілька рівнів оподаткування. Державну й місцеві скарбниці наповнюють надходження від ПДВ (становить 20%, у більшості європейських держав він коливається від 17 до 23%), податку на доходи підприємств (18%), ПДФО (18%), різноманітних акцизів та зборів. Щодо податку на прибуток і ПДФО – у багатьох країнах Європи їхня ставка диференційована, залежить від регіону і зростає разом зі збільшенням добробуту європейців. При цьому розмір податку на прибуток у ЄС зазвичай вищий, ніж в Україні. Наприклад, у Німеччині він дорівнює 30%, у Франції - 33%, в Бельгії - 34%.
Різниця між нами й Заходом у тому, що ми маємо не чутливий до інтересів бізнесу механізм оподаткування, роздуту систему фіскальних органів і забюрократизоване адміністрування податків, корумповане судочинство тощо. Податкова система у нас має репресивний, а не стимулюючий характер. Не дивно, що за рівнем зручності сплати податків Україна посідає 65 місце зі 190 країн світу (звіт Price Waterhouse Coopers (PWC) «Оподаткування 2020»)
Впевнений, проблему слід вирішувати не точково, а комплексно. Якщо деталізувати, то вважаю доцільним:
- лібералізовати систему оподаткування, знизивши ставки,
- запровадити економічні стимули для детінізації бізнесу,
- провести безумовну амністію тіньових капіталів,
- запровадити податок на виведений капітал,
- створити систему прозорого електронного адміністрування бізнесу на основі big data,
- законодавче заохотити бізнес до безготівкових розрахунків і поступове звужувати сферу дії готівкового обігу,
- реформувати податкові органи – створити єдину потужну службу на базі діючих Податкової та Митної служб, служб фінансового моніторингу, фінансового аудиту та фінансових розслідувань.
Закінчу позитивним прикладом. 17 грудня Верховна Рада ухвалила законопроєкт, який серед іншого передбачає зниження ставки ПДВ з 20% до 14% для деяких видів сільськогосподарського виробництва. На думку авторів документу, він позбавить багатьох бізнесменів необхідності за допомогою «скруток» мінімізувати свої податкові зобов`язання. Тобто, сприятиме детінізації аграрного сектору. Якщо зважити, що саме тут крутяться мільярди тіньових коштів, можемо отримати величезний бонус у вигляді бюджетних надходжень. До речі, самі аграрії вважають, що зменшення ставки дозволить їм наростити своє виробництво. Отже, варто мати політичну волю і почати реформування.
